Найкращі серіали жовтня: розлучення як війна, шлюб як політика і ШІ-юристи
Якщо серіальний вересень став місяцем несподіваних відкриттів, то жовтень – часом великих ставок. На малі екрани вийшли нові роботи відомих авторів, масштабні екранізації та продовження гучних хітів: "На схід від Едему", "Війна", "Купертіно", "Керрі", нові сезони "Дипломатки" й "Люпена".
Та головна відмінність жовтня навіть не в гучності імен, а в амбіціях. Найпомітніші серіали місяця говорять уже не лише про окремих героїв, а про цілі системи – шлюб і владу, розлучення як індустрію, Big Tech та штучний інтелект, занепад маленьких спільнот і право сучасності переписувати класику.
Єдиним розчаруванням місяця стала чергова екранізація "Керрі" Стівена Кінга. Майже насмішкою виглядає те, що серіал приурочили до 50-річчя першої й досі найкращої адаптації від Браяна Де Пальми. На її тлі особливо помітно, що творцеві нової версії Майку Фленегану просто нічого сказати глядачеві, крім банальностей.
"На схід від Едему" (East of Eden)
Прем'єра: 1 жовтня, Netflix
Одна з головних прем'єр місяця – нова екранізація роману Джона Стейнбека 1952 року, великої родинної саги, побудованої на біблійній історії Каїна й Авеля. Серіал охоплює десятиліття – від Громадянської війни в США до Першої світової – і вражає масштабом та візуальною розкішшю високобюджетної історичної постановки. Водночас він достатньо динамічний і мелодраматичний, щоб не перетворитися на музейну екранізацію класики.
Дві головні інтриги довкола прем'єри "На схід від Едему" – це постать авторки серіалу та її феміністичний ракурс.
Річ у тім, що Зої Казан, акторка й сценаристка (зокрема, зіграла в резонансній "Двійці") – онука голлівудської легенди Еліа Казана, автора знаменитої екранізації "На схід від Едему" 1955 року з Джеймсом Діном. А суперечки серед критиків і глядачів викликала її інтерпретація роману з особливим акцентом на Кеті Еймс – небезпечній і загадковій жінці, яка входить у життя братів Трасків і докорінно змінює долю їхньої родини.
Флоренс П'ю ("Мала барабанщиця") відійшла від звичного трактування Кеті як уособлення зла й показала її розумною, травмованою та вкрай небезпечною жінкою, чиї вчинки можна спробувати зрозуміти, не виправдовуючи. Трохи прикро за Стейнбека: його складна філософія поступилася доволі банальній психології травми. Але не забуваймо: дідусь Еліа Казан свого часу перекроїв роман ще радикальніше.
"Війна" (War)
Прем'єра: 1 жовтня, HBO Max
Оригінальних концепцій ніколи не було забагато, а тепер і поготів, коли історії дедалі частіше розповідають за законами франшизи. Ще один із найкращих нових серіалів жовтня, "Війна" – вправно написана й натхненно зіграна драма про "зіркове" розлучення, подана як юридичний трилер.
Головним героєм цієї історії фактично стає сам процес розлучення техномільярдера, якого грає Домінік Вест (принц Чарльз із "Корони"), та міжнародної кінозірки у виконанні Сієнни Міллер ("Висотка") – до того ж розлучення надзвичайно брудне й дороге. Юридичне протистояння перетворюється на справжню війну професіоналів: ретельно вибудувані стратегії, обмін компроматом і боротьба за контроль над публічною версією подій – аж до інфільтрування "кротів" у табір супротивника. Паралельно серіал стежить за особистим життям самих юристів та їхніми взаєминами.
Як і в іншому помітному юридичному серіалі місяця – "Купертіно", – тут чимало відсилань до реальних справ. Наприклад, сцена, де головній героїні публічно вручають юридичні документи, натхнена історією акторки Олівії Вайлд, якій папери щодо опіки над дітьми передали просто на сцені CinemaCon. Творець і головний сценарист "Війни" Джордж Кей, автор "Люпена" та "Перехопленого рейсу" з Ідрісом Ельбою, вивчив безліч гучних розлучень і судових спорів довкола них та зумів перетворити цей матеріал на динамічне шоу, де інтрига не слабшає, а діалоги незмінно гострі та влучні.
Єдина претензія – серіал, задуманий як соціальна сатира, надто вже милується світом багатих, дотепних і красивих, який узагалі-то збирався викривати.
"З глибини" (Below)
Прем'єра: 8 жовтня, Netflix
Це вже другий цього року серіал про маленьке містечко на краю океану, яке атакує загадкове морське чудовисько. Та канадський "З глибини", попри окремі сюжетні перегуки з "Відоус-Бей" Кеті Діпполд – великим хітом Apple TV травня–червня, справляє на глядача зовсім інше враження.
Це атмосферний горор із напрочуд людяною інтонацією, де родинна драма переплітається з екологічною темою, а мальовничий Ньюфаундленд стає повноправним персонажем історії. Сюжет досить розгалужений і вимагає уважного перегляду, що може дратувати тих, хто звик вмикати серіали фоном. Серед безперечних переваг – чудова операторська робота, що передає красу й загрозливість океану, майстерно втілена напруга, переконлива гра зірки "Щасливого числа Слевіна" Джоша Гартнетта в ролі багатодітного рибалки та вдале поєднання горору з екологічною притчею. Що страшніше – монстр з глибини або зникнення самого укладу життя, який складався століттями?
