Що таке "П’ятий Харків" і навіщо йому потрібен Юрій Шевельов

"П’ятий Харків" – це назва літературного фестивалю, який відбувався і минулоріч, майже підпільно, і зараз – під постійною загрозою обстрілів. Його заснували Сергій Жадан та Харківський літературний музей. 

"П’ятий Харків" – це Харків майбутнього. Омріяне, вільне від російського провінціалізму і радянщини, місто Юрія Шевельова – видатного українського мовознавця, якому і присвячений фестиваль. УП.Життя побувало на зустрічі сімох харківських інтелектуалів, які пояснювали, чому Харкову без Шевельова тепер ніяк. Зустріч відбулася в бібліотеці Каразінського університету, де колись навчався мовознавець.

У 1948 у Мюнхені році Юрій Шевельов опублікував ессе "Четвертий Харків". Розмірковуючи в ньому над "Повістю про Харків" Леоніда Лимана, Шевельов описує чотири етапи розвитку міста, починаючи з ХVІІ століття і закінчуючи повоєнними роками століття ХХ.

Перший Харків для Шевельова – це місто слобід, хуторів та ремісників. Другий – провінційне купецьке місто, у якому панує "безвихідно-сіра російська імперія". А ось третій Харків – це Харків Хвильового. Місто культурного відродження, літературної дискусії, українського урбанізму та "здибленої і м’ятежної України". Зоряний час для яскравих інтелектуалів та непересічних митців, яких врешті знищить радянська влада. 

Місто "старої молоді", стандарту і остраху радянської доби – четвертий Харків. І тут Шевельов пише, що нам потрібен п’ятий Харків – місто мрії і вільних людей.

Читайте також: "Відчуття таке, наче Київ минулої весни": Як Харків оживає попри все

Рушій повернення Шевельова до його рідного міста Сергій Жадан пригадує, що ідея фестивалю зародилась у розмовах, яким має бути Харків у майбутньому. Він відвідує і нинішню дискусію у бібліотеці Каразинського університету. 

"Це було кілька років тому. Ще до великої війни. У мене була розмова з Ярославом Маркевичем. На той момент він був народним депутатом. І подумав, що нам усім бракує отаких розмов про те, яким ми бачимо місто Харків. Яким ми його розуміємо, як ми його знаємо та як ми хочемо бачити його у майбутньому. Тоді ми почали перші роботи й одразу сконтактувалися з харківським університетом. До нас приїздили і Юлія Маркович, й Оксана Забужко, й багато ще різних цікавих людей. Потім на певний час була пауза. Пізніше ми з Харківським Літмузеєм вирішили поновити цю ідею. Вона справді нам видається актуальною і затребуваною, власне для проговорення та ініціювання різних речей", – каже Сергій Жадан.

Під час нинішньої зустрічі у Харкові історик Володимир Маслійчук, що досліджує Слобожанщину, розмірковує, що П’ятий Харків – це місто мрії самого Юрія Шевельова. Цей Харків мав би бути прекрасним, величним та суверенним. Він би вважався осередком української ідеї, духовною столицею країни. У цьому місті міг би втілитися ідеал незалежної України. Ідея п’ятого Харкова неймовірно надихала Шевельова – і не тільки його.

"Це хороша періодизація, але не забуваймо, коли живе та пише Юрій Володимирович – це часи ідеології, відповідно перед нами образи та символи. Історик добирає хронологію культурних процесів", – каже Володимир Маслійчук.

Як пояснює харківський видавець Олександр Савчук, який теж бере участь в розмовах, Шевельов завжди мав непересічне і критичне бачення: "Нам часто не вистачає такого підходу в есеїстиці та ерудованих фахових спеціальностях загалом".

Після Другої світової Шевельов виїхав за кордон і там розвинувся як видатний український мовознавець і активіст української діаспори.

Читайте також: Пиріг, Батіг та співані вірші Розстріляного Відродження на деокупованій Харківщині: "Щастя, що ви плачете від поезії"

Шевельов походив з німецької родини, свідомо прийняв і відстоював українську ідентичність, додає Савчук. Тож він цікавий харків’янам передусім не лише як мовознавець, а як людина, що визначила свою національність сама – попри складні обставини, які не сприяли цьому. 

Сергій Жадан, що брав участь у розмові з Савчуком, доповнює:

"Інтерес до Юрія Шевельова часто пов’язаний не з тим, що він робив, а з тим контекстом політичним чи історичним, до якого його було включено.Тому нам цікаво про нього поговорити більш відверто та неупереджено"

За словами Жадана, розмова про вибір Шевельова дозволяє нинішнім харків’янам усвідомити себе в сучасному українському контексті та зрозуміти свою історію та майбутнє. 

"Ми намагаємось через фігуру Шевельова показати складність досвідів, ідентичностей Харкова, історичного шляху. Але в Харкова однозначно й беззаперечно – український вибір. Його місце у світі української державності та ідентичності", – додає Жадан.

Юрій Шерех – псевдо Шевельова, що ним послуговувався при роботі над театральною критикою. Яна Партола, ще одна учасниця розмов, розповідає, що Шевельов багато писав про заборонені вистави Курбаса і саме з його спогадів науковці досліджують театр "Березіль". Шерех писав не лише про драматургію, а й про приміщення, акторів, гру. 

Торік, майже підпільний фестиваль "П’ятий Харків" надихнув багатьох людей у місті. "Тоді зібралося багато людей – і ми зрозуміли, що треба частіше так збиратися, зустрічатися", – ділиться спогадами директорка Харківського літмузею Тетяна Пилипчук. "Адже ми всі хочемо більшого розуміння про те, у якому місті ми живемо. До нас приїжджають надзвичайно цікаві люди, з якими ми проводили різноманітні дискусії на актуальні теми. Тобто спілкування народжується з больових для нас тем".

Рік тому фестиваль отримав міжнародний статус – приїжджали чеські письменники, польські, литовські.

"А сьогоднішня подія фактично створена для того, щоб актуалізувати для загалу Шевельова та спробувати дати відповідь на питання, що він робив та чому", – додає Тетяна.

"Ми завжди раді розширюватися. Наразі в нас є колеги з Дніпра, які зацікавилися подією та хочуть впровадити подібний проєкт у себе в місті", – зазначає Тетяна Пилипчук.

Сергій Жадан переконаний, що інші міста можуть не просто перейняти такий досвід, а й знайти таких же важливих постатей саме для їхніх регіонів, як для Харкова – це Юрій Шевельов.