"Дякуємо, але хочемо повернути твори під бомбардування": чому Рада має збільшити термін перебування музейних цінностей за кордоном

Як ви знаєте, сьогодні один із прильотів був десь за 200-300 метрів по прямій від Музею Ханенків. Тому розкажу вам історію про "карету" (бо карети люблять як котиків) з риторичним питанням: чому в порядку денному у Верховній Раді України ігнорують законопроєкти, направлені на збереження спадщини (14391 та 15331)?

Це портшез XVIII ст. з колекції Музею Ханенків, один з великих предметів, з якими завжди складно: збереження, евакуація, реставрація. Не знаю, чи в українських музеях є ще такі. На початку повномасштабного вторгнення він був в дуже поганому стані, бо за останні 30 років не змогли його реставрувати. Кажуть, що раз його намагалися перенести в експозицію і він майже розвалився. Реставрація такого предмета потребує команди, яка вміє працювати відразу з тканиною, живописом, деревом, склом, шкірою, конструкціями. У нас є реставратори, які можуть поокремо це все робити, але ж це все зібрати треба.

У 2022 році через складні переговори ми вмовили колег в Королівському замку у Варшаві, які мають саме такий досвід комплексної реставрації, взяти цей унікальний предмет в роботу. Ця робота тривала рік! Рік польські колеги дбайливо, крок за кроком, відновлювали портшез. Безкоштовно. Після цього він був презентований на виставці в самому замку, в Національному музеї в Познані і зараз в Ашаффенбурзі. Кожного разу це великий виставковий проєкт, з фінансуванням від партнерів, з каталогом, медіа і т. д., де ми говоримо про Україну і наші колекції. І сьогодні є запит на презентацію в новому проєкті у 2027 році.

Ми можемо зробити насправді дуже багато через таку культурну дипломатію, де задіяні і наше Міністерство культури України, і Департамент культури КМДА, Міністерство закордонних справ України і безліч професійних довірливих контактів за кордоном.

Але ми не можемо зробити нічого з байдужістю до збереження спадщини тут в Україні. Фактично ми знецінимо всі зусилля свої і партнерів.

Цей предмет, як і багато інших, має повернутися під обстріли, без належних місць для збереження. Ми маємо написати партнерам, їхнім міністерствам: дякуємо, але ми хочемо повернути твори під бомбардування. Бо спливає дозволений термін перебування цих предметів за кордоном. Деякі країни вже внесли зміни у свої закони, які обмежували такий термін, аби далі рятувати наші твори, крім нас самих.

За чотири роки тільки зараз запропоновані зміни, які дозволять не обмежувати час перебування творів за кордоном під час воєнного стану. Але депутати не можуть ніяк проголосувати їх: то не в порядку денному, то не вистачило часу. Голосування мало бути місяць тому, але сьогодні цих законопроєктів знов немає в порядку денному. 14391 та 15331 – вони містять норми про збереження і евакуацію.

Я не думаю, що ми переконаємо світ в культурному геноциді проти нас, якщо самі не дбаємо про свою спадщину.

P.S. Для тих, хто скаже, що є час ще, зауважу, що контракти на нові проєкти, логістика з транспортування, страховки і тд розробляються рік, продовження десь 5-6 місяців на домовленості, пошук грошей партнерами і тд. Якщо законопроєкти не будуть зараз проголосовані – шанси знайти партнерів, продовжити збереження за кордоном дорівнюють нулю. Ризик і кількість музеїв, що вже постраждали тільки за останній місяць, ви легко знайдете онлайн.

 UPD: Також справедливим буде додати і подякувати Комітету з гуманітарної політики, який також зробив усе можливе.