Актриса Антоніна Хижняк, "Мотря" з Кайдашів: Це диво, коли майже вся країна подивилася серіал

Актриса Антоніна Хижняк стала впізнаваною після серіалу "Спіймати Кайдаша".

Тільки у прем'єрні дні (2-11 березня 2020 року) його подивилися 10,5 мільйонів глядачів.

До початку зйомок Антоніна займалася дубляжем, знімалася в епізодичних ролях, раніше – працювала у Київському театрі ляльок, але мрія про кіно завжди була у пріоритеті.

І вона набула нового сенсу з роллю гострої на язик і енергійної Мотрі.

Домовитися про час інтерв'ю з актрисою було не просто, по-перше через насичений графік зйомок, а по-друге – проблеми з ногою. Нещодавно на зйомках Антоніна отримала перелом. Тому на зустріч актриса приїхала з гіпсом.

– Серіал "Спіймати Кайдаша" для вас був трампліном на інший рівень кіноіндустрії? Багато ходили на кастинги?

– Так. До цього займалася і продовжую власне працювати у сфері дубляжу. 

Я була дуже здивована, що Оля Клименко (кастинг-директор – ред.) не знаючи мене особисто, покликала на кастинг і довірила таку велику роль.

До цього, знімалася тільки у епізодах – це було і сумно, і боляче, через те що беруть лише через типаж, а те, що ти гострохарактерна актриса навіть ніхто замислюються.

Тому, зіграти у "Кайдашах" – це справжнє везіння для мене. Мені пощастило, за що я вдячна мільйон разів Ользі та Наталі Ворожбит.

– Тобто, режисери здебільшого орієнтуються на типаж?

– Кіно – це здебільшого типажна історія.

– Як бути з талантом? Він зараз нівелюється?

– Мабуть, це питання до продюсерів.

Актор живе в іншій площині, удосконалюється, ходить на проби, сподіваючись на шанс.

А хто кого затверджує на роль – не завжди зрозуміла історія.

– Чому?

– Є кілька рівнів затвердження – режисер "топить" за одну людину, продюсер – за іншу, канал – за третю….

Підозрюю, що з "Кайдашами" було так само. Але Наталка і Оля відстоювали мене, тому моя Мотря – це цілком їх заслуга.

Антоніна Хижняк: У дитинстві я бачила таких людей – з примітивними міщанськими мріями, як у "Кайдашах"

– "Кайдашева сім'я" – це шкільний твір, а серіал – це сучасна версія.

На кастингу ви згадували оригінальний твір і чи вплинуло це на подальшу роботу?

– З самого початку сценарій сприйняла як окремий твір, без прив'язки до оригінального твору. Це новий матеріал і треба створювати конкретний образ.

Наприклад, Іра Мак – не читала оригіналу, але це їй не завадило відтворити сучасну Кайдашиху.

А твір Нечуй-Левицького, коли читають у школі, то мені здається у такому віці ще не розумієш глибини трагедії, а сприймаєш як поверхневий чорний гумор.

– У вас були власні прототипи Мотрі?

– Все що ви бачили на екрані – то десь на 70% з власних спостережень.

У дитинстві я бачила таких людей – з примітивними міщанськими мріями, як у "Кайдашах".

Багато узяла від мами – інтонації, якісь фразочки – це все вже у мене "на автоматі".

Зазвичай актор по крупинкам складає свого персонажа, а в мене, на подив, одразу образ склався єдиним і цілісним. Це завдяки влучному сценарію, який мов перлина серед сценарної халтури.

Хотілось би, щоб було більше таких сценаріїв. Я знаю, що вони є, але ніхто не хоче ризикувати і знімати, а шкода.

Це диво, коли майже вся країна подивилася серіал.

– Комусь з глядачів серіал сподобався за насиченість гумору і гострої іронії, але в мене відчуття драматизму і якоїсь безвиході  поглиблювалося з кожною серією. Це немов діагноз нашому суспільству.

– Це дійсно трагікомедія: сміх через сльози. І реакція залежить від рівня розвитку і сприйняття конкретної людини.

– А щодо вашого сприйняття – який вчинок Мотрі був найбільш незрозумілим для вас, як для жінки?

– Таких ситуацій багато. Наприклад, коли Мотря прийшла на Новий рік і почала всіх виганяти з дому. Для мене це незрозуміло. Я б так ніколи не зробила.

– Ця робота якось вплинула на ваше життя, може з точки зору характеру чи відношення до оточуючих?

– Ми в чомусь схожі з Мотрею, але спільних рис мало.

Такі дівчата, як Мотря мене відлякували, з одного боку, а з іншого – приваблювали. Я розуміла, що ніколи в житті не зможу робити так як вони: бути надто впевненою у собі.

