На політичній ноті: "Ґреммі" 2026 та сезон музпремій
1 лютого в Лос-Анджелесі відбулася 68 церемонія нагородження "Ґреммі". Академія звукозапису США розширила та оновила список експертів, визнала вагому роль іспанськомовної музики та вплив африканської, винагородила мейнстримові амбіції Turnstile та FKA twigs, вкотре відзначила працьовитість і досвід фаворитів та фавориток на кшталт Леді Ґаґи, Біллі Айліш та Кендріка Ламара, винесла до безпечного зважені рішення в більшості категорій, але й збалансувала їх свободою та свіжістю меншості.
Чи список цьогорічних лауреатів та лауреаток "Ґреммі" відповідає стану речей в музиці, як масштаб премії перегукується з її політичною стратегією та що спільного в українських музпремій з американським аналогом – розмірковує музична оглядачка УП. Культура Олена Погонченкова.
Іспаномовна музика та "Ґреммі" проти ІСЕ
Недовіра до великих інституцій по той бік Атлантики сягнула піку напередодні міленіуму та перетворилася з супутньої критичної хвилі на рушій змін всередині Академії протягом наступних десятиліть. Якщо критика 1990-х спопеляла "Ґреммі" в загальному анти-істеблішмент запалі, а в 2000 та 2010-ті сприймала як малоцікаву розвагу професіоналів індустрії, тобто білих цисгендерних чоловіків за 50, 2020-ті поступово перетворюються на найбільш самосвідомий час у історії премії. Красномовно ілюструє цей поворот роль Кендріка Ламара – артиста, якому Академія відмовила у нагороді за найкращий дебют у 2014-му та який у 2026-му отримав найбільшу кількість номінацій і забрав 5 статуеток з 9 можливих.
2019 – рік, коли церемонія зібрала рекордну кількість негативних відгуків та видалених твітів Ніккі Мінаж, Дрейка, Дуа Ліпи та інших почесних гостей, став також роком переобрання президента Академії. Ніла Портнова на цьому посту змінив Харві Мейсон-молодший, а виборча комісія пережила ряд реформ. Головною з них стало поступове зниження середнього віку членів експертної комісії. Цілком виправдана стратегія, адже загальним місцем критики "Ґреммі" довгий час була відірваність "професіоналів індустрії" від живої музичної культури, що її творять на вулицях та в клубах (а згодом – і онлайн) набагато молодші за них люди. Найяскравішим прикладом є гіп-гоп – жанр, представники якого до перемоги OutKast в категорії "Найкращий альбом" 2004 року не допускалися на позажанрове поле.
У 2025-му вік половини нових експертів сягнув не більше за 40 років, 35% з них ідентифікують себе як жінки, а 58% – як люди з небілим кольором шкіри. Третина експертів та експерток, що походять з етнічних меншин, є іспанськомовною. Це пов'язано із залученням Академією частину експертного комітету Латинських "Ґреммі" – і такий крок прямо вплинув на голосування. Цьогоріч "Ґреммі" за альбом року вперше отримав пуерториканець, Bad Bunny за іспанськомовний реліз "DeBÍ TiRAR MáS FOToS".
З боку людей, що укладають рішення в Академії звукозапису, стратегія м'якого залучення іспанськомовного ринку в обличчі не лише артистів (крім Bad Bunny премією відзначили мексиканську поп-фольк артистку Наталію Лафуркаде), але й експертів після майже десятирічного панування реґґетона й суміжних жанрів в чартах виглядає цілком зваженою.
Серед інших "проривних", наскільки це можливо у світі "Ґреммі", відзнак – перша статуетка для кейпопу, а саме для пісні із саундтреку до "Кейпоп-мисливиць на демонів" "Golden" від проєкту Huntr/x, який знавці корейської попмузики критикують за "надмірну американськість"; два грамофони для Turnstile, що вбивають останні цвяхи в домовину їхнього хардкорпанк минулого; два – для The Cure, які вперше були відзначені вперше після двох номінацій за три десятиліття; один для ще однієї британки – FKA twigs, чий альбом "Eusexua" єдиний, здається, має спільну прихильність академіків та критиків. Ніґерійський винахідник афробіту Фела Куті став першим африканцем, що отримав "Ґреммі" за життєві досягнення – посмертно.
Прориви врівноважуються виграшами артистів та артисток із постійного "Ґреммі"-пулу останнього десятиріччя: за електропоп і вокальний перфоманс відповідає Леді Ґаґа з вельми самоповторювальним альбомом "Mayhem", за вміння створювати попгіти – Біллі Айліш та Фіннеас О'Коннелл, за всі гіп-гоп номінації – вищезгаданий Кендрік Ламар. Передбачуваність церемонії "Ґреммі" є об'єктом жартів і дісів ("Tell the Grammy's, "Fuck that oh-for-eight shit" Have you ever seen a crowd goin' apeshit?", зачитує відомий критик політики "Ґреммі" Jay Z у спільному з Беонсе треці Apeshit), але водночас сприяє репутації " музичної премії номер один" та відсилає до гламуру старої індустрії звукозапису у швидкому, перенасиченому інформацією та фейками світі.
