"Носоріг", "Червона ракета" та ще 5 фільмів, які варто подивитися на "Київському тижні критики"
Успіх будь-якого фестивалю набагато більшою мірою, ніж від запрошених зірок чи навіть членів журі, залежить від команди програмерів- відбірників, здатних у неозорих водах сучасного кінопроцесу відшукати заповітні острівці.
Чи можна уявити кращих програмерів, ніж кінокритики, які також виступають для своєї аудиторії гідами і першовідкривачами?
"Київський тиждень критики" став головною осінньою подією вітчизняного кінороку.
У рамках кінофестивалю, що вп'яте пройде у кінотеатрі "Жовтень" з 21-го по 27 жовтня, провідні українські кінокритики Дар’я Бадьoр, Станіслав Битюцький, Анна Дацюк та Сергій Ксаверов введуть у національний культурний обіг кращі фестивальні хіти сезону й представлять класичні картини.
Ми розповімо про фільми основної міжнародної програми і українські стрічки добірки "Фокус: Україна-Канада", проте наполегливо закликаємо шанувальників мистецтва кіно звернути увагу і на канадські фільми, і на програму культових картин про бунтівників з причиною "Нуль за поведінку".
Опис всіх стрічок та розклад представлені на сайті кінофестивалю.
[BANNER1]
Червона ракета / Red Rocket
Режисер Шон Бейкер
Один з найбільш значних американських "незалежних" режисерів Шон Бейкер вже відомий вітчизняним кіноманам.
Справжній фурор у фестивальних завсідників викликали і трагікомічна одіссея двох лос-анджелеських повій "Мандарин", показана у конкурсі "Sunny bunny" на МКФ "Молодість", і представлений на кінофестивалі "Незалежність" "Проект "Флорида", чия дія розгортається у дешевому мотелі неподалік від Дісней-ворлду, справжньому соціальному чистилищі біля воріт бутафорського земного раю.
Заразом творчість Бейкера зовсім не покликана лишатися об'єктом поклоніння у вузькому колі поціновувачів вишуканих кіномаргіналій.
Його стрічки, при всій художній сміливості і відвертості звернення до побуту і способу життя парій, сповнені виразних і парадоксально чарівних образів, в них так невідхильно сплітаються іронія і співчуття, що їх можна без особливих побоювань рекомендувати найширшій аудиторії.
Нова картина Бейкера також присвячена проблематиці, характерній для творів американського мистецтва, яке замість оспівування успішних, благочестивих та героїчних громадян нерідко зосереджене на затвердженні людської гідності, цінності існування тих, що зневірилися і опустилися.
Центральний персонаж картини – порноактор, що повертається у техаську глибинку, яку залишив ще підлітком, сподіваючись віднайти у рідних краях душевну рівновагу.
Однак демони провінційної глушини виявляються не менш лютими, ніж ті, від яких він прагне сховатися.
Кермуй моїм авто / Doraibu mai kâ
Режисер Рюсуке Хамагуті
Екранізація однойменного (відомого у нас під оригінальною англомовною назвою "Drive My Car") оповідання Харукі Муракамі, за чиїми новелами були також поставлені такі непересічні фільми, як "Тоні Такітані" Дзюна Ітікави і "Палаючий" Лі Чхан Дона, стала одним із тріумфаторів Канського МКФ.
Фільм отримав приз за кращий сценарій, а також приз ФІПРЕССІ (по суті, головну нагороду будь-якого фестивалю).
Картину можна назвати одним з найбільш оригінальних сучасних зразків жанру роуд-муві.
Герої, театральний режисер, що працює над постановкою чеховського "Дяді Вані", і його шофер, молода жінка, мандрують міськими вулицями і по хвилях своєї пам'яті.
І, незважаючи на всі дорожні мінливості, сюжет, як це зазвичай буває у Чехова, практично замінює атмосфера і виразні характери.
Вуховертка / Earwig
Режисер Люсіль Гадзігалілович
Французька постановниця боснійського походження, дружина Гаспара Ное, створила химерну оповідь, використовуючи жанрові засоби страшної казки і притчі про диктатуру.
У центрі сюжету – десятирічна дівчинка і немолодий чоловік, чи то опікун, чи то наглядач, які живуть в самотньому будинку, загубленому у далекому краї.
Обидва видаються в'язнями, прикутими один до одного і до цього місця невідомими силами, що віддають розпорядження по телефону. Чоловік, втім, може залишати житло, але й за порогом навряд чи чекає щось особливо добре.
Фільм отримав спеціальний приз журі на МКФ в Сан-Себастьяні.
Маленька мама / Petite Maman
Режисер Селін Сьямма
Знову після знайомої українським глядачам картини "Шибеник" (Гран-прі Одеського МКФ за 2011-й рік) Сьямма звертається до світу дитинства.
Стрічка, яка брала участь у конкурсі Берлінського кінофестивалю, розповідає про дівчинку, яка після смерті бабусі, яку вона сильно оплакує, вперше опиняється у заміському будинку, де виросла її мама.
На мальовничих лісових стежинах героїня зустрічає свою ровесницю, на яку дуже схожа зовні і з якою у неї відразу встановлюються дружні відносини, немов вона знала її і раніше.
