Головні дебюти українського кінопрокату: за ким варто стежити і чому важливо не втратити ритм розвитку

Попри всі складнощі, пов’язані з повномасштабною війною, українське кіно виходить на екрани. Водночас у ньому з’являється дедалі більше нових авторів, чиї дебютні роботи отримують свою першу увагу і в Україні, і поза її межами. Минулого року українська кіноіндустрія значно поповнилась новими вагомими іменами – на великих екранах ми побачили десятки фільмів дебютантів.

І попри практично повну відсутність державного фінансування: з початком повномасштабного вторгнення фінансування Держкіно було призупинене, хоча ще у 2021 році на дебютні кінопроєкти виділялися кошти в розмірі 100%. Досвідчені продюсери або приватні студії не завжди готові вкладати кошти в дебютантів, адже це лотерея 50/50. Тож якщо держава не вкладатиме кошти в перші фільми українських авторів – надалі ми ризикуємо не втримати цю хвилю кінодебютів, яку спостерігаємо зараз. Та поки вона триває – поговоримо про найпомітніші з них.

Повнометражні дебюти

2024 рік розпочався з прокату дебютної повнометражної стрічки режисерки Крістіни Тинькевич "Як там Катя?" (How Is Katia?). Це був мегавдалий дебют: світова премʼєра пройшла на Міжнародному фестивалі в Локарно, де стрічка отримала дві нагороду – за Найкращу акторську роботу (Анастасія Карпенко) та спеціальний приз журі "Ciné+". Фільм став дебютом і для випускниці продюсерської програми Української Кіношколи Ольга Матат, яка стала продюсеркою "Як там Катя?".

Один із найтитулованіших дебютів року – повнометражний іронічний детектив Філіпа Сотниченка "Ля Палісіада". Світова прем’єра стрічки відбулася на Роттердамському міжнародному кінофестивалі, де фільм отримав нагороду від Міжнародної федерації кінопреси FIPRESCI. Окрім того, "Ля Палісіада" перемогла на кінофестивалі в Турині, потрапила до короткого списку на премію Європейської кіноакадемії та стала тріумфатором Кінопремії "Золота Дзиґа", отримавши перемогу у 8 номінаціях. А Український Оскарівський Комітет вибрав фільм претендентом на номінацію на "Оскар" у категорії "Найкращий міжнародний повнометражний фільм" (у шортлист стрічка не потрапила).

Автор багатьох успішних серіальних проєктів, режисер Денис Тарасов цього року дебютував із повнометражним фільмом "БожеВільні" – про каральну психіатрію, одну з найтемніших сторінок радянської історї. Світова прем'єра фільму відбулася на Варшавському міжнародному кінофестивалі, де він отримав Special Mention Award.

У листопаді в український прокат вийшов повнометражний дебют режисерки Анни Бурячкової "Назавжди-назавжди" – про підлітків 1990-х, які стикаються з дорослими проблемами. Світова прем'єра картини відбулася на Венеційському кінофестивалі, фільм відзначили призом на кінофестивалі Film Festival Cottbus у німецькому Котбусі, а також він здобув головний приз як найкращий фільм на Міжанродному кінофестивалі у Стамбулі. Варто відзначити також і дебютні головні ролі Захара Шадріна, Аліни Чебан, Дар’ї Жихарської, які колись навчалися в Українській Кіношколі, а тепер упевнено стають новими зірками українського кіно. Втім, не лише українського – за роль у фільмі "Назавжди-назавжди" Захар Шадрін отримав цього року нагороду "Найкращий актор 2023/2024" на міжнародному кінофестивалі Omladinski Film Festival Sarajevo, а раніше – став першим українським актором, який був висунутий на номінацію телевізійної премії Еммі (разом із командою серіалу Apple TV "Маленька Америка").

Режисерка Марина Врода на початку кар’єри стала першою українською режисеркою, яка отримала "Золоту пальмову гілку" Каннського кінофестивалю (за короткометражку "Крос", 2011). А цього року фестивалі підкорював її дебютний повнометражний фільм "Степне": серед його відзнак – перемога у національному конкурсі Київського міжнародного кінофестивалю "Молодість", що проводився в межах FILMFEST HAMBURG, нагорода в номінації "Найкраща стрічка" та приз глядацьких симпатій на кінофестивалі в Трієсті, головна нагорода за "Найкращий ігровий фільм" на Польському фестиваль українського кіно та культури "UKRAINA! Festiwal Filmowy" у Варшаві.

