Досвід перетворень. Острови креативності змінюють Європу

Останнім часом ми переживаємо справжній бум розмов про важливість культури для урбаністичного розвитку.

На переконання багатьох експертів, саме культурні практики, креативні економіки та інші хаби і кластери мають дати нове дихання українським містам, які водночас не мають бюджетів на радикальні зміни і переобтяжені застарілою інфраструктурою радянських часів. 

Насправді европейські країни вже накопичили певний досвід урбаністичних перетворень, в яких культурні практики зіграли неабияку роль. Як це відбувалося на практиці та чи релевантний цей досвід для України?

ПОВІЛЬНА РЕВОЛЮЦІЯ У НЬЮКАСЛІ: LIVE THEATRE

Створений у далекому 1973 році британський театр під назвою Live Theatre спочатку не мав власного приміщення, а тому був змушений експериментувати з публічним простором. Вистави показували на вулицях, площах і в пабах міста.

Із часом увагу засновників театру привернув закинутий комплекс колишніх промислових будівель на березі річки Тайн. У Ньюкаслі й околицях виробництво саме переживало кризу, Тайн поступово втрачала свою вагу як транспортна артерія, тому розгалужена інфраструктура складів на її берегах більше не була затребувана.

Театр Live Theatre у Ньюкаслі розмістився в одній із колишніх промислових будівель на березі річки Тайн

У 1970-х роках це місце вважалося районом із недоброю, навіть кримінальною репутацією. Відсутність перспективи знайти платоспроможнішого орендаря змусила власників порожніх складів погодитися на співпрацю з артистами.

Оплата за використання території була символічною, але передбачала значні зусилля орендарів щодо її впорядкування. Ця співпраця – абсолютно новаторська на той час – виявилася надзвичайно плідною.

Від моменту появи власного приміщення Live Theatre працював як вільний майданчик. "Тут підтримувалися будь-які ініціативи за умови того, що організатори самі бралися до роботи. Хочеш організувати виставку – розвішуй її сам. Хочеш зробити перформанс – сам шукай необхідне", – пояснює Кейт Рід, спеціаліст зі зв’язків з громадськістю театру.

[L]Поступово активісти відремонтували приміщення, а завдяки цікавим проектам до Live Theatre потяглися відвідувачі. "Спочатку цей процес був радше стихійним, команда театру просто намагалася створити собі та гостям гідні умови для роботи та відпочинку. Але з часом стало зрозуміло, що Live Theatre може стати проектом із цілеспрямованого перетворення околиці", – розказує Кейт.

Наразі в комплекс театру входить два повністю перебудовані колишні доки, де розташовано театр із двома сценами (на 150 та 40 глядачів відповідно), репетиційні та лекційні зали, адміністративні приміщення, склади, а також власні кафе та паб.

У найближчих планах Live Theatre – відремонтувати ще кілька будівель навколо, створивши цілий креативний квартал. І якщо одну частину планується використовувати для різноманітних культурних та освітніх заходів, то інша перетвориться на офісні приміщення, котрі театр здаватиме в оренду комерційним компаніям. Це вигідно і для театру (прибуток), і для винаймачів (культурні установи мають у Британії податкові пільги, а отже, вартість оренди буде нижчою за середню ринкову).

Сьогодні в  Live Theatre діє не лише театр із двома сценами, але й обладнані репетиційні та лекційні зали, адміністративні приміщення, кафе і паб. Фото: flickr/Newcastle Libraries

"У нас є розроблена бізнес-модель і розрахунки. Інвестиції в перетворення в майбутньому будуть покриті з доходів від оренди офісів. Головне, що в проекту є підтримка мешканців району, ми співпрацюємо навіть із церквою", – розповідає Кейт Рід.

На сьогодні від продажу квитків на вистави та концерти Live Theatre заробляє приблизно 30 % свого бюджету. На другому місці – дохід від кафе та пабу. Окрім того, є програма "друзів театру", через яку на рахунок надходять благодійні пожертви. Також приблизно чверть бюджету фінансується державним коштом.

Це одна з особливостей існування культурних інституцій Великої Британії: практично всі вони співфінансуються з місцевих бюджетів, до того ж дуже рідко – більш ніж на половину.

Утім найцікавішим в історії Live Theatre є те, як його розвиток уплинув на Ньюкасл загалом. Перетворення зайняло майже три десятки років, але зараз набережна Ньюкасла в районі Live Theatre – це модний туристичний район міста, що йому не бракує ані готелів, ані "старбаксів". 

