Мексика повернула з Нідерландів рідкісний череп із мозаїкою з бірюзи

У Мексику повернули рідкісний доколумбовий людський череп, прикрашений мозаїкою з бірюзи.

Про це повідомляє Heritage Daily.

Артефакт близько шести десятиліть зберігався у Wereldmuseum у Лейдені, а тепер перебуває під охороною Національного інституту антропології та історії Мексики (INAH).

Череп, який пов'язують із культурною традицією індіанського племені міштеків, у травні 2025 року доставили до Мексики. Після цього фахівці INAH зареєстрували та дослідили його, а також створили першу тривимірну цифрову модель артефакту.

Повернення стало результатом співпраці мексиканських державних установ, нідерландської сторони та громадських організацій. Зокрема, за реституцію виступала мексиканська ініціатива Nohivi Ñuu Savi. Переговори про повернення артефакту розпочалися після того, як наприкінці 2023 року нідерландський музей звернувся до посольства Мексики в Нідерландах. У грудні 2024 року уряд Нідерландів завершив процедуру передачі.

Череп придбали через артринок у 1962 році, однак інформації про точне місце його походження музей не отримав. Дослідження, проведені у 2011-2012 роках нідерландським музеєм спільно з французьким Центром досліджень і реставрації музеїв, підтвердили доколумбове походження людських решток і матеріалів, використаних для мозаїки.

Мозаїка покриває частину черепа й утворює схематичне зображення змії на лобовій кістці. Блакитні елементи зроблені з бірюзи, червоні та білі деталі навколо брів і очей – із мушлі. У лівій очниці зберігся нефрит, а для ока зображеної змії використали гірський кришталь.

Подібна техніка була поширена в Месоамериці в пізній посткласичний період – приблизно між 1200 і 1521 роками. Її використовували, зокрема, на територіях сучасних мексиканських штатів Пуебла та Оахака. Водночас точне походження цього черепа поки невідоме.

Дослідники припускають, що така оздоба могла підкреслювати статус померлого. Наразі артефакт залишається під охороною INAH.

Дослідники встановили, що череп належав чоловікові віком приблизно від 25 до 40 років. У деяких місцях виявили залишки сучаснішого клею, що може свідчити про те, що частини мозаїки переміщували або повторно використовували до потрапляння артефакту до музейної колекції.

Тепер фахівці планують продовжити дослідження. Серед можливих методів планують використати радіовуглецеве датування та аналіз давньої ДНК, яку потенційно можна отримати із зубів або скроневої кістки.