Відставка скасовується. Олександр Ткаченко про відокремлення Держкіно, чому залишився на посаді та про інформполітику

Міністр культури та інформполітики Олександр Ткаченко ще в листопаді 2021-го заявив про відставку. Його розлютило рішення про відокремлення Держкіно від Мінкульту та малий бюджет на культуру на 2022 рік.

Спершу заяву Ткаченка у Верховній Раді не зареєстрували, а наступну він вже не написав.

З того часу вже минуло більше трьох місяців. Міністр досі на посаді.

"Українська правда. Життя" запитала Олександра Ткаченка, чому він не пішов у відставку, чи збирається повертати Держкіно до МКІП, що думає про ідею зробити телеканал "Дом" всеукраїнським, як дбає про інформполітику в Україні та на тимчасово окупованих територій зокрема.

Міністр культури та інформполітики Олександр Ткаченко. Усі фото: Дмитро Ларін

– 11 листопада ви оголосили про відставку. Надворі – лютий. Минуло уже більше 3 місяців. Чому ви досі на посаді?

– Тому що ми живемо в парламентсько-президентській республіці. Заяву я подав, заніс. Потім була реакція колег з парламенту, урядовців, які сказали мені, що відставка не на часі.

Я займаю політичну посаду і мушу зважати на думку колег. І в такий час варто обирати пріоритети. Крім того, кілька питань, які я поставив, наприклад, про бюджет, частково були вирішені. Продовжуємо працювати.

– Ви розповідали, що подали заяву, але її не зареєстрували. Які були на це причини?

– Це треба питати у Верховної Ради, чому вони не зареєстрували заяву.

– Основною причиною подачі у відставку ви тоді назвали те, що Держкіно відділили від Мінкульту.

– Дві причини було – і Держкіно, і бюджет.

– Ви писали, що рішення Кабміну щодо Держкіно ухвалювали без погодженням з Мінкультом. Чи були розмови і обговорення з вами до того, як рішення ухвалили?

– У нас було два кейси. Один пов'язаний із Держагентством розвитку туризму. Тоді було обговорення, я з аргументами погодився (ДАРТ передали до сфери управління Міністерства інфраструктури – УП). Туризм – це насамперед інфраструктурні проєкти, готелі, дороги, тому там було нормальне обговорення.

З Держкіно, на жаль, такого обговорення не було. Я досі не бачу логічних причин робити це від’єднання. І питання навіть не в амбіціях, питання в єдиній екосистемі. Держкіно – це єдина екосистема культури.

Наразі ми продовжуємо обговорювати питання про Держкіно. Там є юридичні тонкощі, формування політики оперативного управління.

Олександр Ткаченко: "Була реакція колег з парламенту, урядовців, які сказали мені, що відставка не на часі"

– Чи вважаєте ви таку поведінку, можливо, зрадою з боку команди?

– Я вважаю її некоректною.

– Чому?

– У нас у нас стосовно цього були розмови. Що було, то було.

– Чи висловлювали ви ОП своє невдоволення чи конкретні претензії щодо цієї ситуації?

– А як ви думаєте?

– Ось я вас питаю.

– Так, звичайно.

– І якою була розмова?

– Почалися розмови стосовно того, навіщо це потрібно, що це може бути на краще. В принципі, аргументи я почув. Не факт, що я з ними погоджуюся.

– Які аргументи вони вам називали?

– Що наразі потрібна єдина вертикаль стосовно управління кіно, перед яким стоять великі виклики.

– Вони вважали, що Мінкульт з цими питаннями не справляється?

– Мені так не говорили.

– Скільки причин подачі у відставку на той момент ви не можете озвучити публічно? Ви назвали дві основні – Держкіно і бюджет.

– Вони дві і були. Там є певні нюанси, але це робочі моменти.

– У вашій публічній заяві також прозвучала фраза "не мій концепт та цінності". У ваші цінності відрізняються від цінностей ОП?

