"Відчуття таке, наче Київ минулої весни": Як Харків оживає попри все

Відчуття таке, наче Київ минулої весни: Як Харків оживає попри все

Пригадуєте, як рік тому після звільнення Київщини в столиці почали відкриватися улюблені заклади, а до міста повертатись люди? Коли в улюбленій кав’ярні чи музеї кияни зустрічались одне з одним і ніби святкували спасіння?

Зараз так в Харкові, – пише для УП.Життя харківська журналістка Дар’я Лобанок. Вона підготувала своєрідний путівник місцями, які насичують це місто життям. Ним можуть скористатися як подорожні, зокрема волонтери, що тисячами з’їжджаються сюди і далі їдуть на лінію фронту чи з неї. Так і мешканці Харкова – щоб перевідкрити для себе своє незламне місто після довгої розлуки.

***

Ще на початку весни, коли я переїхала з Києва до Харкова, парки і дві-три кав’ярні були єдиними місцями, де можна було провести час поза офісом, домом чи бомбосховищем. Нині майже щовечора я розриваюсь між кількома подіями в різних місцях і не встигаю відвідати все цікаве.

Я обираю між концертами, лекціями, кінопоказами чи виставами. Щотижня відмічаю виставки, нові заклади і відчуваю, як Харків наповнюється життям.

Серед цієї круговерті є певні опорні точки і нижче я пропоную придивитись до них уважніше. Що цікаво, у всіх цих місцях вже до мене побував всюдисущий Сергій Жадан інколи здається, що саме він запускає цю круговерть.

За крок від руїн: ЄрмиловЦентр

ЄрмиловЦентр працює на контрасті: він розташований в підвальному приміщенні Університету Каразіна поруч з пам'яткою конструктивістської архітектури Держпромом. Неподалік облрада та інші будівлі Університету, які були поруйновані російським ракетним обстрілом на початку березня минулоріч.

З початку повномасштабного вторгнення мистецький центр став бомбосховищем. Тут з півсотні художників з родинами, студенти та друзі ЄрмиловЦентру переховувалися від ворожих ракет. Та щойно у травні 2022 року відновили електропостачання, як Центр сучасного мистецтва запрацював за призначенням.

Першою подією після відкриття став фестиваль "Музика опору!", що відбувся за ініціативи Сергія Жадана. Згодом центр відновив виставки: показав "Захисний шар" харківського митця Костянтина Зоркіна та колективний проєкт "Особовий склад".

Наразі тут можна потрапити на перегляди фільмів, послухати лекції або дискусії і, звісно, дослідити сучасне українське мистецтво. Зараз тут відбувається виставка Миколаївської школи фотографії. На білих стінах двох поверхів Центру розміщені роботи 28 художників. Проєкт почали готувати ще у 2019 році та лише нині змогли відкрити.

Цьогоріч Центру сучасного мистецтва виповнилося 11 років. Ідея його створення з’явилася всередині нульових, а розташований він у приміщенні, у якому колись знаходився нічний клуб. За попереднім задумом, це мало стати культурним центром для студентів. Та врешті ЄрмиловЦентр став знаковим для багатьох харків’ян, розповіла його директорка Наталія Іванова.

Наталія Іванова. Фото: Олександр Магула

"Харків – місто художників, фотографів, дизайнерів. Тут багато вишів, де навчаються студенти творчих спеціальностей. І все це і є наша цільова аудиторія. Але на той час, коли ми думали над створенням центру, в Харкові працювала лише муніципальна галерея, площа, якої не дозволяла проводити масштабні проєкти, фестивалі, резиденції. Так прийшло рішення, що саме тут має бути центр сучасного мистецтва", – згадує Наталія.

Над тим, як виглядає зараз виглядає інституція, працювали харківські дизайнери. На переконання Наталії ЄрмиловЦентр сам по собі є витвором мистецтва.