Але після того, як зіграла цей образ, то дійсно стала більш впевненою, конкретною у своїх бажаннях.

Коли у житті вмикається певна наглість, то це – захисна реакція, як у Мотрі. Але все одно я залишаюся собою.

Актор має бути гнучким – грати різні ролі і відкривати себе для кіно у різних іпостасях.

Радію з того, що вдалося розгорнути уявлення про себе, як акторку: і мені зараз пропонують ролі різнопланових персонажів за характером. Роль Мотрі мені подарувала інше уявлення про мої акторські здібності.

Як згадую, коли вчилася у театральному університеті, то зірок з неба не хапала. Боляче в цьому зізнаватися, але це гірка правда, як є.

Серіал "Спіймати Кайдаша" вже розібрали на народні цитати

– Після ролі Мотрі ваші гонорари зросли?

– Ні. Вони навіть менше. І так у всіх, бо карантин; деякі проекти звернули, а інші знімають. Але не так багато. Тому актори знімаються за будь-які гроші.

– Під час зйомок Наталка Ворожбит дозволяла імпровізувати?

– Так, інколи не могла спинити нас.

– Що було в образі Мотрі вашою фішкою, не за сценарієм?

– Наприклад, Карпа називала "киця". Майже в кожній сцені щось є, бо коли виходиш на майданчик з живим партнером, то він може щось своє сказати не за текстом, і ти теж починаєш імпровізувати.

Це іскра творчості – тут і зараз. Підхопити чий-то імпровіз і відповісти вдало – це реально кайф.

У нас це було органічно до наших образів. А з Тарасом (Цимбалюк – виконував роль Карпа – ред.) комфортно працювати – він підхоплював мої імпровізації і відповідав у тому ж руслі.

– Ви для себе розмірковували над тим, як глядач сприйматиме образ Мотрі?

– Я думала, що мене будуть ненавидіти.

– Чому?

– Коли прочитала сценарій, подумала: господи, яка ж вона "сучара", і люди так сприймуть.

Але глядачі почали писати добрі відгуки і я зрозуміла наскільки ця героїня близька до наших жінок: вони класні і круті, бо пізнають себе у Мотрі і не відсторонюються від цього!

У Мотрі глядачі побачили дівчину, яка просто хоче щастя, але в неї свої методи – трохи рагульні.

Кайдашева сім'я майже у повному складі, без однієї невістки

– А як з негативними відгуками?

– Були, але мало. Також знавці кіно писали величезні тексти, які мені іноді боляче читати.

– Це була певна критика серіалу чи образу Мотрі?

– Критика серіалу в цілому. Деякі тексти зачіпали настільки болісно, що потім кілька днів тримала це в собі.

Навіть відкопала в собі "синдром самозванця", суть якого в тому, що ти не пов'язуєш свої зусилля і старання зі своїм успіхом.

Але "відрощувати" броню і брехати, що мені пофіг на те, що кажуть – це не моє. Якщо щось зачіпає, то болюче це сприймаю, а це означає – я жива людина і мені не плювати на думку інших людей.

– Тобто ви мало стикаєтесь із хейтом у соцмережах?

– Так. Можливо, я живу в своїй "рожевій бульбашці" де більшість людей – мої однодумці, які мене люблять.

Іноді боляче вибратися з цього кола, але це точки росту. Головне – це баланс – сприймати іншу думку, але не втрачати себе.

Тривалий час намагалася бути для всіх доброю і зручною... Після Мотрі я не боюсь бути такою, якою є. І робота над собою ще триває.

– Ви лайкозалежна людина?

– Мені приємно, але для мене це не ціль.

Запитують – чого я не "качаю" профіль, не беру рекламу. Але мені це не треба. В мене є 9 тисяч підписників, які набуті органічним шляхом. Може згодом буду займатися більш серйозніше своїми сторінками.

Я людина настрою: можу за день зробити 5 сторіз, а потім два тижня взагалі нічого не викладати, тому що мені не хочеться.

Є такі питання у житті, про які я не готова розказувати. І робити із свого життя шоу на широкий загал – не моє. Я не блогєр, а актор який іноді відкриває ширму.

Коли я відповідаю на коментарі, то деякі дивуються, мовляв, а може це не ви, а хтось веде ваш акаунт? Якби була така людина, то все було красиво.

Іноді у соцмережах підписники мене просили записати відеопоздоровлення для когось – коли був час я це робила. 

Після "Кайдашів" мені писали такі відгуки, які я буду перечитувати в найтемніші часи свого життя. Вони будуть мене надихати і рятувати. За цей час дійсно я відчула підтримку мільйонів українців і мені нічого не страшно. Це надихає.

Я до цих пір не хотіла нікуди їхати звідси, а тепер і поготів, бо українці своєю добротою надихають.