– Я б не ділив владу зараз на ОП, Кабмін чи Верховну Раду. Це все ж таки одна команда, і я член цієї команди, член партії, член політради. У нас, можна вірити, можна ні, але багато речей вирішуються в досить жвавій дискусії.

Люди можуть погоджуватися чи не погоджуватися з тими чи іншими поглядами, але якщо команда уже рухається в якомусь напрямку, то варто рухатися з нею, а нюанси з’ясовувати між собою – не обов’язково в публічній площині. Тому що це виглядатиме, так би мовити, не колегіально, неетично. А те, що це рішення ухвалювали без обговорення зі мною, я вважаю, це не ті цінності.

Олександр Ткаченко: "Це було свідоме рішення. Безперечно не без емоцій, але свідоме"

– Ззовні ваша заява про відставку була схожа на публічний демарш, політичний хід, аби встановити свої умови. Чого ви цим хотіли досягти?

– Дивіться, я досить щирий в проявах своїх. Це політичне рішення, воно мало бути озвучено публічно. А те, як в подальшому відбувалася дискусія, це теж політична справа. Задньої думки в мене не було. Я прилетів і сказав – усе, готуємо заяву.

– Тобто це було спонтанне емоційне рішення?

Мені кажуть колеги, що це було емоційне рішення. Ні, це було свідоме рішення. Безперечно не без емоцій, але свідоме.

– Логічно, що зараз ви залишаєтеся на посаді через загрозу повномасштабного вторгнення Росії в Україні. Але до того, як загострилася ситуація, у вас після заяви ще точно був місяць. Які тоді були домовленості, на яких ви залишилися?

У нас була дискусія стосовно бюджету, але питання не в домовленостях, на які я залишуся. Дійсно, це питання командної роботи, і якщо колеги з парламенту, з уряду, з Офісу кажуть, що не варто цього робити, не можна до них не дослухатися.

– Які аргументи вони називали?

– Що мені багато що ще треба зробити.

– Наприклад?

– В інформаційній політиці, у збереженні спадщини, у реформах, які ми запланували, типу центру культурних послуг чи культурної субвенції. У нас 11 різних напрямів, і колеги кажуть, що оскільки я вже показав (не я, це колеги), що оскільки я уже довів, що непоганий міністр і зі спільнотою продовжую спілкуватися в адекватному режимі, то такі кроки не на часі.

– Який пріоритет в роботі назвали для вас?

– Не було пріоритетного кроку. Я на своєму місці – головний аргумент. Іди працюй.

Олександр Ткаченко: "Я на своєму місці – головний аргумент. Іди працюй"

– У вересні 2021-го джерела УП повідомляли, що під вами хитається крісло міністра. І Єрмак бачить замість вас вашого замміністра Ростислава Карандєєва. Як ви оцінюєте його кандидатуру?

– Я, ще будучи журналістом, намагався не жити у світі чуток.

– Якщо би йшлося про те, що він вас замінив, як ви оцінюєте його кандидатуру?

– Теж з огляду на теоретичність цих запитань – ніяк не оцінюю.

– На який період ви думаєте залишитися і що робитимете, коли підете?

– У нас на цей рік достатньо великі плани. Це не тільки реставрація, це речі, пов’язані з реформами культурної сфери. У нас є закон про заборону хаотичної забудови. І ці речі повинні бути доведені до кінця. Тобто має статися певна якісна зміна, після якої будь-хто, хто прийде на цю посаду, не зможе вже нічого зробити напротивагу.

Умовно кажучи, якщо ми продовжимо велику реставрацію, я переконаний, що ні в кого не підніметься рука її скасувати в подальшому. Важливо запустити незмінні механізми.

– Тобто на найближчий час ваша відставка скасовується?

– Виходить так.

– Чи назвали ви червоні лінії в команді, за які не можете перейти, інакше підете з посади?

– Так, я хотів наголосити, що якщо ми в команді, то в команді обговорюють всі речі, а потім тільки після обговорення ухвалюють рішення. Згоден я з ними чи не згоден, це вже інша історія.

