Феномен державних нагород для артистів: процедура, критика та майбутнє
Напередодні Всеукраїнського дня працівників культури та майстрів народного мистецтва, який відзначають 9 листопада, президент Володимир Зеленський зустрівся з дієвцями та вручив державні нагороди "Народний артист України", "Заслужений артист України", "Заслужений діяч мистецтв України" тощо. У мережі ця подія відродила старі дискусії щодо доцільності традиції відзначати діячів культури сьогодні.
Найчастіше критики засуджують присвоєння різних титулів артистами чи митцям, вважаючи їх пережитком радянського минулого. Аргументами проти державних відзнак, зазвичай, стають звинувачення у лояльності дієвців до певної політичної сили, корупції у загальній системі присвоєння нагород та просто спотворення їх сенсу, яке відбувалось поступово.
Аби з’ясувати у чому феномен присвоєння державних нагород артистам та наскільки це актуально ми детально розібрали процедуру вручення відзнак та дізнались як до них ставляться у спільноті дієвців культури.
Думка культурної спільноти про державні нагороди
Обговорення змін чи скасування державних нагород розпочались у суспільстві одразу після відновлення Незалежності України у 1991 році. Зокрема, ініціативу скасування системи державних відзнак активно обговорювали у 2005 році, після Помаранчевої революції. Тоді це залишилось на рівні ідеї, зокрема, через супротив частини мистецької спільноти.
Сьогодні ж думка змінилась, говорить голова правління Коаліції дієвців культури Ольга Сагайдак. Наприклад, у Коаліції до традиції вручати звання "заслужених" та "народних" ставляться вкрай іронічно та критично, вважаючи її "не важливим елементом розвитку української культури".
"Моє ставлення до цієї системи, як до рудиментного явища спадщини Радянського Союзу, власне, і з'явилась ця система у 20-ті роки (на території СРСР систему почесних звань запровадили у 1922 році — ред.). І першою народною артисткою була Марія Заньковецька. В такий спосіб радянська влада, я так розумію, намагалася «осідлати» зірок іншого часу, завівши їх в нову систему еліт," — говорить голова Коаліції, акцентуючи на проблемі об’єктивності вручення нагород. Адже в ієрархічній системі, коли кінцеве рішення про вручення відзнаки залежить від вищого політичного керівництва, є ймовірність, що критично налаштованих до нього митців просто ігноруватимуть, незалежно від творчих досягнень.
Ольга Сагайдак також розмірковує щодо загальної назви нагород: "Вже в самій назві закладений зміст, тобто це люди, які комусь прислужили і в тоталітарній державі очевидно, що ці люди прислужили державі. Вони своєю толерантністю заслужили, щоб держава їх не тільки відзначила, а дала їм певні преференції."
У сучасному українському законодавстві теж передбачено пожиттєві пільги для заслужених та народних діячів культури, зокрема, артистів. Відповідне звання дає право на доплати до зарплати та пенсії, пільги під час працевлаштування тощо. Фінансуються вони з державного бюджету.
Кого відзначають званнями заслужених артистів
Головним документом, який регулює порядок нагородження українців за видатні заслуги перед державою, є Закон України "Про державні нагороди України" від 2000 року. Він стосується усіх сфер діяльності: розвитку економіки та науки, культури, оборони, будівництва, громадської роботи тощо.
Щоб отримати державну нагороду людина повинна працювати у галузі не менше ніж 10 років, але бувають і виключення. А також мати вищу освіту, "високі трудові досягнення і професійну майстерність" — у сфері культури це означає здобути міжнародне визнання чи створити непересічний продукт. Якщо дивитись на деталі, то критерії присвоєння статусу "заслуженого" та "народного" дещо відрізняються.
Звання "Заслуженого артиста" вручається першим "за високу виконавську майстерність, створення високохудожніх образів, вистав, кінофільмів, що стали надбанням вітчизняної культурно-мистецької спадщини". Серед "Заслужених артистів України" Святослав Вакарчук, Ірина Білик, Артем Пивоваров, Олексій Потапенко (був більш відомий як Потап), Світлана Лобода та інші.
