Що там у кіно: документалки про зону ООС, переможці Канського кінофестивалю, "Дюна" Вільньова та "Гунда" Косаковського
У вересневому прокаті фестивальні хіти, вже знайомі українським кіноманам по Одеському МКФ, зустрічаються зі стрічками про зону ООС (Операції об'єднаних сил) та чи не найбільш очікуваною науково-фантастичною картиною останніх років.
З 2 вересня
"Зошит війни", режисер Роман Любий
Хоча прокатна прем'єра фільму відбулася на День незалежності, доречно нагадати про вихід на великий екран цієї непересічної стрічки, яка саме у вересні потрапила до репертуару деяких кінотеатральних мереж.
Повнометражний дебют Романа Любого, випущений під егідою об'єднання "Вавілон'13", відноситься до жанру так званого монтажного кіна.
Оповідь виткана з відеозаписів, зроблених за допомогою телефонів, фотоапаратів та інших девайсів українськими солдатами, що фіксують своє перебування у зоні ООС, розповідаючи про події кумедні, жахливі та безглузді, про реальність, яка так відрізняється від тієї, що знайома глядачеві, та яка до недавнього часу оточувала їх самих.
Фільм отримав спеціальний диплом правозахисного журі Міжнародного фестивалю документального кіно про права людини Docudays UA та став переможцем національного конкурсу МКФ Kharkiv MeetDocs.
З 9 вересня
"Казка про коника", режисери Уляна Осовська, Денис Страшний
Стрічка молодих, але вже добре знайомих фестивальним завсідникам документалістів, стала одним з найбільш оригінальних звернень до теми буднів прифронтових міст Донбасу.
Головний герой оповіді – Анатолій Лютюк, голова Українського культурного центру і греко-католицької громади Таллінна, який з початку російської агресії привозить гуманітарну допомогу у міста і села Донецької і Луганської областей, що страждають від війни.
Поєднуючи церковні, громадські та гуманітарні обов'язки з творчістю художника, Лютюк готує книгу, у якій конфлікт на Донбасі знаходить несподіване відображення – у розказаних місцевими жителями, волонтерами, бійцями української армії історіях про тварин, що опинилися втягнутими до драматичних перипетій ООС.
Прем'єра стрічки відбулася у рамках національної конкурсної програми Docudays UA.
"Аннетт", режисер Леос Каракс
Фільм знаменитого автора "Коханців з Нового мосту" і "Святих моторів", який, повернувшись у стрій після дев'ятирічної перерви, був удостоєний у Каннах нагороди за кращу режисуру, став чи не найочікуванішою прем'єрою з усіх фестивальних хітів, представлених на Одеському МКФ.
При цьому судження глядачів про фільм розділилися докорінно. У той час, як одні скаржилися на нудьгу і похмурий тон, інші висловлювали здивування, що така блискуча картина, яка у невибагливому музичному жанрі розкриває темні сторони нашої природи, була оцінена журі настільки скромно, хоча по справедливості мала отримати "Золоту пальмову гілку".
Мюзикл, що став результатом співпраці Каракса і американської групи Sparks, розповідає про взаємини стендап-коміка (Адам Драйвер) та оперної співачки (Маріон Котійяр), які стикаються з набагато більшими труднощами у своєму романі двох творчих особистостей, ніж персонажі "Ла-Ла Ленда" Дем'єна Шазелла.
Драматизм ситуації підсилює народження дитини, яку вони обидва, одержимі своїм марнославством та образами, схильні сприймати як засіб досягнення своїх цілей.
З 16 вересня
"Дюна", режисер Дені Вільньов
Один з найпопулярніших науково-фантастичних романів минулого століття користується репутацією книги, що приносить нещастя кінематографістам, які ризикують взятися за її адаптацію.
Знаменитий чилійський режисер Алехандро Ходоровський, захоплений твором Френка Герберта, у середині сімдесятих п'ять років возився з проектом екранізації, але у підсумку був змушений відмовитися від справи, не знайшовши спільної мови з продюсерами.