– А що ви будете робити з Держкіно? Чи будете намагатися повернути його?

– Поки у нас іде обговорення рішення постанови, а саме оперативного управління і формування політики. За законом, формування політики має залишаться за міністерством. А Держкіну ми уже дали якомога більше важелів для оперативного управління.

– Тобто ви зараз працюєте над тим, щоб скасувати рішення?

– Ні. Там є певне непорозуміння. Формування політики – це стратегічні речі. А Держкіно ми передали до оперативного управління, як власне і мало бути з реформою, тому що Міністерство має бути невеличким, компактним, де мають управляти не об’єктами, як зараз іноді відбувається ще досі, а формувати політику. А той факт, що за пострадянською звичкою у міністерства є управління деякими об’єктами, не зовсім робоча історія, тому що як можуть люди, які працюють в Міністерства, управляти кіностудіями чи ще якимись закладами?

Правильніше віддавати об’єкти в спеціальні центральні органи виконавчої влади, які, власне, такими управліннями мають займатися.

– Ви зараз домовилися чи домовляєтеся про те, щоб залишити в себе формування політики?

– Так.

– І на якому ви етапі?

– На етапі обговорення.

У нас постійно відбуваються зміни, і слава Богу, через обговорення. Але у Держкіно на сьогодні один з найбільших бюджетів, якщо не найбільший за історію України – 1,7 млрд, і до них в управління ми передали всі об’єкти, які знаходилися в управлінні Мінкульту.

– Ініціатива відокремлювати Держкіно ішла від ОП?

Я не можу сказати, звідки зародилася ця ідея. Я обговорював в ОП і в Кабміні цю історію. Наскільки я розумію, ішла від Держкіно.

– Тобто це їхня внутрішня ініціатива? Ролі Андрія Єрмака в цьому не було?

– Я не бачив.

– Як ви оцінюєте сьогоднішню ситуацію стосовно відокремлення Держкіно та можливі ризики?

Якщо Держкіно стає самостійним – усі рішення мають проходити через міністра Кабінету міністрів. При всій повазі до пана Немчінова, не думаю, що він фахово володіє цією сферою на відміну від, я перепрошую, вашого покірного слуги.

Олександр Ткаченко: "Якщо Держкіно стає самостійним – усі рішення мають проходити через міністра Кабінету міністрів. При всій повазі до пана Немчінова, не думаю, що він фахово володіє цією сферою на відміну від, я перепрошую, вашого покірного слуги"

– Якщо би ви зараз пішли з посади, в якому стані б залишили сферу культури та інформаційної політики?

– В недодєланом.

– А конкретніше?

– Є деякі речі, які ми запустили. Наприклад, програма медіагрмаотності. У мене є питання стосовно інформаційних кампаній, яка проводиться, ми налагоджуємо механізм, але не дійшли того стану, коли вони можуть працювати в автоматичному режимі.

У сфері спадщини нам обов’язково треба ухвалити низку законів, які унеможливлять руйнування пам’яток, наприклад, закон про заборону хаотичної забудови. Ми разом з Мінрегіонбудом, з колегами з парламенту працюємо над єдиною системою, яка дозволить в автоматичному режимі, у режимі управління реєстрами ухвалювати рішення.

Речі, пов’язані з насиченням культури грошима. Це не питання, що культурі потрібно більше грошей. Це питання зберігання тих осередків культури, які працюють на місцях.

– Чим вам не вгодили додаткові вихідні для українців? Чому ви хочете скасувати перенесення вихідних з нагоди 1 травня і 8 березня?

– Я скажу непопулярну річ, але, в принципі, такого немає ніде. Це пострадянський залишок.

Є вихідний – будь ласочка, немає вихідних – як випало, так випало. Це всього два дні. А всі інші, особливо святі для нас свята, релігійні, зрозуміло, що вони у вихідних відбуваються. Там залишилося, як було.