Відкриття виставки у ЄрмиловЦентрі. Фото: Олександр Магула

Незламний ЛітМузей

Він був таким ще до повномасштабного вторгнення – незламним осердям української культури в наскрізь просякнутому спадщиною російської імерії місті.

24 лютого минулоріч працівникам Харківського літературного музею довелося зачинити його двері та евакуювати цінну колекцію спадщини українських письменників-модерністів.

Та навіть в евакуації ЛітМузей продовжив свою роботу – проводив події у Львові. А також і в самому Харкові, щоправда на інших локаціях. Одна з найгучніших подій "П’ятий Харків" – спільний проєкт ЛітМузею та Сергія Жадана (бачите, знову він).

Цієї весни ЛітМузей поновив роботу в Харкові. Спочатку проводили заходи у внутрішньому дворику просто неба, а вже 20 травня працівники відчинили двері приміщення і повернули до нього частину колекції.

Зараз там діють три виставки: "Харків Залізобетон" та "Майстерня Бондаря", а у дворі продовжується експозиція постерів "Воєнний плакат весняного стану" від Музею шрифтової історії Одеси.

Майже щовечора тут можна зустріти зірок української літератури – на поетичних читаннях, філосовських дискусіях, авторських зустрічах.

Експозиція у дворику ЛітМузею "Воєнний плакат весняного стану". Фото: Дар’я Лобанок

Читайте також: Першу виставку присвятили закатованому поету – Харківський літературний музей повернувся додому

У музеї зустрічають привітні працівники, які з радістю супроводжують по музею, аби більше розповісти про експозицію. Я встигла познайомитися з Діною Чмуж, художницею ЛітМузею та однією з кураторок проєкту "Харків Залізобетон", над яким працював увесь штат музею.

Проєкт про Харків і наші 20-ті, про сучасне культурне життя міста до повномасштабного вторгнення та після. Зокрема і про Будинок Слова. Спочатку виставку відкрили у Львові, потім показали її в Івано-Франківську, Ужгороді, Дрогобичі та Одесі.

"Це досить просвітницький проєкт. Хотілося, щоб він розвінчував певні стереотипи, а також інтригував та заохочував більше дізнатися про Харків. Мені здається, що нам вдалося", – ділиться Діна.

Діна Чмуж біля виставки Харків Залізобетон. Фото: Дар’я Лобанок

Історія міста зображена на плакатах: на них показано культурне життя письменників, котрі жили в Харкові 100 років тому, та культурне життя зараз, коли місто під обстрілами. Останні події на виставці – травень – червень торік.

Діна розповідає, що хоча цю виставку вже можна подивитися, та офіційного відкриття ще не було. Бо треба актуалізувати минулрічні плакати до сьогодення, адже за рік багато що змінилось.

Літературні зустрічі в дворику Харківського літературного музею. Фото з Facebook-сторінки музею

Розрадить усіх: Харківський Театр Ляльок

Театр знаходиться на площі Конституції. Якщо раптом йтимете пішки від ЄрмиловЦентру, пройдіться парком Шевченко, дорогою побачите "Градуснік", що висить посеред центру міста. Далі ви пройдете повз Історичний музей і трохи нижче опинитеся, власне, в Харківському державному академічному театрі ляльок імені Афанасьєва. Якщо бути точним, то від ЄрмиловЦентру йти сюди 20–25 хвилин.

З початку повномасштабного театр працював як волонтерський хаб. Він і досі працює.

"Був період, коли ми думали, що не будемо відновлювати театральну діяльність, але вже у квітні 2022 року почали грати вистави в метро, – пригадує Ольга Дорофєєва, керівниця літературно-драматургічної частини. — Це були спроби адаптуватися до ситуації. Ми зробили кілька вистав для дітей: Івасик Телесик, за казками Андерсена. І фактично актори організували собі певні гастролі: виступали на кожній станції метро".