Подібно до "Еммі" чи "Оскару", "Ґреммі" є репутаційною нагородою, тож консервація й підтримка статус-кво є не менш важливою задачею, ніж розширення, оновлення та диверсифікація "бульбашки".
Ще однією важливою стороною інституціональної вкоріненості "Ґреммі" є її авторитет у боротьбі за свободу слова, й слова насамперед політичного. Слідом за гостями церемонії нагородження "Золотий глобус" музиканти та музикантки доєдналися до критики імміграційної політики США та окремих рішень президента Дональда Трампа. Злободенні жарти ведучого Тревора Ноа, нагадування Біллі Айліш про церемонію як місце для протесту та значки "ICE Out"(слоган, що народився під час січневих протестів у низці міст після вбивства Рене Ґуд та Алекса Прітті агентами імміграційної служби США в Міннеаполісі – прим. авт.) на вбраннях зірок підкреслили політичну зарядженість події.
Промова переможця Bad Bunny, який змушений був скасувати частину північноамериканського туру через можливі рейди імміграційної служби, стала найсильнішим моментом церемонії.
Премія для "Покоління 300"
Майже паралельно із "Ґреммі" – 2 лютого в Українському домі у Києві втретє відбулася церемонія нагородження "Золота Зоря Лірум". Цю премію започаткувала редакція медіа про українську культуру Лірум, що розпочиналося як музичне.
"Золота зоря" є кліпоцентричною й постала як логічне продовження акцій "Підсумковий Зорепад Релізів", де редакція разом із читачами та читачками передивлялися й оцінювали українські свіжі кліпи. Можна сказати, що премія є інституціалізацією редакційної традиції.
У коментарі для УП.Культура команда LiRoom зазначила, що "власна премія часто буває в експертних медіа. Наприклад, NME Awards. Це інструмент розвитку ринку та можливість відзначити і підсвітити артистів та інших професіоналів індустрії.
У контексті голосування та відбору номінантів нашими експертами є члени редакції Лірум. Це люди, які роками працюють у цій індустрії, добре розуміють її процеси й контекст, і об'єктивності яких ми повністю довіряємо".
На думку експертів впливає також читацьке голосування, яке цієї зими облетіло музичні Телеграм-спільноти, проте пул артистів збирає виключно редакція, за нею залишається й фінальне слово. Дві Зорі у 2026 році забрав дійсний військовослужбовець Ницо Потворно, а кошти з благочинних заходів церемонії підуть на збір Azov.One. Серед інших лауреатів – форматні для Лірум DakhaBrakha, Brykulets, Курган & Agregat та Monokate.
"Золота Зоря Лірум" відкриває сезон українських музичних премій. Серед активних на сьогодні, крім неї, є ще одна премія від медіа (Muzvar Awards), премія від стрімінгового сервісу (Megogo Music Awards), премія з оновлюваним пулом експертів за підтримки Jagermeister та національна музична премія YUNA, умовно пов'язана з палацом "Україна" та його репертуаром.
Саме YUNA, з її великим експертним пулом, підрахунком голосів від партнерів "Ґреммі" – Deloitte, та статусом національної премії могла б претендувати на аналогічну вагу в українській культурній реальності. Водночас саме до неї найчастіше застосовується критика в нерелевантності, консервативності та гейткіпінґу.
Менші українські музичні премії бажають висвітлювати молодих професіоналів та професіоналок індустрії й винагороджувати інді-проєкти, репрезентуючи альтернативу до YUNA, проте їхня гнучкість та увага до молодих має негативну сторону – низьку видимість, створену одним чи кількома медіа, промогрупами та лейблами.
Показовим став кенселінг репера kissesfromeldar на Megogo Music Awards через досить умовний російський слід у його творчості – у такий спосіб організатори та експерти тогорічної премії немов витісняли позаконтекстове ім'я назад, на територію невідомого.
(Детальніше про рівні видимості й взаємовидимість в українському репі, зокрема й про скандал навколо номінації "Найкращий реп-альбом" писав для УП.Культура Марк Гришай).
Звинувачення в нерелевантності й консервативності невіддільні від премії "Ґреммі", як і від будь-якої іншої сталої премії в музичному світі. Уміння, з одного боку, консервувати власні цінності й підтримувати авторитет, а з іншого – дослухатися до критики й впроваджувати зміни, проглядається в експертних рішеннях цьогорічної "Ґреммі". Попри те, що ці рішення відрізняються (й завжди відрізнятимуться) від наших особистих поглядів та вподобань, їхній вплив та зв'язок із нашими поглядами та вподобаннями міцніший і глибший, ніж здається.
На прикладі "Золотої Зорі Лірум" помітний рух українських премій в сторону підтримки соціально-політичного статусу кво та оформлення цінностей з метою майбутньої консервації. Лідер проєкту Ницо Потворно Сергій Гусак виступив на церемонії з промовою про мілітаризацію української культурної реальності, котра розлетілася соцмережами й перетворилася на додаток до його премійованого треку "Покоління 300". Сам трек, за визначенням редакції Лірум, є "глибокою рефлексією переживань і страхів покоління, якому випало пожертвувати безтурботною молодістю заради безпеки своєї країни". Локальні українські премії продовжують діяти як майданчики для політичних висловлювань, але чи зможуть вони колись витримати й думки проти течії, покаже час.