Олександр Ткаченко: "У сфері спадщини нам обов’язково треба ухвалити низку законів, які унеможливлять руйнування пам’яток"

– Історія про Одеську кіностудію. У червні 20-го року ви продали частину своїх акцій через конфлікт інтересів, що ви самі і заявляли. Але журналісти з’ясували, що станом на жовтень 21-го року ви не отримали жодних коштів за продаж. Чому?

– У нас є відкладена угода стосовно того, коли мають прийти кошти. Якщо вона не буде виконана, очевидно, що угода буде розірвана. У мене є так само деякі угоди, де я так само чекаю кошти.

– Тобто це не номінальна історія?

– Ні.

– А коли орієнтовно?

– Сподіваюся, що цього року.

– Якщо угода буде розірвана, вам повернуться акції?

– Очевидно, мені доведеться укладати ще з кимось угоду про продаж.

– Видатки на велику реставрацію склали 275 мільйонів, хоча в бюджеті 2021 року на неї було закладено 1,3 мільярда. Чому реставрація гальмується?

– 1,3 мільярда – це та історія, яку я вам розповідав про спецфонд. Це гроші зі спецфонду. Спецфонд не наповнюється – грошей нема.

Ми використали, здається, більше 674 мільйонів. Тобто знайшли ресурси, яким чином відреставрувати не тільки ті об’єкти, які перебувають у сфері нашого відання, а і дати субвенцію.

Зараз, слава Богу, вже все налагоджено, і буквально цього тижня будуть збиратися експерти, які відбиратимуть об’єкти. Тобто на відміну від минулого року, коли реставрація через прогалини закону розпочалася десь о другій половині літа, цього року вона розпочнеться в лютому-березні.

– Є питання щодо якості процесів реставрації. Наприклад, на Чортківський замок незаконно без тендеру відписали додатково 7 млн грн на ліквідацію аварійного стану.

– Перший раз чую.

– І це не один приклад. Є ще Жовківський замок. Питання: як ви контролюєте роботи? Оскільки існує небезпека ще більшого руйнування пам’яток.

– На Жовківському замку я був сам. Там реставрація іде так само, як і на всіх об’єктах, що знаходяться в управління галереї Возницького. Це Олеський замок, Підгорецький. Там я не бачив жодних проблем, принаймні при звітності теж питань не бачив.

У нас 80% об’єктів потребують реставрації. 80%. З них приблизно третина перебуває в критичному, напіваварійному стані. І реставрація – це не будівництво. Потрібно пройти експертизи, щоб можна було б відновлювати в тому вигляді, в якому це було. Це насичення новими експозиціями, так, щоб ми не просто стіни відремонтували, але і щоб люди побачили нове життя відреставрованих об’єктів. Безперечно, на цьому етапі у кожного може бути думка, що відреставрували так чи не так.

Якщо є таке запитання, ми завжди відкриті. У нас є група в міністерстві, яка цим опікується. Крім цієї групи, я сам активно їжджу і дивлюся об’єкти. Одна справа, коли ти бачиш папери, інша справа, коли ти наочно пересвідчуєшся іноді в казках, які тобі розповідають директори закладів чи місцеві начальники.

– Тобто якщо місцеві експерти бачать, що там катастрофа, вони можуть звернутися в міністерство?

– У нас є спеціальна адреса на сайті, пов’язана з реставрацією, куди можна звертатися.

– Про відновлення пам’яток. Зараз відбувається відновлення Гостинного двору. Коли роботи завершать?

Наразі відбувається не реставрація, а протиаварійні роботи. Ми чекаємо зараз на концепцію. Як тільки концепція буде зроблена, почнеться робота над проектною документацією. А вже опісля – реставрація.

Гостинного двору доля така непроста, тому тут потрібно робити все виважено і в співпраці з місцевою громадою.

– Коли чекати на завершення робіт?

Концепція має бути готова в березні. Після цього робота над проектною документацією, після цього реставрація. Ми дуже хочемо завершити наступного року.

– У костелі Святого Миколая уже завершилися внутрішні протиаварійні роботи. Чи вдалося відновити там все, що було?