Глядачі в очікуванні початку вистави у дворику Театру Ляльок. Фото: Олександр Магула

Тоді команда побачила як це важливо для людей і надихнувшись, почали працювати далі – їздили Харківщиною. Це був важливий професійний досвід, адже доводилося підлаштовуватися під різні умови. Кожного разу доводилося грати в різних локаціях: то посеред вулиці, то в школах, то бібліотеках.

У липні 2022 відбулася прем’єра воєнного часу "Я норм". Про чотирьох підлітків із Бучі та як вони переживають вторгнення російських військових. Тобто про найсвіжі трагічні події.

"Це дуже болісний текст про підлітків чи друзів, які живуть у Бучі й що вони власне переживають у ці перші дні повномасштабної війни. Нам важливо було взяти цей матеріал, щоби проговорити те, що ми зараз переживаємо", – пояснює Ольга.

Були ризики, що це дуже жорсткий матеріал, але все ж вистава спрацювала як терапія. Тоді влітку в Харкові небагато мистецьких подій відбувалося, і глядачі приходили – побути разом і поміркувати разом над жахливими подіями, що відбувалися довкола.

Уже в грудні з’явилася друга вистава воєнного часу "Вертеп". Вона була створена в колаборації зі Львівським театром ляльок та художником Костянтином Зоркіним. І за віршамі Сергія Жадана (я ж попереджала). Поет взяв участь у прем'єрі у травні попри заборону на проведення масових заходів. Сергій вважає, що Харкову потрібні подібні події – люди мають знаходити розраду в мистецтві, в спогляданні разом і наживо.

"Це осмислення сучасних подій, але через призму української традиційної культури, через форму українського вертепу традиційного, наприклад, народні пісні", – каже Ольга.

Вистава театру ляльок просто неба. Фото: Олександр Магула

Починаючи з квітня, покази вистав відбуваються у дворі театру. Це пов’язано з наказом від ХОВА стосовно заборони проводити масові заходи в приміщенні на понад 50 осіб. Тому вирішили почати виступати на вулиці.

"Зараз театр працює в такому режимі, але ми дуже віримо, що скоро ця заборона буде скасована, оскільки вона виглядає трохи необґрунтованою", – пояснює Ольга.

За словами завідувачки, працювати в таких умовах дуже важко: щоразу переносити техніку, реагувати на погодні умови.

Вистава в театрі ляльок. Фото: Олександр Магула

Майже партизанський Арт-простір "Творче Нежить"

У Харкові досі є вулиця Пушкінська. На ній з’явився новий Арт-простір "Творче Нежить". І хоча це не виправдовує імперську назву вулиці, є сподівання, що з його появою її швидше переіменують.

Чотири людини з різних мистецьких напрямків зібралися разом, щоби наповнити Харків мистецтвом.

"Якось ми сиділи на заході від П’ятого Харкова й подумали, що було б круто створити такий вірус, щоб люди бажали бути більш дотичними до культури. Так виникла назва "Творче нежить", – розповідає Веро. Їх мета створити спільноту та поширювати творчість.

Веро Юзепчук. Фото: Олександр Магула

Адреса простору Пушкінський в‘їзд 6, другий під‘їзд. При вході в під‘їзд слід оповістити консьєржа про те що ви відвідувач галереї або події від об‘єднання. Розклад та можливі зміни в роботі галереї розміщуються на сторінці арт-простору в Instagram.

"Творче Нежить" має два приміщення:

Перше – це галерея. Що цікавого, протягом тижня команда паралельно вела роботу в кількох напрямках: ремонт приміщення, проведення open call для нової виставки і її монтаж.

Зараз триває виставка "Рідний Чорний" кураторкою якого є Юлія Пілюля (псевдонім) проходить з 21 травня по 16 червня. Ескспозиція є триб‘ютом (збірка творів, присвячених одному митцю) до "Чорного квадрату" Казиміра Малевича. 14 молодих фотографів і художників представили свої інтерпретації відомого твору.

