Українська правда

Нейтан Філдер, або Мистецтво незграбності

IMDb
Нейтан Філдер, або Мистецтво незграбності

16 жовтня в американському прокаті вийшов документальний фільм "Ти можеш бачити все" ("You can see everything"). Критики вже називають тригодинну стрічку про аферистку Елізабет Голмс однією з найкращих у цьому році та "сучасним шедевром обману". Замість очікуваних 7-8 мільйонів доларів зборів фільм уже заробив більше 90, став одним з найбільш фінансово успішних проєктів студії A24, а стрічка претендує на участь в оскарівських перегонах, причому не лише як найкращий документальний фільм, а й у головній категорії за найкращий фільм. Співрежисером і виконавцем однієї з головних ролей став канадський комік і шоураннер Нейтан Філдер.

Поки українці без надії сподіваються побачити все на стрічку в національних кінотеатрах, культурний оглядач Марк Гришай розповідає про те, чому Філдер став популярним та як йому вдається підсвічувати непривабливі симптоми американського суспільства через комедію.

But I'm the luckiest guy

Not the loneliest guy

David Bowie "The Loneliest Guy"

Нейтан допоможе

Уявіть, що ви є власником невеликого закладу, де продають заморожений йогурт. З часом відвідувачів дедалі меншає. Сподіваючись урятувати бізнес, ви погоджуєтеся взяти участь у телевізійному шоу, яке обіцяє допомогти збільшити продажі. І тут з'являється дивакуватий хлопець в офісній сорочці і з серйозним обличчям пропонує новий смак… фекалій.

Тупий Старбакс і геніальний Нейтан
Тупий Старбакс і геніальний Нейтан

Так починається перший епізод шоу Нейтана Філдера "Нейтан до ваших послуг" ("Nathan for You"), що виходило з 2013 по 2017 рік. За задумом ведучий допомагає власникам малого бізнесу розв'язувати їхні проблеми за допомогою маркетингових стратегій, які на перший погляд здаються абсурдними. Наприклад, він робить кімнату страху "страшнішою та реалістичнішою", переконуючи відвідувачів, що вони заражені смертельним інфекційним захворюванням, або перейменовує локальну кав'ярню на Тупий Старбакс, щоб залучити нових клієнтів. Спойлер: це спрацьовує, але кав'ярня отримує позов від реального Старбакса.

За жанром шоу можна визначити як гібрид докуреаліті та крінж-комедії. Гумор у серіалі виникає від відчуття незручності, яке з'являється між Філдером та учасниками. Персонаж Нейтана виглядає досить незграбно. Він невпевнено рухається, дивно жартує. Його поведінка нагадує погану копію бізнес-коучів чи мотиваційних спікерів. Нейтан ніби засвоїв усі їхні прийоми, але так і не навчився переконливо вдавати впевненість.

Іронія над американським телебаченням

Шоу наче викручує на максимум набридливі прийоми американського телебачення, зводячи їх до абсурдних кліше. Наприклад, образ авторитетного експерта-ведучого, який здатен вирішити будь-яку побутову чи бізнесову проблему. Варто лише додати лоску креативу або трохи зусилля над собою, і все обов'язково вийде. Подібні шоу ви миттю згадаєте і на українському телебаченні. Вони не пояснюють економічні чи соціальні причини невдач, а лише занурюють глядача у теплу ванну, де реальні люди стають схожими на персонажів мильної опери.

Незграбна поведінка Нейтана та його ідеї стають холодним душем як для гостей шоу, так і для непідготовлених глядачів. З кожним недолугим словом та невпевненою дією Філдер виглядає все менш авторитетно для учасників шоу. Вони продовжують слухати ведучого тільки тому, що він з телебачення і зараз їх знімає камера. Адже телекамера не може помилятися. Якщо об'єктив камери направлений на щось, значить, це важливо та заслуговує на увагу. Телевізійна камера не знімає випадкові речі.