– Завдання протиаварійних робіт – зробити так, щоб подальша руйнація не була можлива. Це зроблено. Далі у нас є плани стосовно початку реставраційних робіт, які ми повинні узгодити ще і з релігійною громадою, якій плануємо передати костел.

Так само стоїть виклик стосовно приміщення, куди має переїхати Будинок органної музики. Це частина постанови уряду: якщо костел передається релігійній громаді, то має бути приміщення для Будинку органної та камерної музики.

Ми розмовляли попередньо з КМДА стосовно одного конкретного приміщення. Йдеться про кінотеатр Київ, який стоїть зараз в запущеному стані.

Олександр Ткаченко: "У нас 80% об’єктів потребують реставрації"

– Ви – міністр не тільки культури, а й інформаційної політики. На вашу думку, ідея зробити телеканал "Дом" українським російськомовним каналом – правильна?

– По-перше, не російськомовним, а з елементами російської мови. По-друге, мені здається, що на якомусь етапі, коли ми робили НСТУ, що є правильною ідеєю, я завжди за неї виступав, ми не передбачили жодних важелів не те, що контролю, а взаємодії з державою.

Фактично, сьогодні міністерство і Держкомтелерадіо є пропускним пунктом грошей на НСТУ. Коли ми заводимо з НСТУ розмови стосовно КРІ, і коли мене депутати питають, куди ми віддаємо 2 з чимось мільярди, а я питаю колег – а де ваші рейтинги, вони відповідають – нам важливіша редакційна політика.

Я все прекрасно розумію, та я думаю, що при всій редакційній політиці УП ви також стежите за охопленнями і за популярністю. Тому що ви рахуєте кошти, вам їх ніхто не дає, ви змушені самі заробляти. Тобто ця зона відповідальності незалежної інституції, якою є НСТУ, потребує покращення.

З точки зору загальнонаціонального каналу, який проводив політику єднання, тому що є, в принципі, і російськомовне населення, я думаю, що така історія можлива. Я не був учасником цієї дискусії. Якщо мене залучать, тоді зможу більш про активно висловлювати свою точку зору.

– Який тоді відсоток ефіру, на вашу думку, має бути російською?

– Скажу, коли мова дійде до нашого більшого залучення в цю історію, тому що так сталося, коли я прийшов сюди, "Дом" опинився у віданні Мінреінтеграції.

– За даними УП, канал Дом на окупованих територіях знає не так багато людей. Відповідно, функції сприяння реінтеграції ТОТ він не виконує. Для чого брати неуспішний проект і ще й незаконно розширювати його територію мовлення?

– Мені зараз важко про це щось казати. Я вбачаю потребу в такому каналі точно. І щоб він мав можливість бути доступним на території, яка тимчасово окупована.

– Та навіщо переносити його на всеукраїнський рівень, якщо він і так не виконує функцію реінтеграції населення?

Залучать до дискусії – відповім точніше.

Олександр Ткаченко про "Дом": "Я вбачаю потребу в такому каналі"

– Ок. Ви заявляли, що не проти відкласти дубляж фільмів українською через економічні причини. Чи не гратиме це проти нас в сьогоднішніх умовах?

– Дивіться, я в 14-му році був здається один з небагатьох продюсерів, якщо не один, який закрив власний бізнес у Росії. Для мене питання співпраці з росіянами було вирішене в 14-му році. Я те саме пропонував колегам і з продакшинів, і з телеканалів.

На що переважна більшість сказала – "мы не можем этого сделать, потому что деньги". І на мій погляд, ми досі стоїмо перед вибором.

Якщо ми говоримо про україноцентричний продукт в Україні, який має запустити економічну модель україномовного продукту, тоді він має бути на всіх каналах без винятку і держава має протягнути руку допомоги. Тобто дати кошти на серіали, на підтримку каналів на певний період, щоб вони перезапустили цей економічний механізм.