Більше того, досвід Live Theatre надихнув місцеву владу та мешканців переосмислити й інші закинуті будівлі. Так, 2002 року за десять хвилин ходи від Live Theatre, також на березі Тайну в приміщенні старого промислового млина, почав працювати Центр сучасного мистецтва Baltic Centre of Contemporary Art – один із найвідоміших у Великобританії. Цікаво, що другий його директор Пітер Дорошенко був також свого часу керівником PinchukArtCentre.

2002 року в приміщенні старого промислового млина у Ньюкаслі почав працювати Центр сучасного мистецтва Baltic Centre of Contemporary Art

"Досвід Live Theatre важливий ще й тому, що створив підґрунтя для діалогу з владою для інших художників, активістів і представників креативних індустрій, – підкреслює виконавчий співдиректор арт-організації ISIS Arts у Ньюкаслі Шерон Бейлі. – Завдяки таким success stories ми можемо говорити з державою як рівноцінні партнери, а не прохачі. Зусилля багатьох проектів такого спрямування в усій країні дали кумулятивний ефект – і тепер цінність культури для державного апарату перестала бути умоглядною. Культурні проекти стали важливим чинником економічних та соціальних змін".

Утім, попри позитивний досвід Ньюкасла, від початку це був стихійний рух від низової ініціативи нагору. Там, де залучення інструментів культури до трансформації та розвитку міського простору планувалося відразу, результати почали отримувати значно швидше.              

ОСТРІВ КРЕАТИВНОСТІ В БЕЛЬГІЇ

2002 року місцева влада міста Кортрейк (фламандська частина Бельгії) почала масштабну програму перетворення закинутих заводських приміщень на острові Буда. Цей острів на річці Лейе (Ліс) розташований дуже близько до центру міста, але після закриття місцевих підприємств із переробки вугілля та виготовлення зброї він був фактично закинутим.

Острів Буда у бельгійському Кортрейку. Фото: kortrijk.be

Влада Кортрейка побачила в острові не лише незатребуваний простір, а також і можливість запропонувати щось місцевій творчій спільноті. Зважаючи на невеликі розміри країни та хорошу транспортну інфраструктуру, багато представників креативних індустрій надавали перевагу роботі в сусідніх Ліллі, Ґенті чи Антверпені.

Влада запросила до діалогу п’ять найавторитетніших мистецьких організацій міста, й ті погодилися підтримати проект із перетворення острова на креативний простір.

Спочатку створили ArtcentreBUDA, який став місцем резиденції для культурних активістів. Утім найвідомішою точкою на карті Буди виявилась Buda Fabriek – комбінований простір, де є приміщення для виставок сучасного мистецтва, роботи митців у різних галузях і навчальних заходів. Тут також обладнані майстерні для роботи з новітніми технологіями, зокрема 3D-друком.

Багатофункціональний простір Buda Fabriek у Кортрейку

Сучасне мистецтво в Кортрейку виявилося комерційно успішним. Упродовж 2015 року на "фабриці" розробили та запустили на ринок щонайменше 15 продуктів. Острів став магнітом для різноманітних ініціатив. Наприклад, саме на острові Буда розміщена штаб-квартира DesignRegioKortrijk – агенції, що займається промоцією та поширенням принципів дизайну мислення на інші економічні установи та сектори Бельгії.

Одначе, за словами Френкі Девоса, директора з управління Buda Fabriek, для такого успіху не обійтися без державного фінансування. "Краудфандинг, пожертви від комерційних партнерів, інші альтернативні джерела фінансування дуже важливі, але наразі вони можуть лише зменшити навантаження на державне фінансування, а не замінити його. Дуже мало хто готовий інвестувати в довготривалі проекти розвитку. Але ця ситуація може змінитися в майбутньому", – підкреслює Девос.

Загалом зусилля для перетворення Буди на креативний центр створили нові робочі місця, реорганізували закинутий простір і призвели до збільшення потоку туристів до Кортрейка (тут відбуваються дві значні міжнародні події: Biennale Intérieure та Creativity Week).

ОСВІТА В АМСТЕРДАМІ

Питання фінансування та його альтернативних джерел гостро стоїть не лише в Бельгії. Одначе в Амстердамі, інтерпретуючи роль культури в розвитку міста, вирішили зробити наголос на освітній складовій.

