"Це може статися з будь-якою родиною": Команда фільму про підлітка-вбивцю "Юнацтво" розповідає, як його створювали
13 березня на Netflix вийшов мінісеріал "Юнацтво" (Adolescence), який став гітом у перші ж дні показу. За сюжетом 13-тирічного янголятка Джеймса звинувачують у жорстокому вбивстві однокласниці.
11 березня в Україні лунають вибухи в Івано-Франківську. Наступного дня стає відомо, що теракт організували російські спецслужби: вони дистанційно підірвали двох завербованих підлітків 17 та 15 років.
Можливо, саме ця трагедія привернула увагу українських глядачів до чотирисерійного фільму. Українці обговорюють його в соцмережах так само жваво, як розповсюджують і коментують педагогічні поради для батьків підлітків.
"Це незвичайна кримінальна драма є ідеальною можливістю батькам і їхнім вже таким дорослим, але все ще дітям провести разом час. І поговорити (чи помовчати) після його перегляду", – пише кінокритикиня Соня Вселюбська про "Юнацтво". У своїй рецензії вона цитує коментарі головних акторів і творців фільму, які змогла роздобути в Netflix.
Одного ранку десь недалеко від міста Ліверпуль сім'я Міллерів прокинулася від того, що десятки спецпризначенців у повному спорядженні увірвалися в їхній будинок. Глава родини – Едді Міллер (Стівен Грем) під дулом автомата опускається на підлогу. Налякавши до смерті матір, старшу доньку і жорстко розносячи половину будинку, поліцейські нарешті добираються до мети.
Стівен Грем став співавтором фільму "Юнацтво" і зіграв роль батька підлітка
У дитячій кімнаті з мрійливими космічними орнаментами та іграшками вони знаходять 13-тирічного Джеймса і заарештовують його. Попри крики сім'ї та постійні повтори хлопчика, що він нічого не зробив, його мовчки відвозять до поліцейського відділку.
Фільм з такою зав'язкою вже здобув шалену увагу глядачів по всьому світу. За менш ніж два тижні після світової прем'єри цей кримінально-драматичний мінісеріал вже випередив такі гіти, як "Бріджертони" й "Оленя". "Юнацтву" це вдалося завдяки ризикованим для масового стрімінгу методам, адже він уникає кліше сучасного серіального виробництва.
Здається, ця проста історія з непересічним сюжетом вчить очевидним речам. Однак його сценарій, побудований на особистому досвіді, небайдужість та неймовірно амбітне технічне виконання влучають у саме серце соціальних проблем.
"Юнацтво" запрошує до серйозного діалогу між батьками та дітьми.
Справи останнім часом у Netflix були не дуже: конкуренція з іншими стримінговими сервісами, падіння рейтингів і підписок, скандал навколо "Емілії Перез" прямо перед Оскаром і низка дорогих проєктів, що провалилися. І ось на стримінгу раптово виходить "Юнацтво", що взагалі, як виявилось, спочатку розроблявся Amazon Prime – конкурентом Netflix.
Ідея серіалу народилася, коли відомий британський актор Стівен Грем і його колега, актор і режисер Філіп Барантіні насолоджувалися успіхом їхньої останньої роботи "Boiling Point". Це британський чотирисерійний проєкт, який вони спродюсували разом. Через деякий час вони отримали пропозицію зробити новий фільм.
Головний герой фільму, якого зіграв Оуен Купер
"До мене одразу прийшла ідея, – каже Стівен. – Якось я прочитав у газеті, що молодий хлопець зарізав до смерті дівчину. А потім мені почали траплятися все більше аналогічних випадків. Це дуже поранило моє серце, і я почав замислюватися, що ж це таке відбувається в сучасному британському суспільстві, що молоді хлопці роблять такі речі. І ці випадки все повторюються і повторюються".
Проблема підліткових злочинів – загальнопланетарний вірус. Він набирає обертів і у Великій Британії. Згідно із законами Об'єднаного Королівства, кримінальна відповідальність настає з десяти років. А, відповідно до статистики, більше ніж половина тінейджерів стали або були свідками підліткового насильства.
Ці випадки настільки розповсюджені, що нещодавно тут довелось відкрити першу окрему школу для серйозних правопорушників. Серед іншого причини сплеску підліткових злочинів пов'язують із низьким рівнем життя та нестабільною економічною ситуацією родин, з яких походять ці діти.