Слава Богу, цього року дали більше коштів Держкіно, і я сподіваюся, що після гарячих дискусій з кіношниками ці кошти підуть і на виробництво українськомовних серіалів. Якщо така політика буде продовжуватися і надалі, і продакшини і канали зможуть отримувати кошти від держави для створення класних продуктів про наше минуле, про майбутнє, про героїв, комедії українською мовою, то ми перезапустимо систему.

Поки вона перебуває у підвішеному стані, тиснути на учасників ринку, мовляв, ви зробіть те, що вам свідомо невигідно, на мій погляд, необачливо.

– Як ви впливаєте на інформпростір на тимчасово окупованих територіях України?

– Ми брали участь у дискусіях стосовно запуску середніх хвиль як для радіо армії, так і для НСТУ, для того, щоб можна було розповсюдити принаймні радіохвилі на ту територію. На мій погляд, така функція зроблена. Тобто ми знаємо, що певною мірою сигнал пробивається на ту територію.

Також минулого року ми створили Центр протидії дезінформації, який активно займається тим, що інформує ЗМІ, зокрема про фейки, маніпуляції, які трапляються як з того боку, так і з боку Росії. Це питання нагальне, його постійно ставить президент. І це, очевидно, з тих не закритих гештальтів, про які я казав.

– А які у вас конкретні плани на найближчий час?

– Думаю, що про них упродовж місяця-двох я зможу більш детально розказати, вони зараз на стадії обговорення.

– У стратегії інформаційної безпеки прописаний пункт про створення системи протидії дезінформації та інформаційним операціям. Вона вже створена? І як вона працює, якщо є, а якщо ні, то які плани?

– У нас почав діяти Центр протидії дезінформації. У нас великі плани стосовно реформи Укрінформу на цей рік для того, щоб розширити його охоплення, в тому числі і закордоном. Ми зараз активно працюємо у безпековій сфері.

У нас буде спільна комунікаційна платформа UAразом, яка дозволить у постійному режимі різним представникам державної влади як на місцях, так і в центрі, постійно інформувати громадян про ситуацію, яка відбувається в країні.

– Які саме у вас плани на Укрінформ?

– Мова йде про те, щоб збільшити його охоплення, щоб його вага і можливості сайту і відео складової були більш якісними.

– Тобто популяризація серед іноземного населення?

– Так.

– Які інструменти для цього ви задієте?

– Наразі не можу сказати.

Олександр Ткаченко: "Я не вірю в повномасштабне вторгнення з багатьох причин"

– Які у вас успіхи з Центром стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки? Чим він займається? У функціях написано, що він має розвивати стратегічні комунікації, які включатимуть розробку контрнаративів Росії.

– Вони запустилися в другій половині минулого року. Там були певні бюрократичні нюанси. Але, слава Богу, запрацювали, є підтримка зокрема наших західних партнерів, є сайт, є активна контрпропаганда.

Вірніше, не контрпропаганда, а постійне інформування. Його мета насамперед дати верифіковану інформацію. Цей центр для того, щоб його могли широко використовувати зарубіжні ЗМІ.

Він вже на радарах західних ЗМІ, і ним активно користуються в тому числі і вітчизняні ЗМІ.

– Ви кажете, що його цитують і західні ЗМІ, тобто інформація також виходить англійською?

– Сайт ведеться двома мовами – українська і англійська.

– Сьогодні ми бачимо фактично активну фазу інформаційної війни. Як загалом Центр протистоїть маніпуляціям і як допомагає людям зрозуміти, де маніпуляція, а де ні?

– Тут потрібно розділяти ЗМІ і заяви очільників. ЗМІ користуються різними джерелами, які вони цитують – розвідджерелами тощо, які потім ми перевіряємо. Наприклад, був кейс – не зараз – місяць тому, коли були фотографії наметів, які стояли поруч з українським кордоном. На що українські військові спокійно відповіли – дивіться, 70% цих наметів покриті інеєм, тобто там нікого нема.