Влада Амстердама планує до 2012 року зробити місто центром, в якому найшвидше в Європі зростають креативні індустрії. Фото: gianliguori/Depositphotos

У Нідерландах актуальний План розвитку мистецтв (Plan for the Arts 2013-2016) ставить за мету до кінця цього періоду дати можливість культурним інституціям поповнювати не менше 25 % свого бюджету з власних прибутків. Іще одна мета, зафіксована в стратегії міста, – до 2020 року зробити Амстердам центром, де найшвидше в Європі зростають креативні індустрії.

Ще 2011 року Amsterdam Economic Board (широке патнерство між державним, недержавним і комерційним секторами) створили документ під назвою "Адженда знання та інновацій" (Knowledge and Innovation Agenda), одним із завдань якого було стимулювати інноваційний і підприємницький підходи серед організацій і окремих діячів культурної сфери.

Для реалізації цих намірів в Амстердамі створили THNK – освітній заклад та водночас дослідницький центр і thinktank, що має на меті стимулювати розвиток креативних інноваційних проектів з усього світу в Амстердамі.

2012 року в Амстердамі створили освітній і дослідницький центр THNK

THNK розпочав роботу 2012 року і відтоді вже було створено понад 50 успішних стартапів. Лише минулого року в закладі навчалося близько 2000 осіб. Його роботу визнали настільки успішною, що 2014 року представництва THNK відкрили в Лісабоні та Ванкувері, а в майбутньому плануються запуски на Близькому Сході та в Китаї. Фактично сам THNK є гарним зразком того, чого навчає: понад третину свого бюджету він отримує від комерційних спонсорів і власних прибутків.

Робота THNK також уплинула і на міжнародний імідж Амстердама як міста креативності та інновацій.

КРЕАТИВНІ ХАБИ В ДАНДІ ТА КОШИЦЕ

У шотландському Данді (лише дві години від Ньюкасла на північ) креативні індустрії почали вносити до регіональної програми економічного розвитку та зростання понад 20 років тому.

В поточній культурній стратегії міста (на період 2015-2025 років) увага сфокусована на проблемі відтоку мешканців (зокрема митців) до більших міст. Для того, щоб надати їм можливість працювати і розвиватися, у місті створені два креативні хаби: District 10 і CreativeDundee, кожен із яких може похвалитися практично стовідсотковою наповненістю.

Креативний хаб District 10 у шотландському Данді

Аби досягти її, власники запропонували резидентам максимально гнучкі умови оренди й оплати, а також широкий вибір цікавих заходів. Працює в місті й більш вузькоспеціалізований хаб для дизайнерів DesigninAction.

Також до розв’язання проблеми відтоку молоді підключився місцевий університет – один із найбільших у регіоні. Він тепер пропонує широкий вибір ґрантів і можливостей для студентів з інших частин Великобританії та інших країн.

Заходи в хабі CreativeDundee збирають повні зали

Також у місті будують майбутній Museum of Design Dundee, який стане першим музеєм дизайну в країні за межами Лондона (відкриття заплановане на 2018 рік). Як результат усіх цих зусиль – Данді отримав від UNESCO відзнаку "Місто дизайну".

До розвитку креативних хабів долучилося й місцеве керівництво у словацькому Кошице, покладаючись на велику кількість закинутих об’єктів.

На місці колишніх військових бараків неподалік від центру міста створили креативний кластер Kasárne/Kulturpark. Тут розмістилося понад 30 креативних виробництв, приміщення для освітніх проектів і представництва нових медіа.

Креативний кластер Kasárne/Kulturpark у Данді

Tabačka (колишня тютюнова фабрика) перетворилась на простір для сучасних театру, балету та інших перформативних мистецтв і музики. Вона також стала активним учасником міжнародних мереж і місцем проведення регулярних креативних форумів. 

Колишня тютюнова фабрика у словацькому Кошице перетворилася на арт-простір Tabačka

На сьогодні мерія Кошице оцінює вплив подій у креативних хабах на зростання притоку туристів до міста в 15 % у порівнянні з показниками 2012 року. Також обидва проекти були високо оцінені європейськими агенціями розвитку та використовуються як зразок у програмах розвитку інших міст.

КОНФЛІКТУВАТИ НЕ МОЖНА СПІВПРАЦЮВАТИ

Незаважаючи на те, що масштаби европейських проектів для нас поки що недосяжні, в Україні вже існують власні кейси урбаністичних ініціатив, що мають на меті змінити обличчя міст.

