Мілітарі-реп: невидимий феномен української музики
Мужчини пішли на війну, мальчики в зальчиках
Патрульні не спішать воювать, тупо катають на тачках
Попересаджать би всіх на танчики, відправить в посадочку
Після першого прильоту побіжать плакать мамочкє
"Всім війна" 1032
Так починається один з найвідоміших треків мілітарі-репу – "Всім війна" виконавця 1032. Прямолінійний брутальний гіп-гоп від військових, який вони записують у польових умовах або у відрядженні. Такі гурти та виконавці, як NORD DIVISION, Rebus, Bessmertnii, FCK Famous Group, 1032, $ilver $quad, Гаррі Шульц формують унікальну сцену, яка стає саундтреком війни як для військових, так і для цивільних. Музичний оглядач УП.Культура Марк Гришай розбирається, у чому феномен українського мілітарі-репу.
Читайте УП.Культура в Telegram!
Попри реальну популярність і значні цифри прослуховувань на стримінгових сервісах, феномен мілітарі-репу майже не висвітлюється в медійному просторі. Симптоматично, що у своєму минулому тексті про стан українського гіп-гопу я навіть не згадав про мілітарі-реп, тим самим наче закріпивши його невидиме існування в інформаційному полі. Той факт, що це явище існує автономно, поза індустрією та без підтримки культурних агентів, тільки посилює парадоксальність та бажання дослідити "слона в посудній лавці", якого прийнято не помічати або ігнорувати в сучасній українській музичній критиці.
Мілітарі-реп виник не внаслідок розвитку музичної сцени чи як копія іноземних трендів. Це була емоційна реакція на події війни. Форма імпульсивної творчості постала під тиском травматичного досвіду та потреби негайного вивільнення. У цьому сенсі говорити про мілітарі-реп як про жанр не зовсім коректно. Це автентичний музичний феномен, який існує в конкретному просторі й у конкретний час.
Світові аналоги музики війни
Схожі музичні явища краще шукати не в межах реп-музики, а в досвіді інших спільнот у стані війни. Наприклад, авторська пісня Мусліма Муцураєва часів чеченських воєн або балканський турбофолк у період югославських кампаній. Таке порівняння може здатися дивним на перший погляд, але жанровість тут не головне. Головне – тема. У всіх цих випадках йдеться про реакційні продукти війни, які створюються переважно військовими в умовах насильства, радикальної нестабільності та стають способом переживання війни. Низові, невідфільтровані, часто зроблені в кустарних напівпольових умовах пісні, що можна назвати "голосом з місця подій".
У цьому сенсі український мілітарі-реп переймає виразні художні особливості в кожного з цих явищ. Він успадковує ліричну інтонацію Муцураєва та запозичує гіпермаскулінність, вульгарність і цинічне висміювання ворога, характерне для турбофолку. Водночас спирається на максимально доступну музичну форму, як і вищеперераховані жанри. Навряд чи ці референси є свідомими, йдеться радше про повторювані патерни, які оголюються в умовах фронтової творчості.
Ґанґстери без прикрас
Якщо все ж таки шукати аналоги зі світу гіп-гопу, то максимально близьким до мілітарі-репу буде conscious (political) rap (свідомий або політичний реп). Це жанр, який гостро висвітлює соціально-політичні проблеми та дозволяє виконавцям розширювати межі допустимого публічного висловлювання. До цього напряму зараховують таких артистів, як Кендрік Ламар, JPEGMAFIA, Killer Mike та класичні Public Enemy та N.W.A.
Останні також є одними із засновників жанру ґанґста-репу. N.W.А читали про поліцейське свавілля, класову та расову нерівність, але робили це без моралізаторства, брутально й цинічно, паралельно розповідаючи про власний бандитський лайфстайл, стосунки із жінками та насильство повсякденності.
Майже ідентичні теми і в схожий спосіб описують виконавці мілітарі-репу. Ще при першому знайомстві із NORD DIVISION, Rebus чи $ilver $quad ця паралель спадає на думку. Тільки замість внутрішніх розбірок між бандами і thug life, вони воюють з іншою країною. Наприклад, трек "Кілл Сервіс" від loco_flamer за лірикою – канонічний ґанґста-реп з поправкою на мілітарі-тематику. Тут є всі складові жанру: гроші ("Хто тобі сказав, що ми воюєм не за бабкі/ Хочу, щоб в разів десять підвищили зарплату"), доступні жінки ("Дніпровські куртизанки вже в Ізюмі стають раком"), влада над іншими ("Юзаєм найманців на фронті, як древні феодали").