Ми нещодавно возили з військовими групу західних журналістів в зону ООС, в Авдіївку. Ми говоримо їм про те, що не можна говорити про сепаратистів, варто говорити про російські окупаційні війська. Вони розуміють ці наративи. Я звертав увагу їхню на те, що обов’язково потрібно користуватися офіційною інформацією з України перш ніж давати гучні заголовки. Зрозуміло, що це не виправиться, але принаймні розраховую, що ми були почуті.

– А що ви робите для інформування людей про війну зараз і що плануєте робити?

– У нас був День єднання і спеціальний ефір на різних каналах. Це своєрідна відповідь на нагнітання тривог для того, щоб можна було одночасно на всіх каналах побачити реальну інформацію.

– Наскільки це ефективно?

– "Вскрытие покажет". Я думаю, що такі прецеденти важливі, вони носять здебільшого символічний характер. І в принципі певний терапевтичний психологічний характер, коли люди бачать, що всі разом розповідають те, що варто було почути з перших вуст. На мій погляд, це не традиційний, але правильний крок.

– А що буде робити Мінкульт і Центр, якщо почнеться повномасштабне вторгнення?

– Я не вірю в повномасштабне вторгнення з багатьох причин. У Кремлі промацують місця, на які можна натиснути. Якщо вони бачать, що тут якийсь хаос чи паніка, будуть тиснути.

Якщо вони бачать спільну позицію всіх органів державної влади, відповіді наших військових, які проводять навчання, постачання зброї, яке йде – я вірю нашим військовим, які не бачать загрози масштабного вторгнення.

Так, провокації цілком імовірні. Але зброя постачається, і військові наші зовсім інші, ніж були в 14-му році. Тому і на провокації знайдеться відповідь.

– А якщо гібридна? Якщо не повномасштабне вторгнення, а, наприклад, точкові напади?

– Для цього є наші збройні сили, яким ми віримо, за які вболіваємо.

– Я питаю саме про інформування. Чи є у вас стратегія, як зробити так, щоб всю Україну не охопила паніка?

– Ми зараз активно співпрацюємо з усіма міністрами стосовно негайної інформації, яка з’являється. Тобто або це спростування або роз’яснення. Як ви бачите, всі міністри, які задіяні в цій сфері, останнім часом досить активно присутні в інформаційній площині. І ми рекомендуємо насамперед користуватися першоджерелами, тобто офіційною інформацією, щоб краще розуміти ситуацію.

– Питання від читачів Клубу УП: Як ера COVID-19 вплинула на культуру?

Складний був 2020 рік, тому що до цього ніхто не був готовий. Тому ми запустили програму допомоги індустріям через УКФ і УІК. Було ухвалено закон про 7% ПДВ для креативних індустрій. А це достатньо серйозний стратегічний крок, тому що це дозволяє планувати роботу в подальшому з меншими ставками оподаткування. І хоча падіння було досить велике в деяких галузях по 60%-50%, таких як кінотеатри чи книги, то зараз ситуація покращується.

Не такі прибутки, як раніше, але принаймні ресторани почувають себе краще, і в сфері туризму полегшало. Ми запускаємо різні програми, зокрема і "єПідтримка" з 1000 гривень після вакцинації.

Я щиро радий, що тепер всі знають, що у нас читаюча нація, хоча це не зовсім так. Але книги серед покупок за тисячу – на першому місці, а кінотеатри – на другому.

Дай Бог, щоб цей Омікрон нас минув якнайшвидше. Я думаю, що сфера перебудувалася вже, і єдине, що безперечно всіх тривожить – це тривожна атмосфера навколо. Але, я думаю, що ми і це переживемо.

Катерина Хорощак, УП. Життя

Вас також може зацікавити:

Культура і пандемія COVID-19: хто постраждали і що з цим робити?

Q&A про першу Велику Реставрацію пам’яток в Україні

грошінакультуру: у якому стані перебувають замки та інші архітектурні пам'ятки України. ФОТО

Хочете дізнатися більше здоров'я та здоровий спосіб життя? Долучайтеся до групи Мамо, я у шапці! у Telegram та Facebook.