В одному з епізодів Нейтан намагається навчитися впевненіше поводитися в компанії жінок і для цього створює імпровізоване шоу на кшталт "Холостяка". Дівчата не розуміють, що це фіктивне шоу. Вони бачать камеру і сприймають це як можливість прославитись чи пропіарити свою діяльність, але їм байдуже до Нейтана. Таким чином, кожен учасник опиняється у власній виставі. Поки учасниці намагаються використати шоу у власних цілях, Філдер перетворює їхні мотиви на частину власного задуму. Можливо, перед нами вже не дивакуватий дурник, а трикстер, який майстерно маніпулює очікуваннями інших.

Нейтан в оточенні жінок, яким на нього байдуже
Нейтан в оточенні жінок, яким на нього байдуже

Ілюзіоніст з дитинства

Одне з ключових питань, яке виникає під час перегляду шоу Нейтана: чи він справді такий незграбний, чи це вміло зіграний персонаж? Одразу важко сказати, оскільки поведінка Нейтана на публічних заходах не сильно відрізняється від його типового образу невпевненого дивака. На Reddit можна знайти чимало тредів, де користувачі намагаються відшукати світлини та факти з його "реального" життя, щоб зрозуміти, наскільки образ Філдера відповідає особистості самого коміка. Наприклад, ви можете знайти декілька фото зі студентських років, де він відсторонено сидить у розпалі вечірки. Втім, ці світлини виглядають дещо карикатурно та награно, ніби це черговий трюк Нейтана, аби переконати нас ще більше в достовірності його історії.

В епізоді The Claw of Shame Філдер згадує, що в підлітковому віці він працював і виступав у магазині магії. У різних інтерв'ю комік зізнавався, що фокуси допомагали йому взаємодіяти з людьми. Замість того щоб підтримувати звичайну розмову, він міг просто показати фокус. Тобто магія ставала соціальним містком, який допомагав Нейтану налагоджувати спілкування з іншими. Згодом навички ілюзіоніста Філдер переніс у комедію та на телебачення, де замість окремих фокусів почав конструювати цілі ситуації, маніпулюючи увагою та очікуваннями учасників.

Самотній Нейтан моторошно дивиться в камеру
Самотній Нейтан моторошно дивиться в камеру

Досвід Філдера в магії та комедії варто враховувати, коли дивишся його шоу. Можливо, Нейтану і справді складно знаходити спільну мову з людьми, але водночас це досвідчений комік і артист, який роками вивчав, як працює увага глядача. Він знає, як спрямувати її в потрібний бік, приховати важливі деталі й змусити повірити в побачене.

Репетиція власних травм

У багатьох епізодах Nathan for You Філдер систематично відтворює ситуації, які потенційно були б дискомфортними для нього в реальному житті. Він ходить на побачення, намагається зблизитися з людьми, заводить незручні розмови, ніби розігруючи власні страхи та комплекси, щоб звикнути та навчитися жити з ними. У пізніших епізодах Нейтан уже намагається заздалегідь передбачити всі можливі сценарії неприємної ситуації та відтворити ці сценарії, аби бути готовим до них. Ця ідея стає центральною в його наступному проєкті – "Репетиція" ("The Rehearsal"), що вийшов на екрани в 2022 році.

У "Репетиції" межа між реальним життям та телевізійною вигадкою розмивається ще більше. Філдер допомагає звичайним людям підготуватися до важливих для них життєвих ситуацій, відтворюючи їх у спеціально побудованих декораціях із залученням акторів, які грають ролі їхніх близьких, друзів чи знайомих. Наприклад, людина, яка боїться зізнатися другу в неправді, може спочатку відрепетирувати цю розмову в точній копії бару, де має відбутися справжня зустріч. Учасники можуть повторювати сцену стільки разів, скільки потрібно, змінювати свої репліки й пробувати різні варіанти розвитку подій.