Антоніна Хижняк: Після Мотрі я не боюсь бути такою, якою є

– До речі, у соцмережах були коментарі, мовляв, наступним президентом треба отаку Мотрю. Як вам такий виклик?

– Це для мене влучний і точний жарт, але не більше!

Приємно, що так сприйняли мого персонажа, але з іншої сторони: ми вже один раз повірили телевізору і що тепер?

– Ви побачили за останній час, що в нашій країні змінилося найкраще чи навпаки?

– Мені не подобається, що відбувається в країні за останні роки.

Наприклад, у кіно.

По-перше, ситуація навколо обрання голови Держкіно.

По-друге, ми могли б знімати щось своє класне і вкладати гроші в себе. Натомість адаптуємо іноземні формати або знімаємо проекти російською і продаємо за кордон.

Це мене не влаштовує. Але я розумію, що за цим є продюсери, які дають гроші. Я хочу гордитися тим, що роблю для своєї країни.

– Якби у вас була можливість зіграти з голівудською зіркою, то хто б це міг бути?

– Це мої улюблені актори – Метью Макконахі, Меріл Стріп, Майкл Фассбендер. Коли б я їх побачила, то спочатку вмерла б від щастя, потім попросила автограф, а потім вмерла б другий раз.

Антоніна зізнається, що коли вчилася у театральному університеті, то зірок з неба не хапала

– Ви маєте коріння з Донбасу – хто і звідки?

– Це родичі по татовій лінії – півсела Новоукраїнка (Мар'їнський район) –  Хижняки. Минулого року з братом їздили до дідуся.

– Це контрольована Україною територія, але лінія фронту недалеко. Як там змінюється життя за вашими спостереженнями?

– Я б не сказала, що воно змінюється. Але бачу по своєму дідусю – як його це все пригнічує, йому боляче спостерігати події в нашій країні. Страшно, коли іноді чутно вибухи.

– Які стереотипи, пов'язані з Донбасом ви на власному досвіді можете спростувати?

– Наприклад, щодо мови. З дитинства ми тільки у діда чули українську мову, бо Київщина дуже зрусифікована. І до речі, васильківський суржик є у Мотрі від мене.

У селі завжди говорили більш-менш українською. Тому говорити, що на Донеччині виключно російськомовне населення, неправда.

– Найближчим часом збираєтесь до родичів?

– Хотіла, але через карантин і зламану ногу, поки що прийдеться зачекати.

– Судячи з ваших фото в Instagram на карантині, ви займалися активно спортом, заради ролі чи для себе?

– Карантин для мене був, як темні часи: втрата орієнтирів, стимулів. Якби сказали, що це на три місяці, може легше б було, а так невизначеність пригнічувала.

Як наслідок – розслабилася, а потім стала на ваги і вирішила: досить. Почала активні тренування з тренером.

До того ж мені сказали, що 31 травня в нас початок зйомок серіалу "Слід", де я граю роль капітана поліції, а не капітана пончиків. Так з'явилася мета і я проводила жорстку роботу над собою.

Це не тільки спорт, а й зниження калорій, відмова від солодощів. Хоча іноді дозволяла щось солоденьке, бо коли зміна триває 10-16 годин, важко дотримуватися правильного харчування і зберігати форму.

Зараз вже знов набрала вагу через набряк і перелом ноги. Тому в пріоритеті – правильне зростанні на нозі, реабілітація. І потім вже знов буду жорстко працювати над собою.

– А які мастхевні штуки для збереження краси і форми працюють для вас?

– По-перше, потрібен здоровий сон. Від якості сну, як вже довели численні дослідження, залежить і стан шкіри, і витривалість м'язів, режим харчування і багато чого.

Але з ненормованими робочими змінами, не завжди виходить дотримуватися цього.

По-друге, це харчування – треба їсти сезонні фрукті і овочі, бо це вітаміни і мінімум калорій. І зараз я просто насолоджуюсь літом – це моя пора, коли сонце і вода надає енергії та сил.

Ірина Голіздра, спеціально для УП.Життя

Світлини Ольга Закревська та instagram/tonya_actress

Вас також може зацікавити:

Книжки, "Кайдаші", Середні віки: як письменник Сергій Жадан з донькою карантинять

Актриса Юлія Врублевська: Багато речей я пережила, як і Танька зі "Спіймати Кайдаша"

Актриса Олеся Жураківська: Хочеться, щоб українці знімалися в головних ролях українського кіно

Актор В'ячеслав Довженко: Не вірю, що у нас масовий глядач тупий

Ми хочемо тримати з вами зв'язок. Будемо раді бачитися і спілкуватися з вами на наших сторінках у Facebook та у Twitter.

А якщо хочете бути в курсі лише новин та важливої інформації про здоров'я, підписуйтесь на нашу Facebook-групу про здоров'я та здоровий спосіб життя.