У цій камерній оповіді тема відходу близьких людей сплітається з темою нашого сприйняття часу, спогадів та мрій, які дозволяють нам утримувати минуле у сьогоденні.
Носоріг
Режисер Олег Сенцов
Картина про уродженця провінційного містечка, який у середині дев'яностих завойовує своє місце під сонцем з битою і автоматом Калашникова, виявляється захоплюючою і моторошною подорожжю на машині часу.
Перше пострадянське десятиліття постає не початком ери незалежності, дивним новим світом можливостей і свобод, а природним продовженням диктатури, тривалою агонією системи, яка, розвалюючись, хоронить населення під своїми руїнами.
Воно відображається не тільки у кримінальній інтризі, а й у майстерно відтвореній фактурі від шкільних дискотек до лікарняних коридорів, у атмосфері безпритульності та занепаду, яку анітрохи не розряджають успіхи героя.
Фільм показує, що першим вибралося з-під завалів на поверхню, що перетворило розвалини у будівельний майданчик, що зуміло зберегти і пристосувати до нових умов старі закони, яким нас намагаються підпорядковувати і тепер, коли вцілілі учасники війни, що вирувала на вулицях, змінили шкіряні куртки на костюми і прикрасили їх депутатськими значками.
У цьому процесі центральний персонаж, з усією своєю силою характеру, норовливістю і варварською доблестю залишається лише третьорядним учасником подій, які направляються законними спадкоємцями загиблої імперії.
На перший план оповіді, з усього скупчення йому подібних, його висуває здатність не діяти, але відчувати.
І як в зображенні 90-х проглядають риси теперішнього, за натуралізмом оповіді, чия достовірність і жорсткість не мають рівних у сучасному вітчизняному кінематографі, відчутний метафізичний вимір.
Хоча цей світ здається таким, що не відає ні Нового, ні Старого Завіту, тут все ж є не тільки золоті хрестики і татуювання з куполами, а й ангел, нехай і демонічно блідий, а його саркастичні репліки, що змушують співрозмовника стримувати пишномовність тону, пасували б Мефістофелю.
Є тут і Добрий Розбійник, який ще має повірити у спокутування і усвідомити, що для нього воно можливе тільки на хресті.
Королі репу
Режисер Мирослав Латик
Події останньої картини, знятої під керівництвом видатного продюсера Юрія Мінзянова, розгортаються у тієї ж злиденній та насиченій яскравими характерами провінції, де мешкали персонажі іншого успішного проекту Мінзянова, "Припутнів" Аркадія Непиталюка.
Головний герой фільму – юнак, захоплений репом, який втім мріє про прекрасну продавчиню з продуктового магазину набагато сильніше, ніж про столичну сцену.
Однак творчі турботи та романтичні прикрощі відходять на другий план, коли йому доводиться набагато краще, ніж хотілося б, познайомитися зі злочинним середовищем, яке так часто оспівує реперська субкультура.
Надавши дружню послугу однокласнику, який повернувся з омріяного міського світу, він несподівано для себе втягується у кримінальну аферу.
Юнаку доводиться виплутуватися з проблем у просторі, який, немов американський Дикий Захід, існує поза законами сучасної цивілізації, поклавшись на власну мужність та силу відчаю.
Стоп-Земля
Режисер Катерина Горностай
Українська прем'єра картини, яка отримала "Кришталевого ведмедя" як кращий фільм конкурсу стрічок про підлітків Generation 14plus, що проходить на Берлінале, відбулася у національному конкурсі Одеського кінофестивалю.
Там "Стоп-Земля" здобула Гран-прі, який вручається за результатами глядацького голосування (перемога фільму стала очевидною на фінальних титрах, що супроводжувалися такими бурхливими оплесками, яких фестиваль ще не чув).
Стрічка про київську одинадцятикласницю з її шкільними буднями й інтимними переживаннями з рідкісною для вітчизняного екрану достовірністю відтворює манеру спілкування юних героїв, насичену ненормативною лексикою і непоказним молодіжним жаргоном.
При цьому відсутність теми булінгу, а також добрі стосунки вчителів та учнів здаються свідомою ідеалізацією, спробою представити шкільну утопію, простір терпимості і приязні.
Безконфліктність шкільного спілкування допомагає авторам зосередитися на показі тих переживань підлітка, які є наслідком не негативного впливу навколишнього світу, а важкого пошуку самоідентифікації, спроб освоїтися з новими відчуттями, усвідомити свої бажання і взяти їх під контроль.
Олександр Гусев, кінокритик, спеціально для УП.Життя.
Більше про кіно:
"Маяк", "Додому" та ще 5 фільмів, які варто подивитися на "Київському тижні критики"
7 фільмів "Молодості": гід ювілейним 50-м кінофестивалем
Пандемія відступає, кіно наступає: 5 очікуваних українських фільмів 2021 року
Переможці "Оскар-2021": тріумф Ентоні Гопкінса, "Землі кочівників" та "Душі"
Хочете дізнатися більше здоров'я та здоровий спосіб життя? Долучайтеся до групи Мамо, я у шапці! у Telegram та Facebook.