Натомість для присвоєння статусу "Народного артиста" вимог трохи більше. Отримати звання можна лише через 10 років після присвоєння "Заслуженого". Також людина повинна мати високу виконавську майстерність та створити культурний продукт, що "здобув міжнародне визнання, за особливі заслуги в розвитку вітчизняної культурно-мистецької спадщини". Наприклад, співачка Джамала отримала звання після перемоги на Євробачення-2016.
Кандидатів на присвоєння нагород можуть висувати органи центральної та місцевої влади, творчі спілки чи громадські об’єднання. Дозволено також подавати запит щодо присвоєння почесних звань іноземцям — тоді кандидатів висуває Міністерство закордонних справ.
Якщо ініціативу щодо нагородження проявляють творчі спілки чи мистецькі об’єднання вони спершу мають звернутись до місцевих органів влади, наприклад, до своєї міської ради або до Міністерства культури. Надалі представники уповноважений органів повинні надіслати на ім’я президента офіційне подання та лист, у якому описані детальні відомості про заслуги, творчу діяльність та стаж кандидата. Президент ухвалює остаточне рішення про присвоєння почесного звання та видає відповідний Указ.
Якою може бути альтернатива
Необхідність та бажання відзначати видатних людей існувала завжди, і ми як суспільство не можемо скасувати абсолютно усі нагороди, назавжди викреслюючи своє минуле. Проте систему й традицію можна вдосконалити.
Наприклад, Ольга Сагайдак пропонує, скасувати державні відзнаки з приставкою "заслужений" та "народний", сфокусувавшись на розвитку фахових премій у різних мистецьких галузях.
"Я думаю, що класно було б мати багато різноманітних премій. Тому що найпрестижніші премії — це, звичайно, премії, які дають фахові асоціації: Оскар, Ґреммі, якісь фестивалі. Коли це фахова спільнота, яка розуміється, яка сперечається і, по суті, визначає свого колегу. І для митця визнання фахової спільноти має бути важливим," — розмірковує Сагайдак.
В Україні, на думку спікерки, є престижна премія, яка могла б стати взірцем для зміни правил — це Шевченківська премія. Вона вручається раз на рік за видатні та актуальні твори мистецтва.
"Шевченківська премія — це для мене така модель, коли держава докладає зусиль подивитися, що є справді важливого за цей рік, хто з'явився, який феномен з'явився. І оцінює по факту тут і зараз одноразово. Не на все життя потім, а одноразово. І дуже класно, що це демократична премія, навколо неї багато дискусії: як формується комісія, всі долучаються до формування комісій. Тобто це така ще й партисипативна історія", — говорить Ольга Сагайдак.
До слова, цьогоріч оновили правила присудження Національної премії Тараса Шевченка, розширивши кількість номінацій до, максимальних за всю історію нагороди, 13 категорій.
Скасування нагород
Після початку повномасштабного російського вторгнення, окрім необхідності фізичного захисту, в Україні гостріше постало питання про відмову від культурного простору держави-агресорки. Тоді все більше українців почали дізнаватись про те, що серед власників почесних нагород чимало державних зрадників та громадян РФ. Відновились дискусії щодо встановлення механізму позбавлення нагород і суспільство отримало відповідь на свій запит.
У 2024 році парламент все ж ухвалив законопроєкт № 11410, який передбачає позбавлення державних відзнак:
- засуджених за тяжкі злочини, зокрема, ті що стосуються національної безпеки України. Серед таких, наприклад, умисне вбивство, зґвалтування, державна зрада та фінансування тероризму;
- пропагандистів держави-агресора та людей, які її популяризують;
- людей, які виправдовують агресію проти України та підтримують окупацію.
Першими держнагород позбулись 34 особи. Зокрема, звання "Народний артист України" назавжди втратили російські співаки Микола Басков, Філіп Кіркоров, Олександр Малінін, російський композитор Ігор Крутой, а співачки Кароліна Куєк (Ані Лорак) і Таїсія Повалій – також звання "Заслужений артист України".
