"Зруйнована бібліотека" на гастролях: як Україна просуває свою літературу за кордоном

Меблі зі зруйнованих українських бібліотек, пофарбованих на біле, стали основою національного стенду на Лондонському книжковому ярмарку, який щойно відбувся у британській столиці. Вони ж переїдуть до Німеччини на Лейпцизький книжковий ярмарок, що розпочнеться 27 квітня. 

Ініціатор експозиції Український інститут книги назвав її "Зруйнованою бібліотекою" і вибрав для неї гасло "Чутливий вміст" (Sensitive Content), щоб "привернути увагу міжнародної спільноти до руйнування Росією українських бібліотек". В такий спосіб головна книжкова державна установа представляє українських видавців та їх книжки на великих галузевих ярмарках Європи.

На знак підтримки України, і в Лондоні, і в Лейпцигу ярмарки надають Інституту свої стенди безкоштовно. А в організації допомагає чимала низка локальних державних установ, міжнародних донорів та українських партнерів. Що це дає українській книжці? Авторка УП.Життя і учасниця Лондонського книжкового ярмарку як видавчиня Олена Брайченко та редакторка культури Тетяна Пушнова зібрали інформацію про його результати. 

Особливий гість і його особливе місце

Лондонський книжковий ярмарок – одна з важливих подій в світовому книжковому бізнесі. Раз на рік до величезного центру Olimpia London з’їжджаються видавці та літератори зі всього світу. Переважно вони домовляються про продаж чи про купівлю прав на переклад чи на екранізацію книжок.

Лондонський книжковий ярмарок є жаданим для репрезентації багатьох країн – це важливе місце колообігу світової поп-культури, де зав’язуються історії бестселерів та блокбастерів. І кожна країна намагається в цей колообіг встромити свою історію.

Цьогоріч у цьому літературному Вавілоні Україні дісталось 49,5 квадратних метрів стенду в одному з найлюдніших місць ярмарку на перетині великих людських потоків. А також особливий статус Guest Spotlight – країни, до якої прикута увага і яка має на Лондонському ярмарку свою особливу програму.

Експозицію українського стенду "Зруйнована бібліотека" створили дизайнерки Дарія Біла та Софія Гупаловська – тут є справжні меблі з українських бібліотек, які постраждали від російських ракет. Розкидані стільці та шухлядки пофарбовані на білий колір, щоб підкреслити гасло "Чутливий вміст". На стенді збирали гроші на підтримку поруйнованих книгозбірень, а також представляли книжки з 21 українського видавництва. 

Одна з українських учасниць ярмарку, філософиня і літературна агентка Ольга Муха говорить, що Україна має використати унікальний момент, щоб розбудувати інтерес не лише до української літератури: "Нам треба розбурхати апетит до української культури загалом не через війну, а попри неї. Зараз більшість наших іноземних партнерів відкривають велич української культури, британські музеї включають в експозиції матеріали про Україну, не конче про війну, але історії про людей. Тобто процес запустився і ми маємо його постійно підтримувати тепер". 

За спостереженнями Ольги Мухи, відвідувачі Лондонського ярмарку цьогоріч цікавляться не лише історіями українських політичних діячів, як було рік тому. Окрім уваги до Зеленського, росте інтерес до інших книжок: "Минулоріч всі розпитували, де книжка про Зеленського. Запитували Плохія. І найчастіше крали зі стенду (так, це смішно, але тут таке трапляється) книжку "Україна. Їжа та історія". Цьогоріч фокус розширився, Велика Британія відкрила для себе українську дитячу книжку."

Тут же на українському стенді відбувались і переговори українських видавців про продаж прав на переклади українських книжок закордон. Як повідомили в УІК УП.Життя, на українському стенді відбулось понад 30 таких зустрічей і понад 150 – на інших локаціях ярмарку. 

Ці зустрічі – гарний шанс навести мости, але не приносять миттєвого результату. Часто – вони лише початок довгих і складних переговорів, які можуть тривати більше року. Про це говорить керівниця літературної агенції ОВО Вікторія Ма, яка привезла до Лондона художні твори сучасних українських авторів.

"Спочатку ми писали листи до різних іноземних видавців з пропозиціями перекладати наші книжки. По кожному автору не менше 800, а от відповідей було до 50. Поки ти невідомий – це непрацює. А от на ярмарку є змога познайомитись особисто, це дуже важливо. Хоча, у Франкурті у мене було десь 40 зустрічей після яких минуло вже кілька місяців, але жодного договору досі не підписано. Жанрова література цікавить мало, бо мало хто готовий ризикувати і вкладати кошти у її переклад", – говорить Вікторія. 