Нейтан спостерігає за репетицією
Нейтан спостерігає за репетицією

У першому сезоні основною сюжетною лінією стає історія Анжели, яка хоче підготуватися до майбутнього материнства, але поступово Нейтан перебирає на себе роль батька, а її репетиція перетворюється на спосіб коміка розібратися у власних страхах і комплексах. У другому сезоні, що вийшов у 2025 році, Філдер за допомогою масштабних симуляцій досліджує проблеми спілкування між пілотами, які можуть призводити до авіакатастроф, водночас знову звертаючись до власних труднощів у комунікації з людьми. Між двома сезонами "Репетиції" виходить "Прокляття" (The Curse), ігровий серіал Філдера та Бенні Сафді про подружжя, яке знімає реаліті-шоу про екологічне житло й намагається здаватися свідомими та доброчесними людьми, хоча за цим образом дедалі виразніше проступають лицемірство та штучність їхньої поведінки.

Реальність чи реаліті?

У кожному своєму шоу Нейтан Філдер по-своєму грається з нашими уявленнями про те, що на екрані є справжнім, а що постановкою. Навіть в ігровому серіалі "Прокляття" через техніку хиткої прихованої камери створюється ефект підглядання за реальними людьми. В інших шоу нам взагалі показують реальних людей, чиї проблеми допомагає вирішити Філдер. Реальним людям значно легше емпатувати. Навіть за умов репетиції, що у звичайному розумінні є протилежністю реальності, Нейтан намагається створити максимально реалістичні умови, щоб у героїв виникли справжні емоції страху чи паніки.

Підтримувати цю ілюзію доволі непросто. Нейтан постійно намагається виманити своїх героїв до приватної розмови, вивести на справжні емоції. Від таких сцен може бути незручно, але за цим безумовно цікаво спостерігати. Щоб ще більше занурити глядача у свою реальність. Комік сам стає одним із головних персонажів своїх шоу. Він виявляється тим, хто найбільше емоційно оголюється перед глядачем. Тим самим, створюючи міцну броню реального, в яке віриш.

Деякі актори, які брали участь у репетиціях Філдера, анонімно розповідали, що вони справді не знали умов шоу, що робило їхні дії більш непередбачуваними та наближеними до реальних. Також учасники шоу відзначали, що монтаж дуже сильно викривлює те, що відбувалося на знімальному майданчику, щоб створити потрібну драматургію чи комічний ефект.

В останній серії "Nathan for You" — "Finding Frances" у Нейтана зав'язується близькість із секс-працівницею на ім'я Мейсі. Він пропонує їй зустрітися без камер, на що вона відповідає: "Навіщо? Щоб зруйнувати сенс того, що ви робите?". Комік уточнює: "Робимо що?". "Не знаю, знімаєте щось", – відповідає Мейсі. Тобто вона розуміє, що вся ця гра існує та має сенс, поки увімкнені камери та записується матеріал, який стане основою для шоу.

В коментарях на ресурсі Letterboxd один із користувачів називає Філдера новим Аббасом Кіаростамі, а серію Finding Frances — "справжнім шедевром саморефлексії, що досліджує межі між грою та особистістю, а також те, як маніпулятивна природа цього перформансу впливає на людей і середовище, у якому він розгортається". Можливо, це й трохи перебільшене порівняння, менше з тим, обидва автори демонструють, наскільки умовною може бути межа між документальним спостереженням і ретельно зрежисованою постановкою.

Нейтан платить секс-працівниці, щоб відчути близькість із нею
Нейтан платить секс-працівниці, щоб відчути близькість із нею

Але чому нам узагалі так цікаво спостерігати за людьми, які опиняються в незручних, а подекуди й принизливих ситуаціях? Спостерігаючи за такими персонажами, ми ніби опиняємося в більш владній позиції, переконуючи себе, що ніколи б так не вчинили, адже ми "нормальні". На цьому, власне, і будується принцип усіх шоу, що експлуатують концепт "реального". Чужа вразливість перетворюється на видовище, від якого складно відірватися. І тут постає питання: хто насправді стає об'єктом спостереження? Спостерігаючи за учасниками шоу, ми самі потрапляємо в пастку Філдера, який перевіряє, наскільки далеко готовий зайти глядач у своєму бажанні побачити чужу незручність.

