Ода гедонізму, коли смерть наближається. Жульєт Бінош розкриває секрети "Смаку пристрасті" – нового фільму про їжу

15 лютого в український прокат виходить драма "Смак пристрасті" французького режисера в'єтнамського походження Чана Ань Хунга. Саме історичну костюмовану стрічку, головні ролі в якій зіграли Жульєт Бінош та її колишній чоловік Бенуа Мажимель, Франція обрала своїм претендентом на Оскар.

Фільм, що оповідає історію кохання двох цінителів вишуканої їжі – аристократа Додена та його персонального повара Ежені – на фоні нескінченних процесів приготування найбільш знакових страв французької кухні, знімали за мотивами романа "Життя і пристрасть Додена Буффана" (1924) швейцарського гастрономічного письменника Марселя Руффа. Втім, замість заглиблення в кулінарні історії з життя вигаданого гурмана, Чан Ань Хунг обрав зосередитися на стосунках головних героїв.

Францію кінця 19 століття відтворювали в одному з шато муніципалітету Шазе-сюр-Арго, у 280 кілометрах від Парижа. Зйомки тривали у квітні-травні 2022 року. Для максимальної гастрономічної точності до роботи над фільмом запросили зіркового шеф-кухаря, творця французької "нової кухні" П'єра Ганьєра – зрештою, йому навіть відвели невелику, але поважну роль у кадрі.

Читайте також: УП.Культура запускає канали в Telegram та WhatsApp

Зафільмувати всю кулінарну феєрію Чан Ань Хунг покликав номінанта Премії Гауді, лауреата Премії Люм'єр Джонатана Рікбура. Саме він відповідальний за першу понад півгодинну сцену приготування одного обіду, а далі за все майже хореографічне зображення приготування їжі на екрані, яке з одного боку робить його камеру ледь не співучасником процесу готування, а з іншого – передає глядачу звуки, текстури. За цю роботу Рікбур нещодавно отримав свою другу нагороду Премії Люм'єр, і має всі шанси закріпити успіх на майбутній Премії Сезар у кінці лютого.

Режисер "Смаку пристрасті" теж отримав високу відзнаку – нагороду Найкращий режисер на 76-му Каннському кінофестивалі. Саме тут у травні 2023-го відбулася світова прем'єра стрічки. Фільм відібрали в основний конкурс, де він боровся за головну нагороду – Золоту пальмову гілку. Але Каннське журі обрало відзначити лише режисуру Хунга.

П'єр Ганьєр, Чан Ань Хунг, Жульєт Бінош та Бенуа Мажимель на Каннському кінофестивалі 2023. Фото: Dominique Charriau / Getty Images

Наприкінці січня журналістка УП.Культура Марія Кабацій зустрілася із виконавицею ролі Ежені Жульєт Бінош в Парижі, щоб поговорити про роботу над "Смаком пристрасті" та власні стосунки з приготуванням їжі, згадати про іншу гастрострічку "Шоколад" та її особисту історію з партнером Бенуа Мажимелем.

Ні сценарію, ані репетицій

У різних інтерв'ю режисер Чан Ань Хунг зізнається: коли знімає своє кіно – нічого не готує заздалегідь. Навіть не призначає репетицій з акторами. Якою буде та чи інша сцена, визначає вже на майданчику. Бінош підтверджує: сценарій давав акторам лише натяк на те, що відбуватиметься. І зізнається, що готуватися до "Смаку пристрасті" їй не треба було.

Яким був сценарій фільму "Смак пристрасті"? Яким було ваше перше враження від нього, чи могли ви уявити собі, як усе відбуватиметься у стрічці?

– Дуже важко уявити, яким буде фільм, тому що в ньому дуже багато складових. Там [у сценарії – УП.Культура] не було реальних описів приготування їжі, тому що він повинен був це втілити. Як, хто, що робив – ми не знали. Не знали, хто що говорив до репетиції. Ні, я не мала жодного уявлення, як це буде.

Жульєт Бінош. Фото: Thomas Brunot / Unifrance

– То як ви зрозуміли ідею того, що від вас хоче режисер?

– Знаєте, як актор ти стоїш перед камерою і хочеш, щоб тебе розкрили сценою. Звісно, ти вчиш свої репліки тощо, але не знаєш, яким тебе покажуть в результаті. Тож ти дізнаєшся про це на ходу.

Ось чому ти завжди хочеш зробити ще один дубль. Тому що хочеш відчути і побачити, куди це може привести: додати більше "цього" або більше "того". Це потреба спробувати. Це не інтелектуальне рішення: "О, я зроблю трохи більше ось таким чином". Тобто, так теж може бути. Але я гадаю, треба бути обережним, коли розум бере верх.

Я була у присутності Бенуа, у цій атмосфері приготування їжі. І усвідомлюючи, що скоро помру. Тож я поставила себе в ситуацію, коли мені дуже хочеться жити, тому що смерть наближається, і хочеться висловити свої почуття, тому що ти знаєш, що це кінець.