"Причини сплеску підліткових злочинів пов'язують із низьким рівнем життя та нестабільною економічною ситуацією родин"
Сім'я, відображена в "Юнацтві" – типовий "середній клас на межі", як каже Стівен. Прототипи родини натхненні його особистим досвідом, адже Грем виріс на такій собі "Борщагівці" в Ліверпулі. Персонаж Едді був заснований на збірному образі чоловічої частини його сім'ї та оточення актора.
"Мій герой – це чоловік, який любить свою сім'ю і докладає всіх зусиль, щоб забезпечити їх, але часто не усвідомлює, що ці дії також приносять шкоду. Він йде на низькооплачувану роботу рано вранці, повертається пізно ввечері, вихідні проводить у пабі та іноді бере свою дитину на футбол у неділю. Він хороша небайдужа людина, яка, однак, не має інструментів, щоб висловити свої батьківські почуття. Так його виховали", – пояснює Стівен.
Грем надає глядачам по всьому світу можливість ідентифікуватися з героєм. А команда фільму відмовляється від жанрових кліше: вони прагнули показати історію саме з погляду родини як жертви обставин. А не з погляду правоохоронних органів, чого на стримінгах і так достатньо.
"Ми могли б зняти типовий трилер зі зброєю та графічними сценами. Взяти за основу дитину, чия мати – алкоголічка, чи батько – жорстокий аб'юзер, через якого дитина переживає систематичне насильство. Але це не та історія, яку я хотів розповісти. Натомість я хотів, щоб глядачі могли дивитися на Едді та його сім'ю і думати: "Боже мій, це може відбуватися з нами!". А їхня ситуація – найгірший кошмар будь-якої звичайної сім'ї", – каже Грем.
"Серіал також приваблює своєю прихильністю до жанру британського соціального реалізму"
Серіал також приваблює своєю прихильністю до жанру британського соціального реалізму. Це фільми, які досліджують буденне життя робочого класу, розповідаючи маленькі історії громадян на тлі невтішної соціальної ситуації. Такі фільми зазвичай доволі депресивні у своїй безнадійній рутині та навмисно підкреслюють британську сірість.
Вони також добре протиставляють стереотипізовану британську ввічливість злості й грубості як результату низької якості життя. Це можна побачити у фільмах Кена Лоуча чи Майка Лі. Але тут – в більш різкій манері. Власне, Стівен визнає, що завжди любив таке кіно. Отже, усі ці жанрові характеристики майстерно адаптує "Юнацтво". Щоправда, крім однієї важливої риси.
Кіномова британського соціального реалізму зазвичай еквівалентна простоті його героїв, і саме тут серіал розходиться з цим жанровим каноном. Фактично їхня операторська робота є антонімом простоти.
Усі чотири серії серіалу були зняті одним дублем. Хоча це далеко не рідкісний випадок у сучасному світі, варто зауважити, що в багатьох із цих фільмів роблять кілька перепочинків між сценами. Майстерно приховуючи монтажні склейки (наприклад, як у фільмі "1917"). Тут, як і обіцяє Netflix, немає жодних прихованих швів, і кожна серія відбувається в реальному часі. І результат їхньої роботи – вражаючий.
Зазвичай у типових трилерах Netflix, коли настає драма, починає грати тривожна музика, і монтажна склейка обриває напругу, переносячи глядача в інший часовий чи просторовий вимір. У "Юнацтві" ані глядачеві, ані герою сховатися нема куди. Камера левітує над сценами з величезною кількістю діалогів, статистів і приміщень.
Напружений сценарій посилюється ефектом цієї безвихідної безперервності та разом із тим передає повноту зображеного світу. Перебуваючи у в'язниці, в школі чи в спальному районі, де за кожним кутом щось або хтось кричить про біль й нещастя, глядач поступово перестає дивуватися, як така подія могла трапитися в такому містечку, і усвідомлює глобальність проблеми.
За словами акторів, у них була сувора система зйомок, розбита на тижні.
Очевидно, що така зйомка вимагає неймовірно складної підготовки й посекундно вивіреної хореографії.
За словами акторів, у них була сувора система зйомок, розбита на тижні.