"З глибини" – дивовижний приклад того, як локальна історія, натхнена реальним переселенням рибальських селищ Ньюфаундленду, перетворилася на міжнародний хіт. Серіал показав найкращий старт серед канадських проєктів Netflix, зібравши 17 мільйонів переглядів лише за перший тиждень.
"Купертіно" (Cupertino)
Прем'єра: 8 жовтня, CBS
Ще один доволі несподіваний жанр: комедійний юридичний процедурал про невелику фірму, що захищає людей від свавілля технологічних корпорацій Кремнієвої долини. Щотижня герої Майка Колтера ("Люк Кейдж") і Рейчел Келлер із "Поліції Токіо" беруться за нову справу про наслідки розвитку технологій – від дронів і чатботів до ринків прогнозів та генеративного ШІ.
Творці "Купертіно", подружжя Роберт і Мішель Кінг – автори "Гарної дружини" та "Гарної боротьби", на юридичних процедуралах зуби з'їли, а влада технологічних компаній сьогодні належить до найгостріших проблем суспільства. Ідею шоу про юриста в Кремнієвій долині вони задумали ще десять років тому як спін-оф "Гарної дружини", але лише після буму генеративного ШІ боси CBS побачили в ньому справжній потенціал. За словами Роберта Кінга, матеріалу для багатосерійного процедуралу виявилося більш ніж достатньо. Сюжет пілотного епізоду, наприклад, натхнений конфліктом Скарлетт Йоганссон з OpenAI довкола голосу Sky.
"Купертіно" точно влучив у нерв часу. При цьому серіал не зводить усе до луддитської формули "у всьому винні технології": рішення героїв нерідко виявляються морально неоднозначними. Авторам вдалося втримати й баланс між серйозністю тем та м'яким гумором, хоча в зображенні ексцентричних техномільярдерів сатира часом перетворюється на карикатуру. А може, вони й справді такі? Творцям серіалу видніше.
"Дипломатка", сезон 4
Прем'єра: 15 жовтня, Netflix
Іншою помітною подією став четвертий сезон "Дипломатки": за перші чотири дні він набрав 4,8 мільйона переглядів, а вже за два тижні Netflix продовжив серіал на п'ятий сезон. І це попри те, що шоу, яке й раніше не надто дбало про правдоподібність геополітичних інтриг, тепер остаточно вирушило в царину абсурду. Уявіть собі: президентка Сполучених Штатів (Еллісон Дженні з "Я, Тоня") у змові з віцепрезидентом США (Руфус Сьюелл із "Людини у високому замку"") викрала ядерну зброю з російського підводного човна, що затонув біля берегів Великої Британії. Ну, звісно ж, не сама, але все одно звучить безглуздо.
Але що умовнішим стає сюжет, то гострішими – конфлікти. У попередніх сезонах "Дипломатка" часто перемикалася між міжнародними кризами та не менш драматичним шлюбом віцепрезидента з головною героїнею, послом США у Великій Британії у виконанні Кері Рассел із "Американців". У четвертому сезоні особисте й політичне остаточно стають нероздільними.
Для героїні Кері Рассел зберегти вірність чоловікові тепер означає ризикнути власними принципами, а залишитися вірною принципам – поставити під загрозу шлюб. Будь-яка розмова про подружню довіру неминуче перетворюється на розмову про політичну лояльність. Та й велика політика тут підозріло нагадує сімейне життя: та сама ревність, ті самі зради, компроміси й нескінченні переговори. А вихід на перший план першого джентльмена США у виконанні Бредлі Вітфорда із "Західного крила" остаточно перетворює сімейне життя політичної верхівки на продовження великої політики іншими засобами.
Два шлюби тут не просто віддзеркалюють один одного, а сплітаються в химерну мережу союзів і зрад, де напруга часом не менша, ніж у великій політиці.
"Люпен" (Lupin), частина 4
Прем'єра: 23 жовтня, Netflix
Для четвертої частини автори серіалу вигадали витончений філософський твіст: чи може Ассан Діоп відмовитися від Люпена, коли ця маска вже стала його публічною ідентичністю? Власна легенда обернулася для нього пасткою, що вдало римується з історією батька, якого свого часу теж несправедливо звинуватили в крадіжці.
Але сам серіал тим часом набув майже непристойного видовищного розмаху, остаточно пожертвувавши рештками правдоподібності й перетворившись на справжній guilty pleasure. Зворотним боком різко піднятих ставок стали сюжетні діри, неправдоподібні технології та надмірна мелодрама. По суті, "Люпен" перетворився на супергеройський серіал: на зміну колишнім простим і витонченим аферам прийшли майже "марвелівські" трюки та спецефекти, які скасовують усі закони фізики. Тепер надто часто доводиться просто приймати неможливе на віру.
Шоу виросло у великий міжнародний блокбастер, але водночас перестало бути тим "Люпеном", якого ми любили. Так, Омар Сі й досі тримає серіал на власній харизмі, але від французького шарму "Люпена" не лишилося й сліду. Чи зможе історія про майстра маленьких вишуканих оборудок пережити власне перетворення на великий дорогий атракціон на кшталт "Ілюзії обману"?