Першим і найвідомішим наразі є івано-франківське "Тепле місто", що має на меті перетворити місто на прогресивне, комфортне та привабливе для туристів. Зробити це планують через розвиток середнього класу та горизонтальних зв’язків у місті. Очільником ініціативи став власник кількох концептуальних публічних закладів в Івано-Франківську Юрій Філюк.

"Тепле місто" вже привернуло увагу не лише на українських теренах – візуальний стиль міста, розроблений у рамках ініціативи, потрапив до шорт-листа Cannes Lions International Festival of Creativity.

Частиною ініціативи є і проект "Теплий арт", який підтримує сучасне мистецтво. Він включає в себе відкритий освітній лекторій і мистецьку резиденцію в Івано-Франківську (першим до неї потрапив польський скульптор та автор відео Павел Альтгамер). 

Наразі активісти планують реконструкцію однієї з вулиць, що має наочно втілити плани "Теплого міста".

"Грюнвальдська – це невелика вулиця, яка веде від вокзалу до центру міста. І в нас виникла ідея розробити зразок ідеального міста на прикладі однієї вулиці. Зараз ми ще думаємо над тим, як її реалізовувати, промальовуємо в 3D ідеальні дороги, ідеальні фасади будинків, ідеальні вивіски. На повну реалізацію проекту потрібно сім років. Зараз усе це поки що анонс, але ми віримо в майбутнє", – розповідає Юрій Філюк.

Робочий варіант перепроектування вулиці Грюнвальдської в Івано-Франківську

Не менш амбітними є і плани підприємців, які працюють над відновленням і переобладнанням столичної ВДНГ. Якщо Максим Яковер і Максим Бахматов зможуть втілити задумане, то величезна та напівзакинута територія в місті перетвориться на хаб інноваційних міських й культурних проектів.

Їм уже вдалося за менш ніж один сезон (реформатори почали роботу влітку 2015 року) перетворити ВДНГ зі збиткової структури на прибуткову (хоч обсяги прибутків поки й маленькі). У найближчому майбутньому простір планується розвивати у 7 напрямках – від підприємництва до дитячих заходів. Бачення авторів також передбачає простір для проектів сучасного мистецтва й освітню програму.

Найуспішніший проект оновленого ВДНГ – "Зимова країна" – був реалізований у січні-лютому 2016 року

Жодна з цих ініціатів не є власне мистецькою, але культурні практики є їхньою невід’ємною частиною. Коли говорити про майбутне таких або подібних проектів в Україні, то вивчення європейського досвіду синергії культурних і міських проектів показує: більшість із них не могли б відбутися без участі державних інституцій, які переважно надають свою матеріальну й інфраструктурну підтримку.

Культурні інституції, своєю чергою, докладають зусиль для того, щоб зменшити навантаження на місцеві бюджети, але уявити успішні практики повністю поза участю держави дуже складно. "Я скажу непопулярну річ. Потрібна підтримка згори тих, хто приймає рішення. На жаль, у цій країні поки так це працює", – підкреслює Максим Яковер.

Натомість в Україні складність ситуації полягає не лише в бюджетному фінансуванні, а й у самих процесах комунікації та співпраці між державними та недержавними організаціями. Брак очевидних зусиль налагодити прозору та відповідальну роботу, з одного боку, та брак довіри, з другого, майже унеможливлюють плідну співпрацю в межах довготривалих проектів.

У березні керівництво "Арт-заводу Платформа" анонсувало співпрацю з "ГОГОЛЬFEST". Фото: nashkiev.ua

Вітчизняні спроби ревіталізації просторів на кшталт "Арт-заводу Платформа" чи Центру Довженка в Києві чиновники зустрічають байдужістю або опором. Ціла низка голосних конфліктів останніх місяців (від ситуації зі Сквером Небесної Сотні до Софії Київської), кульмінацією яких став процес обрання нового головного архітектора столиці, показує, що ситуація зайшла в глухий кут.

Влада не хоче ставати відкритішою до культурних організацій і громад, а активісти вчаться обходитися без її допомоги у своїх планах. Це наразі ставить хрест на можливості розбудови глобальних міських проектів. Що зможе розірвати це коло та чи станеться це в найближчому майбутньому?

Текст підготовлено за сприяння Програми ЄС-Східного партнерства "Культура і креативність".