І все це подається свідомо з гіпертрофованим пафосом, як у ґанґста-репі. Виконавець формує відстань зі слухачем, якого переконує у власній домінації та крутості.
Часто українські репери сліпо присвоюють собі образ брутальних крутеликів, експлуатуючи теми грошей, влади, жінок, нелегального заробітку, але здебільшого все це виглядає награно і карикатурно, наче слабо замаскований каргокульт, який майже і не старається переконати тебе в справжності образу. У випадку мілітарі-репу таких сумнівів не виникає. Тут немає потреби імітувати небезпечні ситуації чи конструювати штучний пафос. Виконавці прямо говорять про власний військовий досвід, біль, агресію та емоції:
В Бахмуте бахал, Кадырова тра**л
Знаю с района Баху, после обстрела в голове шумит на**й
Я не знаю что мне делать в жизни кроме войны
Может быть пойти в попы, купить себе Мерседес
NORD DIVISION - Прилет
Тобто образ тут максимально чесний, і ти йому віриш. Водночас сам по собі "трушний реп" не гарантує якісного музичного матеріалу. Зрештою, Доктор Дре ще на початку нульових констатував смерть ґанґста-репу через комерціалізацію жанру, тому поняття трушності зараз є радше солодким міфом для олдскульних реперів. Тут радше йдеться про автентичність виконавця, яка в сучасному медійному світі є одним із ключових факторів формування артиста.
Сьогодні музикант має бути персонажем, який розповідає власну історію. Якщо ти віриш його голосу, ти з більшим емоційним залученням слухаєш його творчість, співпереживаєш йому, проживаєш разом із ним ліричну оповідь. Саме ця довіра до оповідача з боку слухача стає важливим ресурсом мілітарі-репу.
Навіть російська мова, через яку мілітарі-реп часто критикують або ігнорують, для частини слухачів може сприйматися як додатковий маркер трушності й щирості, як мова недубльованого свідчення та переживання. (Адже російська для багатьох лишається мовою побутового спілкування: варто згадати хоча б нещодавній документальний фільм Антона Штуки "Останній Прометей Донбасу", головні герої якого – енергетики ДТЕК – спілкуються російською, тому у фільмі їх переозвучили, що позбавило персонажів рис автентичності).
Це не означає, що подібна творчість неможлива українською. Тим паче, що в більшості виконавців мілітарі-репу треки виходять і українською, і російською.
Не стану романтизувати фактор російської мови у творчості реперів, проте у випадку мілітарі-репу вирішальним стає не мовний код, а прозора позиція виконавців. Можливо, саме такий формат став би компромісом і винятком у тригерній мовній ситуації, коли у певної частини українців зберігається запит на музику російською мовою, зокрема в репі.
Можу на російській, можу на рідній мові
Мені головне, щоб кацапи всі здохли сьогодні
NORD DIVISION feat BESSMERTNII - Переговоры
Проблема більшості українських реперів не в тому, що вони фейкові ґанґстери, а в тому, що вони не можуть оригінально та автентично подати образ, який створюють. За формулою "я нелегально заробляю, маю багато жінок і грошей" ховається порожнеча сенсів і набір кліше, які ніяк не обігруються або просто повторюються на західний (чи навіть російський, що ще гірше) манер.
Коли умовний Rebus або Silver Squad читають, що "війна зробить з тебе людину", "заробляю гроші на війні", про "дніпровських куртизанок" чи агресивно критикують ухилянтів і тих, хто не живе в Україні, то в цьому теоретично можна зчитати елементи гейтспічу, обʼєктивації чи романтизації війни. Проте для військовослужбовців це не поза і не провокація, а спосіб витримати війну, проговорюючи власну злість, втому і фрустрацію.