"Цю виставку ми зробили в колаборації з Юлією Пілюлєю. Експозиція присвячена чорному квадрату Малевича. Цей проєкт присвячений популяризації українського мистецтва та привернути увагу, що Каземир Малевич – це український художник, а не як звикли всюди вказувати, що він російський", – розповідає Магран Тата, проводячи екскурсію.

Магран Тата та Богдан Алексін. Фото: Олександр Магула

Наступним проєктом, представленим в арт-просторі буде, виставка "Коріння", змістом якої є зібрання 25 робіт фотографів-документалістів.

Підвал, у якому знаходиться осередок "Творче нежить". Фото: Олександр Магула

А якщо вийти з галерейного приміщення та спуститися по сходах ще нижче, можна потрапити до імпровізованого кінозалу. Тут проводять кінопокази та лекції. Я потрапила на перегляд фільмів Енді Воргола, а лекцію читає один зі співзасновників простору Богдан Алексін.

Усі заходи – free donate. Частину грошей перераховуватимуть на гуманітарну допомогу та підтримку ЗСУ, а також на покриття витрат художникам, які роблять виставки в осередку.

Молодь збирається на кінопоказ у "Творче Нежить". Фото: Олександр Магула

Плакуча Іва

Давайте вдамо, що назва цього закладу не відсилає до радянського фільму, а присвячена дівчині з дивним Ім'ям Іва, якій інколи треба поплакати. Наостанок пропоную вам побувати на вечорах електронної музики в цій "Плакучій Іві".

Раз у місяць у барі проходять благодійні вечірки електронної музики, які придумав харківський діджей Monotronique (Роман Курган).

"Наразі в Харкові немає клубів з електронної музики, є кілька локацій під концерти, акустику, але під електронну музику немає. Одне з місць де можна було це зробити – Плакуча Іва, – розповідає Роман. – Плакуча Іва – один із моїх найулюбленіших барів Харкова. Наразі він є одним із головних кластерів електронної музики в місті й до цього вже пропонували зробити щось разом".

Бар Плакуча Іва / Фото: Олександр Магула

Ідея полягала в тому, щоб запрошувати на вечірки своїх друзів, які давно вже не грали або виїхали з міста. На наступну вечірку Роман приїде з Києва з двома харків’янами. Паралельно проходить збір коштів. Щоразу на вечірці відбувається збір на потреби військових.

"Фактично я збираю для своїх друзів або друзів друзів. Мені кажуть, що потрібно і я оголошую збір. Мені подобається ця концепція тим, що я особисто знаю людину й можу розповісти більше деталей про військового та його потреби", – пояснює Роман.

Окрім того, хотілося, щоб харківські діджеї могли проявити себе, оскільки зараз у місті не так багато локацій, де можна пограти. Деякі музиканти не виступали з початку повномасштабного вторгнення.

"Так усе збіглося, що й бар, який я люблю, і хлопці пропагандують гарну музику – стався ідеальний метч. І ми вирішили, що влаштовуватимемо вечірки аж до самої перемоги", – ділиться діджей.

Однак приміщення бару невелике, а також діє заборона на відвідування заходів, якщо людей понад 50. При цьому атмосфера на вечірках досить легка. Окрім приміщення, є ще літня тераса, на якій можна познайомитися з іншими гостями та поспілкуватися.

Дворик у Плакучій Іві. Фото: Олександр Магула

Запитала в Романа, коли скасують заборону, чи є ймовірність, що вечірки перенесуть в інший заклад. Діджей відповів, що ні. Скоріше з працівниками Плакучої Іви почне роздумувати як розширити це місце.

Окрім цих 5 місць, у Харкові діє багато закладів та осередків, які варті вашої уваги. Люди продовжують творити та одночасно допомагати ЗСУ, волонтерам, людям, що постраждали від війни.

Читайте також: Нікополь під "артою": як виживають бібліотеки, волонтери і нікопольці під "нулем"

Реклама:

Головне сьогодні