Гран-прі 53-го кінофестивалю "Молодість" здобула дебютна повнометражна стрічка "Медовий місяць" Жанни Озірної. Цей фільм також отримав Гран-прі журі "Золотий атлас" на Міжнародному кінофестивалі в Аррасі, Франція, 2024, а його світова прем’єра відбулася на 81-му Венеційському кінофестивалі. "Медовий місяць" – це історія про те, як 23 лютого 2022 року в маленькому містечку поблизу Києва пара проводить першу ніч у своїй новій квартирі. А вже на світанку вони прокидаються від вибухів…

Ще не вийшов у прокат, але вже підкорює світові фестивалі довгоочікуваний повнометражний дебют режисера і сценариста Павла Острікова "Ти – Космос". Стрічка вже зібрала цілий урожай на міжнародних кінофестивалях – фільм отримав два головні призи на Paris International Fantastic Film Festival, приз за найкращу режисуру на На кінофестивалі у Котбусі, три нагороди на Міжнародному фестивалі в Трієсті, відзнаку "Найкращий актор" на Thessaloniki International Film Festival у Греції та ін. Прем’єра фільму в Україні очікується навесні 2025.

Дебютні короткометражки

Основними майданчиками для презентації перших робіт в Україні наразі є кінофестивалі – "Молодість", Одеський міжнародний кінофестиваль, "Миколайчук OPEN", Київський тиждень критики та інші. Дебютні фільми потрапляють або в загальні міжнародні чи національні програми, їх демонструють поруч із фільмами вже визнаних режисерів. Приміром, фестиваль "Молодість" підкреслює, що фокусується саме на перших фільмах режисерів, відтак до їхнього міжнародного конкурсу входять дебютні фільми, студентські стрічки, а також короткометражні фільми режисерів-початківців. У 2024-му найкращим короткометражним фільмом на "Молодості" стала стрічка "Ми хочемо жити тут", дебют режисерки Александріни Туркан – про життя дітей з Бородянки через рік після початку повномасштабного вторгнення. Переможцем документального конкурсу стала дебютна робота Аделіни Борець "Квіти України" – історія про відому однойменну будівлю, яку відстоюють від забудовників жителі міста. А в національному конкурсі короткометражних фільмів перемогла дебютна робота режисерки Ґали Козютинської "Лелеки завжди повертаються додому" – про те, як режисерка разом із партнером купують занедбаний будиночок у Карпатах і починають його відбудовувати.

Серед учасників фестивалю "Миколайчук OPEN" минулого року варто відзначити короткометражний фільм "Вітя" режисера Максима Сусіди, який раніше отримав перемогу в номінації "Східноєвропейське короткометражне кіно" на фестивалі European Short Awards. У фільмі йдеться про психолога-початківця, який намагається знайти клієнтів у провінційному містечку. Цікаво, що цей фільм був створений цілою групою дебютантів – став дипломною роботою студентів Української Кіношколи, а тепер має яскравий фестивальний шлях.

Якщо говорити не лише про фестивалі, то у 2024-му ми з Українською Кіношколою започаткували нову окрему ініціативу, спрямовану, власне, на підтримку перших фільмів – День дебютного кіно. На участь у цьому кінопоказі ми отримали 42 роботи, з яких показали на великому екрані десять. Найбільше балів від членів відбіркової комісії набрала стрічка "Кімнати, які ми ділимо" режисерки Надії Хатимлянської, яка й отримала титул "Найкращий фільм Дня дебютного кіно". До речі, цю стрічку молода українська режисерка створила під час навчання в Hamburg Media School.

Теми кінодебютів

Чи не кожен дебютний фільм зараз – звісно ж, про війну або дотичні до неї теми та історії. Наше нове кіно – про наш пережитий досвід, якого не має жодна інша країна. Режисери-початківці сміливо підіймають ці теми, знімають фільми про героїв та звичайних людей, які потрапили в обставини цієї війни. Ми бачимо величезний фокус саме на наших людях та їхніх історіях.

Можна стверджувати, що в українському кінематографі відбувається певна трансформація образу українського героя. Кінематографісти звертають увагу на простих людей, які роблять героїчні вчинки. Це військові, волонтери, цивільні, які живуть, діють, шукають взаєморозуміння в умовах війни. Саме про них буде нове українське кіно, яке твориться просто зараз. І надважливо підтримувати саме дебютні фільми, допомагати авторам демонструвати ці роботи на великому екрані. Адже саме сьогоднішні дебютанти вже завтра творитимуть нове українське кіно. Навіть більше – вони творять його вже сьогодні. І на цьому шляху їх варто підтримувати та надихати.

Альона Тимошенко, директорка Української Кіношколи, продюсерка спеціально для УП.Життя

Публікації в рубриці "Погляд" не є редакційними статтями і відображають винятково точку зору автора