Хан Канг отримала Нобелівську премію з літератури: головне про південнокорейську письменницю

Нобелівська премія з літератури попри всі суперечності лишається однією із найважливіших та найпрестижніших літературних премій.

Щороку Шведська академія відзначає письменника, тексти якого не лише вирізняються високою мистецькою якістю, але й впливають на суспільство, звертаючись до універсальних гуманістичних цінностей. З 1901 року премія присуджувалася 116 разів, і 120 письменників є її лавреатами. До переможців попередніх років належать Йон Фоссе (2023, Норвегія), Анні Ерно (2022, Франція), Абдулразак Ґурна (2021, Велика Британія), Луїза Ґлюк (2020, США) та інші.

Лавреатом Нобелівської премії з літератури 2024 року стала південнокорейська письменниця Хан Канг. І поки всі чекають на офіційну церемонію нагородження, УП. Культура готова трошки більше розповісти про цьогорічну переможницю.

Стежте за найважливішими подіями української культури в Telegram i WhatsApp!

Хто така Хан Канг?

Хан Канг — не нове імʼя на українському ринку, оскільки з її magnum opus "Вегетаріанка" український читач мав можливість ознайомитися ще у 2016 році — саме тоді Хан Канг стала лавреаткою Міжнародної Букерівської премії — не менш престижної літературної нагороди. Піку літературної карʼєри передували й інші численні більш локальні літературні відзнаки.

Хан Канг — перша жінка-лавреатка з Південної Кореї. У доробку авторки романи "Чорний олень", "Твої холодні руки", "Вегетаріанка", "Віє вітер", "Уроки греки", "Людські вчинки", "Біла книга" та "Я не прощаюся", збірка віршів "Я кладу вечір у шухляду", а також оповідання "Йосу", "Плоди моєї жінки" та "Вогняна саламандра".

Основними темами, які хвилюють авторку є:

• шизофренічність та самотність людини в сучасному світу, який вимагає окреслити власну індивідуальність, а потім випльовує її;

• традиції та ритуали, які продовжують власне життя через смерть;

• дослідження особистих зламів через історію та навпаки;

• життя як рана;

• людська жорстокість та пошук можливостей відмежуватися від неї;

• памʼять про минуле, яка визначає щодення;

• пошук істини через біль тощо.

Чому Хан Канг?

Лавреати останніх двох років багатьох змусили думати, чи не тікає, бува, Шведська академія в зручний закуток європоцентризму від жахаючого різноманіття викликів та гризот складного постколоніального світу, якими просякнута сучасна література.

Та й поки Шведська академія визначалася з остаточним рішенням, перемогу цьогоріч вкотре віщували то Цань Сюе, то Маргарет Етвуд. Це лише підкреслює наявні розлами в суспільному уявленні про те, як саме нині виглядає письменник, твори якого вирізняються і мистецькою якістю, і звертають погляд читача до універсальних цінностей.

Тож Хан Канг, відзначена Нобелівською премією "за насичену поетичну прозу, яка протистоїть історичним травмам і викриває крихкість людського життя", видається вдалим компромісом між тими екстремумами, до яких тяжіє буремний світ сьогодні.