Перший тиждень актори аналізували сценарій, пропрацьовуючи кожну репліку так, щоб під час зйомок вона виходила з глибин душі, й це врешті давало більше впевненості для імпровізацій.
Наступного тижня вони репетирували мізансцени та хореографію. Починали з 5-ти хвилин сцени, поступово додаючи все більше й більше матеріалу впродовж тижня, тоді як навколо них працювала камера – щоб всі могли звикнути. Потім їм було необхідно зробити найскладніше, як каже Стівен, "одружити" ці два медіуми і органічно виконати все задумане максимально реалістично.
Британський акаунт у Х (твіттері) Netflix випустив цікавий тред із відповідями на технічні запитання, якими їх завалили глядачі. Пишуть, що спочатку планувалося, що кожен епізод знімуть 10 разів протягом п'яти днів. Зрештою вийшло значно більше.
Ось таку статистику дає Netflix, відповідаючи на запитання, які дублі яких серій у підсумку увійшли в серіал:
Епізод 1 – дубль 2, знятий на 1-й день із 5-ти
Епізод 2 – дубль 13, знятий на 5-й день із 5-ти
Епізод 3 – дубль 11, знятий на 5-й день із 5-ти
Епізод 4 – дубль 16, знятий на 5-й день із 5-ти
Серед цих надскладних технік чи не найбільше вражає виконання головного героя – актора Оуена Купера, якому нещодавно виповнилось 15. На першій пресконференції після прем'єри переважна кількість запитань-захоплень були адресовані саме йому. Оуен відповідав стримано і був дещо шокований такою увагою. Що й не дивно, адже це його перша в житті роль.
"Чи не найбільше вражає виконання головного героя – актора Оуена Купера"
Купер завжди хотів стати футболістом, проте, коли йому виповнилося 11 років, його почало цікавити акторство. Однак, за словами юнака, він не докладав екстразусиль і всього лише відвідував драматичну школу в Манчестері раз на тиждень. Врешті доля привела хлопця на кастинг "Юнацтва", де його обрали серед п'ятисот інших кандидатів.
На пресконференції дорослі досвідчені колеги не переставали захоплюватися професійною витримкою Оуена, який старанно відігравав довгі дублі з такими складними драматичними моментами, а потім міг просто піти грати в м'яч. Сам актор визнає, що це було великим випробуванням.
Як зізнається Купер, найважче йому дався саме третій епізод. Не дивно, адже саме він майже повністю знятий у межах однієї кімнати та концентрується на ментальному стані головного героя. До речі, саме цей епізод знімали першим.
"Ми зобов'язані взяти на себе відповідальність за те, що станеться з наступним поколінням"
"Мені було дуже важко кричати на Ерін (актрису, яка грала психолога). Це було далеко за моєю зоною комфорту, навіть після двох тижнів репетицій", – ділиться Оуен.
Своєю присутністю юний актор втілював додаткову й не менш важливу функцію для створення серіалу, а саме був медіатором між дорослим поколінням і молодшим. Стівен каже, що Оуен вводив продакшн-групу в контекст сучасної підліткової комунікації, яку не розуміють дорослі, що, власне, і послужило коренем цієї жахливої ситуації.
Стівен постійно повертається до тези, що це може трапитися з "будь-якою родиною, де відсутній налагоджений діалог". Там, де батьки завалені роботою, а діти дорослішають у закритій кімнаті.
Актор був медіатором між дорослим поколінням і молодшим
Тож попри всі амбіції та експерименти їм було важливо не відходити від головної мети – вказати на глобальну проблему відсутності порозуміння між батьками та дітьми, прірва між якими тільки зростає в діджитал епоху. І це дуже розумний сценарний хід, який показує, що в сучасних підлітків є своя система спілкування, яку не можуть розгадати навіть досвідчені поліцейські.
Однак замість того, щоб просто критикувати цей розрив, фільм запрошує до виваженого діалогу:
"Спробувати налагодити це спілкування в сім'ї, з юнаками та дівчатами, як з батьками, так і з матерями, щоб вони поговорили зі своїми дітьми. Зрештою ми зобов'язані взяти на себе відповідальність за те, що станеться з наступним поколінням", – резюмує Стівен.
Читайте УП.Культура в Telegram i WhatsApp!