Інша причина популярності подібних шоу – це втома від іронії та дедалі більший запит на щирість. В одній зі сцен "Репетиції" акторка, яка грає Анжелу, запитує Нейтана: "Ти хочеш відчути щось справжнє?". Він відповідає ствердно, на що вона зауважує: "Сумно, що ти ніколи не зможеш цього зробити". Подібне прагнення до справжнього переживає й сучасна медіакультура. Публіка втомилася від вихолощених і відретушованих образів. Звідси, наприклад, тренди фотодампів [від англ. photo dump – "звалище" фотографій; тренд у соціальних мережах, коли користувач публікує в одному пості добірку ніяк не пов'язаних між собою або спонтанних знімків – прим. ред.] чи "щирих" блогерів, які діляться найменшими деталями свого приватного життя. Особливої цінності набуває все, що здається справжнім, як-от емоційні зриви чи особисті переживання.

Публічні діячі намагаються переконати нас у власній автентичності, а відвертість стає чи не головним способом привернути увагу. Втім, щойно щирість стає затребуваною, її починають виробляти та продавати. Філдер чудово розуміє цю логіку й нерідко висміює її у своїх шоу. Та сам він також опиняється в цій пастці. Намагаючись розібратися у власних страхах і комплексах, Нейтан знову й знову виставляє себе перед камерою, перетворюючи власні навіть найінтимніші переживання на частину телевізійного видовища. А може, це знову черговий виверт Філдера, щоб ми купилися на його емоційний стриптиз?

Бог із машини

Якщо прийняти на віру образ невпевненого невдахи, то створення власного шоу стає для Філдера ледь не єдиною можливістю отримати контроль над обставинами та іншими людьми. Навіть те, як у другому сезоні "Репетиції" Нейтан вчиться керувати пасажирським літаком, можна тлумачити як своєрідну кульмінацію цього прагнення до контролю. Що може краще символізувати владу над обставинами, ніж здатність приборкати багатотонну машину, від керування якою залежать людські життя?

І така влада не може не п'янити. У "Репетиції" він нагадує бога, який конструює власні світи та грається людьми, ніби в The Sims.

Як писала Сьюзен Зонтаґ, фотографувати означає привласнювати те, що фотографуєш. У випадку Філдера це привласнення виходить за межі самого зображення. Він фактично отримує можливість розпоряджатися чужим часом і переживаннями людей. І хоча учасники добровільно погоджуються на знімання, навряд чи вони завжди усвідомлюють, наскільки далеко може зайти режисер у своєму прагненні контролювати їхні вчинки та емоції. Показовою є сцена з "Nathan for You", у якій Філдер змушує акторку знову й знову повторювати слова "Я тебе кохаю", аж поки сам не розчулюється до сліз, фактично перетворюючи іншу людину на інструмент для отримання власних емоцій.

Нейтан змушує акторку багато разів повторювати, що вона любить його
Нейтан змушує акторку багато разів повторювати, що вона "любить його"

В іншій сцені "Репетиції" Нейтан готується до конфлікту з Анжелою, для чого наймає акторку, яка має зіграти її роль. Під час цієї розмови несправжня Анжела запитує: "Моє життя для тебе жарт?". І це, мабуть, одне з найдоречніших запитань, які можна поставити самому Філдеру. Парадоксально, що навіть це звинувачення звучить у межах постановки, яку він сам організував. Нейтан розуміє та передбачає реакції інших людей і заздалегідь програє можливі претензії до власних методів. Виходить, що навіть критика його маніпуляцій стає частиною чергової маніпуляції. Але чи робить усвідомлення власної жорстокості ці експерименти менш жорстокими? Або навіть більш жорстокими?

Втім, чи так вже важливо, наскільки справжнім є те, що ми бачимо на екрані? Намагаючись наблизитися до реальності, Нейтан лише створює дедалі складніші її імітації. Доречно згадати сцену з фільму "Малголланд Драйв", де режисер під час репетиції заспокоює акторів: "Не прагніть реальності. Чекайте, поки вона прийде".

Контекст
Реклама:

Головне сьогодні