Десятиліття потому невдача спіткала Дейвіда Лінча, який, втім, зумів поставити свою "Дюну", проте фільм (як вважають, не тільки через екстравагантний підхід Лінча до матеріалу, а й через свавілля продюсерів, які відсторонили режисера від фінального монтажу) зазнав касового провалу та був осміяний кінокритиками і шанувальниками книги.
Згодом аудиторія стала більш прихильна до фільму 1984-го року, що, втім, навряд чи компенсувало творцям їх прикрощі.
За нову постановку взявся авторитетний канадський режисер Дені Вільньов, який наполягав, щоб екранізація 700-сторінкового роману була розбита на дві частини.
На цей раз обійшлося без фатальних розбіжностей з продюсерами (у всякому разі, про такі нічого невідомо), однак через пандемію COVID-19 вихід фільму був відкладений на рік.
Наразі не зрозуміло, який обсяг книги відтворений на екрані у першій картині, яка, у разі невдачі, може виявитися і останньою. Як би там не було, відправна точка сюжету відповідає зачину роману.
У центрі оповіді, дія якої розгортається у далекій-далекій галактиці – протистояння двох могутніх сімейств, Атрейдесів та Харконненів.
Черговим полем битви стає Арракіс, пустельна і дика планета, де видобувається речовина меланжа, чия цінність цілком виправдовує в очах зоряних володарів війни і експлуатацію місцевого населення (подібно до того, як наша цивілізація мириться зі звірствами, сполученими з видобутком колтана).
Але завдяки юному представнику роду Атрейдесів, вимушеному шукати притулку від підступів ворогів серед напівдиких племен, цьому відсталому куточку судилося зіграти визначальну роль у долі Всесвіту.
"Гунда", режисер Віктор Косаківський
Гучна американо-норвезька картина відомого документаліста виходить у вітчизняний прокат після прем'єри на Одеському кінофестивалі, де вона стала одним з найпопулярніших фільмів позаконкурсної програми.
Стрічка присвячена повсякденності свині і її поросят, наповненій чистою радістю існування. Заворожуюче видовище чарівних істот здається майже ідилічним через відсутність у кадрі людини, однак те, про що не підозрює Гунда, добре відомо глядачеві.
Фермерські будні перемежовуються кадрами за участю корів, що живуть у заміських маєтках англійців та іспанців, які викуповують тварин на бійнях, та курей, які провели життя у клітинах і вперше виходять на волю.
З 30 вересня
"Титан", режисер Жюлія Дюкурно
Вперше представлений українському глядачеві на Одеському кінофестивалі володар "Золотої пальмової гілки", яку одні завсідники ОМКФ вимагали відібрати у стрічки Дюкурно, щоб увінчати нею чоло Леоса Каракса.
Інші ж прославляли смак і сміливість членів журі, які нагородили настільки неординарну картину.
Фільм постає химерним змішанням боді-горрора і драми про відчуженість людини у світі сучасних технологій.
Оскільки ефект, вироблений оповіддю, багато в чому тримається на несподіванці сюжетних поворотів, обмежимося у його описі наступним: героїня "Титана", переживаючи кризу ідентифікації, змушена у зв'язку з досить незвичними проявами своїх потягів, яким вона дає волю, ховатися від караючої руки закону і повністю змінити спосіб життя.
Олександр Гусев, кінокритик, спеціально для УП.Життя
Більше про кіно:
7 фільмів "Молодості": гід ювілейним 50-м кінофестивалем
Пандемія відступає, кіно наступає: 5 очікуваних українських фільмів 2021 року
Переможці "Оскар-2021": тріумф Ентоні Гопкінса, "Землі кочівників" та "Душі"
Хочете дізнатися більше здоров'я та здоровий спосіб життя? Долучайтеся до групи Мамо, я у шапці! у Telegram та Facebook.