Велика кількість іноземних відвідувачів Лондонського книжкового ярмарку цікавилася програмою підтримки перекладів Translate Ukraine від УІК, ділиться своїми спостереженнями заступниця директорки Інституту Олена Одинока. Програму запустили у 2020 році і за перші два роки змогли профінансувати 113 перекладів творів української літератури за кордоном. Минулоріч програма не відбулась через війну. 

"Головні завдання, взагалі діяльність УІК пов’язана з промоцією читання в Україні та промоцією української літератури закордоном. Того року ми не могли реалізувати ці програми через відсутність фінансування, яке все пішло на оборону. Цього року теж є певні складності, ми досі чекаємо погодження нормативної документації, для того щоб запустити програму перекладів творів української мови, цю програму чекають іноземні видавці", – говорить Олена Одинока.

Цьогоріч гроші на цю та інші програми заплановані, проте їх у реальному бюджеті ще не знайшли. Як написала директорка УІК Олександра Коваль у своїй колонці на УП.Життя, у Міністерстві фінансів їй "порадили" поставити на паузу цю та інші програми Інституту "до Перемоги".

Читайте також: Наполегливість існування: найбільший книжковий ярмарок світу відмовив росіянам та сфокусувався на Україні

Важливі розмови

Окрім стенду і книжок, Україна привезла до Лондона велику кількість українських дієвців літератури для участі в подіях української програми – дискусіях та читаннях. Саме на таких дискусіях учасники ярмарку приглядаються до харизми авторів, до сили їх голосу та їх історій. 

В межах спеціальної програми України як Guest Spotlight в Лондоні відбулось вісім подій. На її відкриття завітали багато почесних гостей, зокрема і директор Лондонського ярмарку Гарет Реплі. Вже традиційними для таких заходів були відеозвернення дружини українського Президента Олени Зеленської та міністра культури Олександра Ткаченка. 

Топ–темою цих дискусій залишається спротив України російському агресору на багатьох рівнях, зокрема і на культурному. Одна з модераторок таких дискусій, українська журналістка–міжнародниця Ольга Токарюк, розповідає, що такі розмови допомагають Україні розширяти свій вплив в інтелектуальному середовищі світу. 

"Як зробити присутність українських голосів в ескпертному середовищі, в медійному полі, тут у Великій Британії не епізодичною, а постійною – ось великий виклик. Якщо говорити про книговидавництво, то бачимо, що за рік вийшли книги з аналізом ситуації чи роздумами про причини війни "чому путін почав цю війну, як Україна так вдало обороняється". Дуже часто ці книжки написані західними, а не українськими авторами і мене особисто це хвилює. Нам потрібно посилювати українську експертизу і наше бачення цієї війни", – говорить Ольга.

Пояснити успішний спротив російській агресії можна не лише звертаючись до подій сьогодення, переконана інша учасниця дискусій, креативна директорка Українського інституту Тетяна Філевська. 

"Нам багато що є розповісти. Не лише про те, що українська спадщина сьогодні страждає від російської агресії, війни. Нам треба говорити про переклади сучасних та класичних  творів української літератури. Бо там теж є частина нашого спротиву, класика досі є актуальною. Але навіть Леся Українка не перекладена англійською. На зараз є англомовні переклади лише кількох її творів, вони викликають інтерес у британських літературознавців, дослідників, драматургів, вони бачать у них колосальний потенціал який може бути розкритий", – переконує Флевська.

Безперечно, розмови про Україну в інтелектуальних осердях Європи необхідні і важливі. І не лише тому, що Україні потрібно залишатись на порядку денному серед своїх союзників. А й тому, що самі союзники потребують інформації про східний форпост Європи – що дає Україні сили чинити опір і скільки насправді він триває. Яким є її ворог і які загрози він несе Європі.

Але без конвертації цих ярмаркових розмов у паперові переклади українських книжок, Україна так і залишиться в галузевому архіві – короткими згадками в програмках і релізах "найважливіших книжкових подій світу". І якщо Україна не докладе зусиль тут і зараз, зокрема, не профінансує програми перекладів, то учасники ярмарків запам’ятають Україну "зруйнованою бібліотекою" і роз’їдуться видавати ті книжки, які купують і читають. Бо книговидання – це в першу чергу бізнес, а книгочитання – одна з багатьох розваг, яка має продаватись.