М'яка сила сцени. Скільки та як інвестують у балет різні країни світу?
Підтримка культури дедалі частіше виходить за межі точкового фінансування і стає частиною стратегії розвитку національного бренду. Через культуру країни формують власний образ у світі, що допомагає їм у розвитку креативної економіки, підтримує культурний туризм і підвищує лояльність серед певних авдиторій.
Роль балету у цьому контексті посилилась після balletcore-тренду, який зародився серед спортивних брендів і швидко масштабувався серед суспільних, культурних і бізнес-проєктів. Це повернуло увагу широкої авдиторії до цього мистецтва та зробило його актуальним культурним активом.
За різними даними станом на 2024 рік глобальний ринок балету оцінювався приблизно в $1,4 мільярда з очікуваним зростанням до $2,3 мільярда до 2033 року. Для порівняння, образотворче мистецтво у тому ж році оцінювалось у $57,5 мільярдів, кіно – у $110 мільярдів, музична індустрія – у майже $30 мільярдів доларів. Прогнози щодо розвитку балетного мистецтва здебільшого пояснюються докорінною зміною у сприйнятті – він усе більше стає інструментом мʼякої сили та культурної дипломатії як універсальна мова, яка не потребує перекладу.
Нижче – огляд різних цілей і моделей фінансування балету на прикладі ключових гравців цього ринку.
Культура балетного меценатства в США
Американська модель інвестування у балет характеризується майже повною відсутністю прямих державних грошових вливань. Тут домінує філантропічна підтримка, де інвестиції розглядаються через призму підтримки культурних інституцій і розбудови соціального добробуту. Ключовими спонсорами виступають переважно приватні інвестори, а також преміум-бренди, банки та телекомунікаційні компанії. Наприклад, Tiffany & Co. історично підтримує гала-концерти на стартах театральних сезонів, а також періодично залучає артистів балету у свої рекламні кампанії, American Airlines є офіційним перевізником трупи American Ballet Theatre, а J.P. Morgan є активно спонсорує балетні освітні програми. Загальна частка корпоративних вкладень в один з найбільших ринків балету може сягати 70% за різними оцінками.
За даними фінансових звітів, у 2024 році загальні витрати понад 100 балетних труп США становили майже $750 мільйонів, а доходи – лише $735 мільйонів. Показово, що понад 55% доходів припадають на 10 ключових театрів, серед яких відомі New York City Ballet, San Francisco Ballet і Boston Ballet, а близько 50% труп є збитковими.
Такий дисбаланс створює значні барʼєри для розвитку локальних театрів. Малі та середні міста часто не можуть конкурувати з мегаполісами, що призводить до формування великих культурних центрів і консолідації ринку навколо них.
Азійська балетна експансія
Особливість балету у країнах Азії – синтез західної техніки зі східною естетикою і регіональною культурою. Репертуар театрів тут формується у балансі оригінальних постановок, заснованих на локальних сюжетах, і всесвітньо відомих вистав, часто адаптованих до місцевого історичного процесу.
Внутрішній ринок балету Китаю є найбільшим у регіоні. Ключовим джерелом державної підтримки для культурних ініціатив тут є Китайський національний фонд мистецтв, який щорічно відбирає мистецькі проєкти для системного фінансування упродовж року. Септім Вебре, художній керівник Гонконгського балету, зазначає, що 50% річного бюджету всесвітньо відомої балетної трупи складає державна підтримка. За результатами сезону 2023-2024 років Hong Kong Ballet отримав дохід у 107 мільйонів гонконгських доларів, з яких державні гранти й інше фінансування склали майже 60%, а фандрейзинг – 12%. Наразі Китай активно інвестує у Гонконг, формуючи з нього центр міжнародного культурного обміну між Сходом і Заходом, який розширює вплив китайської культури.
У Японії балет переживає період свого становлення і закріплення у світовому культурному просторі. Перша та головна сцена, The New National Theatre, Tokyo, десятиліттями фінансується за рахунок державної субсидії і корпоративних інвестицій. Частка японських глобальних і місцевих компаній у загальному бюджеті театру за різними оцінками може сягати 20%, одним з головних корпоративних спонсорів тут традиційно виступає Toyota. Попри свою відносно молоду історію, балетний ринок Японії є другим у регіоні, що обумовлено стабільним попитом японців на нові вистави.
Азійський регіон демонструє одні з найвищих темпів зростання у балетному секторі. Це обумовлено державною політикою фінансування і готовністю внутрішньої авдиторії підтримувати власні національні продукти.
Європейський ринок – великий балетний дім
Європа по праву вважається столицею балету – саме тут у XV столітті спочатку в Італії, а потім і у Франції, почали зʼявлятись перші балетні вистави. Зважаючи на історичний контекст, модель фінансування тут кардинально відрізняється від американської і традиційно базується на переважній державній підтримці.
Французький ринок класичного балету вважається найбільшим у Європі. У 2024 році головна сцена країни, Паризька опера, вперше за 7 років стала прибутковою. Досягти цього вдалося завдяки державній субсидії у розмірі майже €100 мільйонів, а також активному залученню меценатських коштів на підтримку театру. Наприклад, CHANEL з 2018 року фінансує концерти-відкриття театральних сезонів Паризької опери, а з 2023 року є головним меценатом театру, фінансуючи реконструкцію його будівлі. Крім того, у 2024 році бренд заснував Дитячий балет Паризької опери для підтримки нового покоління артистів. Наразі через уповільнення економіки французький уряд скорочує загальні витрати на культуру. На думку критиків, це може призвести до зникнення балету за межами таких великих міст, як Париж.