На ютубі можна знайти сотні вдячних коментарів до треків реперів від інших військових. Це працює на рівні терапевтичної розрядки з обох боків: як для військових, які записують реп, так і для тих, хто слухає. Так само мілітарі-реп може слугувати художньою формою діалогу між військовими та цивільними. Звісно, деякі представники Збройних Сил є медійно активними та стають публічними коментаторами армії та її потреб, однак саме прослуховування "живого голосу з фронту" дозволяє хоча б спробувати краще зрозуміти емоційний стан людини на війні.
Чи будь-який реп від військових є мілітарі-репом?
Взагалі, поняття мілітарі-репу є досить розмитим та радше описує певне явище без чітких кордонів. Утім, спробую набратися дослідницької сміливості та окреслити умовні межі "жанру": чим він є, чи, простіше з'ясувати, чим він не є. Наприклад, чи можуть цивільні писати реп на тему війни під тегом "мілітарі-реп"?
Звісно, ніхто їм цього не заборонить, проте модус "трушності" у середовищі мілітарі-репу важить дуже сильно, тому навряд чи це сприйметься позитивно. Тоді чи будь-який реп, що записують військові, стає мілітарі? Наприклад, новий реліз Ницо Потворно "Нормальне літо 2025", присвячений службі військового медика, чи проєкт Антона Слєпакова warнякання я не можу віднести до жанру мілітарі-репу. Аж занадто сильно їхня стилістика відрізняється від звичного формату NORD DIVISION, FCK FAMOUS GROUP чи інших флагманів "жанру".
Що це за стилістика? Спробую виділити дві основні лінії мілітарі-репу:
Ґанґстерський
Це бадьора, часто агресивна оповідь про власний військовий побут із документальною прямотою. Зле висміювання росіян: ("теракт в Крокус-Сити центре/ Там подохло дохуя русских. Как узнал, сказал спасибо богу за это" NORD DIVISION – Реп день 2), нищівна критика тих, хто не вписується у світогляд виконавців – ухилянти, українці, що живуть за кордоном, продажні політики та "мусора" (не те саме, що поліцейські): ("Добавьте в гимн Украины: "хохлы – это тупо дебилы"/ Хотят не воевать, но хотят, чтобы мы победили" NORD DIVISION – Реп день 2).
Війна подається як простір сили й домінування, а жінка нерідко фігурує як трофей або символ винагороди. Ґанґстерський режим – грубий і прямолінійний, позбавлений довгих рефлексій.
Ліричний
Цей режим більш чуттєвий і спокійний. Тут з'являється сум за домом, пам'ять про загиблих побратимів, фрагменти минулого цивільного життя. Це реп про втрату й очікування, про розірвані біографії та спроби втримати зв'язок із "нормальністю". За інтонацією він часто нагадує канонічний "пацанський" реп з акцентом на дружбу, вірність, спільну долю, але перенесений у воєнний контекст: ("Ох*енно, прикольно порадовать маму внезапным приездом ночью/ Но не хочу смотреть на её слёзы, когда нужно уезжать обратно в горячие точки", REBUS – Письмо домой)
Новий воєнний фольклор
Український ілюстратор, а нині військовослужбовець Олександр Комʼяхов ще у 2019 році писав, що мілітарну культуру "робить гумор і пафос". У цьому лаконічному формулюванні напрочуд чітко схоплена й логіка мілітарі-репу. Йому притаманні і героїчний пафос, і їдка сатира, які врівноважують одне одного.
У 2025 році Тіна Кароль і NORD DIVISION несподівано для багатьох випустили дві спільні пісні. Це говорить про те, що жанр поступово виходить за межі мілітарі-бульбашки.
Важливо уточнити, що мілітарі-реп – не жанр у класичному розумінні, а радше специфічний режим мовлення. Його визначає не музична форма, а лірична складова та позиція оповідача, який перебуває всередині війни. Ґанґстерський і ліричний режими тут не суперечать один одному. Це два способи фіксувати один досвід, де поєднуються агресія та вразливість чи військова бравада та туга. У мілітарі-репі емоція стає важливішою за технічну майстерність, а автентичність – за естетичну складову.
Потенційно мілітарі-реп, якщо ще не став, то претендує на роль нового воєнного фольклору. Прихований саундтрек війни, який не гратиме на урочистостях чи масових заходах, але який включатимуть у приватній атмосфері тимчасових квартир серед своїх.