Кадр із фільму "Смак пристрасті"

У фільмі так багато різних компонентів, шарів, що він має зібрати докупи свою магію. Коли ми починали знімати фільм, весна ще не настала, а через тиждень все почало розпускатися, засяяло сонце – і це врятувало фільм. Тож ви ніколи не знаєте, як все складеться, і що зробити – схрестити пальці, постукати по дереву або плюнути за плече, – щоб цей фільм став особливим. Знімати особливе кіно завжди непросто.

"Я не бачила Бенуа 20 років"

Партнером Бінош у фільмі "Смак пристрасті" став французький актор Бенуа Мажимель – лауреат Каннського кінофестивалю за роль у фільмі "Піаністка" Міхаеля Ханеке, володар трьох Премій Сезар та двох Премій Люм'єр. У 1998-2003 роках Мажимель та Бінош були у стосунках та навіть стали батьками доньки Хани. Акторка розповідає, що вибір на головну роль її колишнього партнера став для неї несподіванкою. Як і те, як вони ладнатимуть на зйомках.

– Той факт, що я була [на зйомках] з Бенуа, якого не бачила дуже довго, ці 20 років, було дуже емоційним для мене. Це було дуже особливо. Гадаю, це те, що я хотіла привнести у наш фільм і вкласти в нього.

Кадр із фільму "Смак пристрасті"

– Як вам працювалося з кимось, хто колись був частиною вашого життя і кого ви не бачили так довго?

– Це весь час було схоже на несподіванку. Я не могла повірити, що ми знаходимося в одній кімнаті й переживаємо все це разом. Я була дуже здивована кожного разу. Іноді ми хихотіли разом з ним, тому що це було настільки божевільно. Бо я ніколи не могла собі уявити, що таке може статися.

Але це була приємна співпраця. Я дуже сильно підтримувала його, тому що хотіла, щоб він показав себе якнайкраще, наскільки це можливо. І, гадаю, він теж так робив.

Гадаю, він хотів розповісти цю історію. Знаючи, що у нас є спільна дитина, і це, можливо, своєрідний спадок нашій доньці. Я ніколи про це не думала, і просто спало на думку зараз. Але, напевно, це була несвідома потреба дати найкраще, що ми можемо як батьки. Як "підморгування" нашій доньці: батьки, які чудово ладнають.

Бінош та Мажимель на прем'єрі у Каннах. Фото: Kristy Sparow / Getty Images

Про ставлення до готування та зйомки їжі

Бінош зізнається, що вміє готувати, хоча й не так професійно, як її персонаж Ежені. І в той час, як з екрану глядачу показують поїдання незаконного французького делікатесу – пташки ортолан (їх для стрічки замінили перепілками, бо ця страва карається законом вже майже 25 років), сама акторка наголошує на важливості свідомого споживання та вибору продуктів.

– Я добре вмію працювати руками, швидко чистити та різати. Я швидко готую. Так, не настільки добре як шеф-кухар. Але мені подобається готувати – час від часу, не завжди. Але зі своїми дітьми я навчилася регулярно готувати на швидку руку. У мене є хатня помічниця, тому мені не доводиться готувати щодня, бо моє життя зайняте великою кількістю фільмів, подорожей і всього іншого.

– У чому полягає секрет задоволення готування для себе, для інших людей? Це просто відпочинок, або що це для вас?

– Я люблю готувати для себе, тому що люблю їжу і мені подобається бути здоровою, а хороша їжа приносить здоров'я. Я дуже прискіпливо ставлюся до інгредієнтів та способу приготування їжі, бо вважаю, що це ключ до успіху. В індустріальному світі головне - кількість, а не якість. Тому ми повинні знайти певний сенс у тому, як ми готуємо і що ми їмо. Бо коли ми бачимо, як поводяться з тваринами, і їмо нашвидкуруч, всі ці фаст-фуди чи ресторани, які готують їжу без свідомого підходу, гадаю, ми руйнуємо своє здоров'я, життя тварин або навіть життя овочів.

Кадр із фільму "Смак пристрасті"

– У рекламі використовують багато хитрощів, щоб їжа виглядала смачною в кадрі. Чи використовували у зйомках "Смаку пристрасті" такі речі?

– Ні. Все було зроблено з любов'ю. Так, як це роблять в ресторанах, в ресторанах шефів. Все було по-справжньому. Ми не вдавали, а просто їли.

– Наскільки важко було знімати приготування їжі? І як, наприклад, можна повторити виймання нутрощів? Знову покласти на місце?

Важко. Але це фільм. Отже, все було підготовлено. Дещо було заздалегідь приготовано. П'єр Ганьєр дав нам свою "праву руку", він готує з ним вже 40 років. І з ним було двоє помічників, які допомагали йому готувати, різати. Тож, звичайно, ми дізнавалися, як П'єр готує, знали всю цю хронологію приготування їжі. Але ми не прокидалися о 5:00 ранку, щоб бути готовими до зйомок о 8:00.