Королівський балет у Великій Британії також переживає брак фінансування, хоч і за підсумками сезону 2023-2024 років театру таки вдалось досягнути фінансової беззбитковості. Цьому насамперед сприяло рішення скоротити кількість нових постановок на головній сцені. Попри такі вимушені кроки країна зберігає одну з ключових позицій, її ринок вважається другим у Європі. Зараз театр у Ковент-Гардені стоїть на порозі переходу до більш американізованої моделі фінансування, де державні дотації підтримуються приватним капіталом – це підтверджується річним зростанням доходу від фандрейзингу з £35 мільйонів до майже £51 мільйона.
Трійку ключових європейських сцен закриває Італія. Основним джерелом фінансування культурних інституцій тут є Національний фонд живого мистецтва, який підпорядковується Міністерству культури Італії. Міланський театр "Ла Скала" у 2024 році отримав €46 мільйонів від держави, €37 мільйонів з продажу квитків і додаткове фінансування з різних джерел, що дозволило йому стати прибутковим за результатами сезону. Ключова італійська сцена вже майже 20 років поспіль зберігає беззбитковість або приносить прибуток – це стало можливим зокрема завдяки рішенню зменшити кількість вистав протягом сезону. Як зазначається, попит на балет у театрі падає, тому такі фінансові результати здебільшого обумовлені увагою глядачів до оперних вистав.
Попри невтішні фінансові показники Європа залишається одним з ключових балетних ринків, що залучає нових глядачів і генерує значну частку загальних доходів галузі. Це можливо завдяки державним інвестиціям, колабораціям з брендами та широкій мережі театрів для міжнародних гастролей.
Балет як стратегічний державний культурний актив Росії
Балет історично є ключовим культурним продуктом Росії, який має значні обсяги прямого державного фінансування і широко "експортується" на світові сцени для поширення потрібних наративів. Уперше поставлені ще у XIX столітті російські "Лускунчик" і "Лебедине озеро" досі вважаються класикою репертуару багатьох провідних театрів світу та зберігають статус одних з найвідоміших балетних вистав.
Большой театр, головна московська сцена, у 2024 році отримав близько 7,3 мільярда рублів грантових коштів президента й інвестицій з державного бюджету. Протягом театрального сезону 2024-2025 років на його сцені відбулось 304 балетні вистави. Загальна авдиторія усіх подій театру, включно з операми та концертами, склала близько 12 мільйонів глядачів.
Другий за величиною, Маріїнський театр у Санкт-Петербурзі, у 2024 році отримав близько 6 мільярдів рублів державних субсидій, що протягом театрального сезону 2023-2024 років дозволило йому провести 363 балетні вистави на домашній сцені, а також наймасштабніші за всю історію гастролі в Китаї, де трупа виступила у шести містах. У сезоні 2024-2025 років театр показав уже 448 балетних вистав, які разом з концертами й операми побачили 2 мільйони глядачів.
За оцінками аналітиків – Росія утримує лідерську позицію з найбільшим ринком у сегменті класичного балету.
Український балет – трансформація на тлі війни
Український балет довгий час був затьмарений засиллям російських вистав у репертуарах національних театрів. Після початку повномасштабного вторгнення ситуація почала стрімко змінюватись. Важливу роль тут відіграють принципова відмова театрів від російських балетів і підтримка держави: Міністерство культури України у 2024 році спрямувало понад 1,3 мільярда грн на підтримку восьми національних театрів.
Найбільше фінансування у розмірі понад 322 мільйонів грн отримала головна сцена країни – Національна опера України. Вона ж найбільше заробила – близько 50 мільйонів грн доходу. Крім того, театр десятиліттями підтримує і розвиває міжнародні звʼязки. Балетна трупа Нацопери України щороку їздить на зимові гастролі Японією, у 2024 році також відбувся великий тур 20 містами Канади. Публічно діяльність театру активно підтримують великі українські бренди.
Львівська опера у 2024 році отримала від держави вдвічі менше за столичну – 170 мільйонів грн, а заробила понад 30 млн грн. У театральному сезоні 2023-2024 років балетна трупа театру відвідала з гастролями найбільші міста Тайваню, Фінляндії, Естонії і Болгарії. Частина видатків театру, як і в Києві, тут фінансується великим бізнесом і благодійними фондами.
Протягом останніх 5 років ми бачимо трансформацію ринку балету в Україні. Він усе більше переходить до європейської структури екосистеми, де державне фінансування виконує роль фундаменту, а розвиток відбувається за рахунок зовнішньої підтримки від бізнесів і приватних інвесторів.
Як ми бачимо, балет є переважно дотаційним мистецтвом, підтримка якого свідчить про те, що його цінність вимірюється не лише прямими доходами. Балет – насамперед довгострокова інвестиція у власний культурний капітал країни, незалежно від моделі фінансування.
Водночас стан ринків свідчить про спільні виклики для всієї балетної сфери: високу вартість виробництва вистав, нерівномірний розподіл фінансування між великими та регіональними театрами, а також необхідність шукати нові джерела доходу та залучення авдиторії. У довгостроковій перспективі саме поєднання державної підтримки та приватних інвестицій може забезпечити сталий розвиток цієї галузі, що сприятиме досягненню культурних цілей країн.
Ольга Морозенко, художня керівниця Київського державного фахового хореографічного коледжу імені Тетяни Таякіної, засновниця балетного простору "Балеруша".
Публікації в рубриці "Погляд" не є редакційними статтями і відображають винятково точку зору автора.