Помер Володимир Вакуленко-старший, батько вбитого росіянами письменника

У вівторок, 2 червня, пішов із життя Володимир Вакуленко-старший.

Про це повідомили документалісти Аманда Бейлі та Антон Штука.

"Його смерть – одна з тих, що не буде врахована в офіційній статистиці загиблих, але він, безсумнівно, був би живий, якби не війна, якби Росія не стратила його сина, якби горе не знесилювало його. Він так і не оговтався. Як він міг? Він був чутливою людиною, чиї емоції завжди – часто болісно – були очевидними", – написала Бейлі.

Саме батьки дитячого письменника Володимира Вакуленка почали розшукувати сина одразу після зникнення. Після деокупації Ізюма та довколишніх сіл його тіло виявили в одному з масових поховань.

Бейлі також пригадує, що їхня знімальна група багато часу провела з Вакуленком-старшим:

"Він любив дивувати нас англійськими словами та фразами, які пригадував зі шкільних років. Він любив свій день народження, внутрішні жарти, перцеву горілку, свого найкращого друга Віктора, онуків Влада та Віталія, правнука Артема, а найбільше – свого покійного сина Володимира. Він помер, не дочекавшись справжньої справедливості щодо смерті Володимира, але боротьба триватиме в його пам'ять".

У своїх свідченнях для правозахисної організації Truth Hounds Вакуленко-старший розповідав, як 22 березня о 16-й годині до них на подвір'я зайшло 5 окупантів. Наступного дня росіяни забрали і самого Володимира Вакуленка-молодшого разом із сином Віталієм. Письменника роздягли, перевіряли татуювання – окупантів насторожили рунічні зображення на тілі Володимира. Імовірно, його доставили в "особливий відділ", де били і радили "не засмучуватися".

За дві години його разом із сином повернули додому. Після цього письменник вирішив закопати свій воєнний щоденник під вишнею на подвір'ї, сказавши батькові: "Віддай, коли наші прийдуть".

24 березня близько 11 ранку до будинку, в якому жили Володимир Вакуленко з батьком і сином, під'їхав бус зі знаком "Z" та відірваними розсувними дверима. Письменника схопили, кинули в бус і повезли у напрямку Ізюма.

Звідтоді ніхто з рідних його не бачив і не отримував від нього жодних звісток. На саме подвір'я окупанти приходили потім ще кілька разів – шукали речі з українською символікою і зброю.

Про поховання № 319 в Ізюмському лісі стало відомо з книги записів ізюмської ритуальної служби. У ній під номером 319 було записано ім'я Володимира Вакуленка, його дату народження і дату поховання. Поруч дописано "село Капитолівка". У графі "дата смерті" – порожньо.