Зйомки фільму. Фото: Stephanie Branchu / IFC Films

– Як нинішні глядачі сприймуть перенесення цієї історії на екран?

– На мою думку, з різних форм мистецтва – таких як живопис, музика чи щось інше – можна отримати щось дійсно дуже правдиве для свого життя.

Їжа для мене – це спосіб вираження, але не мета цього фільму. Це спосіб виразити чуттєвість, процес творення. А також показати ставлення до продуктів, природи. Бо в цьому індустріальному світі, в якому ми живемо, гадаю, такі речі дуже важливі. Бо поважати інгредієнти, які ми збираємося з’їсти, це спосіб поважати себе, своїх дітей, свого партнера, свою сім'ю, своїх друзів. Або, якщо у вас є ресторан, поважати людей, які до вас заходять.

Гадаю, молоде покоління дуже добре усвідомлює необхідність перетворення планети на щось живе, про що ви дбаєте, а не на місце, де якість змагається з кількістю.

Про Ежені, Коко та інших героїнь

За свою 40-річну кар'єру Бінош зіграла у понад 70 фільмах, де втілила кардинально різних персонажок – вона знімалася у фантастичному трилері "Дурна кров" та блокбастері "Годзілла", еротичній драмі "Побачення" та екранізації манги "Привид у Броні".

Це ваш другий "фуд-фільм" після "Шоколаду", в якому ви зіграли з Джонні Деппом понад 20 років тому. Чим відрізняється його героїня Вієнн від героїні "Смаку пристрасті" Ежені? Та що у них спільного?

– Мої зйомки у "Шоколаді" тривали довше. У ньому було більше сцен, тому що Вієнн весь час подорожує з одного місця в інше. У неї є донька, і вона їде в маленьке село, де відбувається протистояння з мером, який насправді в книзі був священиком. Тут постають питання моралі: що добре робити, що погано робити? І моя героїня в "Шоколаді" була трохи провокативною, не бажаючи насправді бути провокативною, а просто бути вільною.

Бінош у фільмі "Шоколад"

А про мою героїню у "Смаку пристрасті" ми знаємо значно менше. Ми знаємо, що вона сирота. Тож це, можливо, спільне. Спільний початок, але в той же час вона відрізняється тим, що живе з чоловіком, якого кохає. І вона інтегрована в це місце. Вона хвора, тож це зовсім інша справа.

Мені треба більше про це подумати. А яка ваша думка?

– За свою кар'єру ви працювали з багатьма режисерами. Чи однаково готуєтеся до різних ролей?

– Завжди по-різному. До "Смаку пристрасті" я не готувалася. Ні. Тому що я вмію готувати, я знаю Бенуа, знімалася в деяких історичних фільмах. Тож мені це не було потрібно.

До ролі Коко Шанель (Бінош зіграла дизайнерку в серіалі The New Look, що вийде 14 лютого – УП.Культура) – так, я готувалася. Але до цього готуватися було важко, тому що я отримала сценарій за два тижні до зйомок. Тож це були американські гірки. І дуже емоційно виснажливо. Я відчувала себе як спортивний герой-марафонець.

Бінош в образі Шанель

– Розкажіть трохи про свою Коко Шанель?

– Зйомки в серіалі – це був великий виклик. Тому що я ніколи не знімалася впродовж семи місяців. У мене були довгі зйомки, але це були зйомки тривалістю півтори години або годину і 45 хвилин. Але зйомки тривалістю 10 годин – це зовсім інша справа.

Мені потрібно було створити реальність Коко для себе. Щоб знайти способи зрозуміти її і втілити, я прочитала багато книг, поки знімалася. Я дзвонила різним людям, які знали її. Після цього я почала думати, як зробити її реальною, цікавою. Як зробити її людиною, розумієте. Тому що, звісно, у неї є темні сторони, але якщо втілювати її тільки для того, щоб її засуджувати, це нецікаво. Її дитинство було дуже травматичним. Дві сестри померли: одна наклала на себе руки, інша загинула в Південній Америці. Мати померла, коли їй було 11 років, а батько покинув сім'ю. Тобто, це така історія в стилі творів Діккенса.

А ще це ставлення до жінки в той час, наприкінці 19-го - на початку 20-го століття: "Ти бідна? – Залишайся бідною!", "Ти хочеш творити? Жартуєш? Ні. Повертайся до прибирання". Тож вихід, який вона знайшла – це ніби звільнення жінок за допомогою різних видів одягу, зокрема, відмови від корсетів і [пропагування – УП.Культура] носіння штанів. Вона змінила цілий світ.

Читайте також: "Прісциллі вистачило сил піти всупереч очікуванням". Нотатки з інтерв'ю з ванної із Софією Копполою

Реклама:

Головне сьогодні