Театральний кіноексперимент. В прокат вийшла кіноверсія нашумілого мюзиклу "Ти [Романтика]" про поетів Розстріляного відродження
![Театральний кіноексперимент. В прокат вийшла кіноверсія нашумілого мюзиклу Ти [Романтика] про поетів Розстріляного відродження](https://imglife.pravda.com.ua/life/images/doc/9/4/92664/941db03f4e38208418ca238619151842.jpeg?w=1920&q=90&f=webp)
В український кінопрокат виходить театральний мюзикл. І ні, це не жарт, а доєднання українського кіно до світової традиції – показ нашумілих театральних постановок на кіноекранах.
В українських кінотеатрах показують мюзикл "Ти [Романтика]" про покоління митців Розстріляного відродження від колективу МУР. Постановка, що збирала аншлаги по всій Україні та 17 мільйонів прослуховувань в мережі, стала українським піонером жанру "театр в кіно". Зйомки кіноверсії проходили в Жовтневому палаці, що колись став місцем розстрілу нквдистами українських митців і науковців, зокрема і одного з героїв мюзиклу Михайля Семенка.
Прем’єрний кінопоказ відбувся у Києві. УП.Культура зібрала враження від перших глядачів та розпитала команду МУР про зйомки і очікування від прокату.
В холі кінотеатру глядачів зустрічають обличчя з постерів: Хвильовий, Сосюра, Вишня, Курбас і Семенко. Звісно ж і головний герой – Павло Тичина – зосереджено вдивляється в глядача. Молодша його версія скоріше відводить погляд, як від очей так і від своєї скрипки.
Поки натовп повільно рухається від стійок з квитками, помічаю дещо миле: Сосюра поспішає до черг, й помітивши потрібні очі, йде вітати і обіймати Тичину. Звісно, вони не справжні поети, а актори – Олександр Заїка, один з членів МУР та Борис Книженко.
Обійнявшись і потиснувши руки вони зникають у натовпі. З динаміків чутно архівні українські пісні 30-х. Втім слів не розібрати.
"МУР. Ти [Романтика] в кіно" це не класична стрічка, а запис театрального мюзиклу. Виставу записали на 12 професійних камер, а зйомки проходи на одному з виступів у Жовтневому палаці.
До цього підводять і в самій стрічці: на початку закадровий голос розповідає, що на цьому ж місці у 1936 році розстріляли представників інтелігенції. Серед них й один з героїв стрічки – поет-футурист Михайль Семенко.
Вистава фактично стала піонером у жанрі "театру в кіно" й одним з перших записів, які вийшли на великі екрани. Понад 3 тисячі квитків розкупили ще до кінопрокату. Оригінальний реп-мюзикл раніше спричинив ще більший фурор, зібравши понад 17 мільйонів прослуховувань на стримінгах.
"Ну хоч тепер побачу виставу. А то квитки ще спробуй купи", – жартують в групі дівчат-глядачок. Хоча, звісно, вибірка глядачів на передпоказі досить барвиста: молоді інфлюенсери, старші люди, телевізійники.
Серед натовпу головні герої відрізняються від інших – усі у вінтажних костюмах, з пінами "МУРу", тож вихопити їх досить просто, якщо не зважати на шанувальників, що зичать вдалого прокату стрічки.
Антон Азізбекян, продюсер колективу, був одним із тих, хто і запропонував зафільмувати саме живу виставу. За його словами, в команді усі реалісти і розуміють, яким би був бюджет, знімай вони на ізольованому майданчику художній повний метр.
"Власне, з самого початку ідея була зафільмувати саме виставу. І започаткувати традицію знімання українських театральних постановок. Ми робимо все, щоб наша "дитина" виросла класною", – розповідає він.
Попит на виставу був направду великим й Азізбекян чекає на те, що принесе кіноформат:
"Є багато міст, до яких фізично ми не можемо доїхати. Втім так більше глядачів зможуть пережити цей досвід. А ще разом з прем’єрою стартує міжнародний прокат".
Фільм покажуть у Штатах, Канаді, Великобританії, Португалії, Польщі та Чехії. Точково у різних кінотеатрах по всьому світу глядачі побачать мюзикл, без репу, як в альбомі, але з фрагментами кабаре. В одному з кінотеатрів Чикаго вже зібрали солдаут.
Поки головні герої фотографуються з охочими, зустрічають друзів та знайомляться з оточенням, гучномовець запрошує усіх до зали. Пара, що сідає позаду мене, довго обговорює роботу й хлопець з дівчиною запевняють один одного, що в будь-який момент з показу можна піти. Врешті пара досидить у залі до фінальних титрів.
На екрані майорять обличчя головних героїв, Сосюра та Хвильовий взаємодіють із залом. Тепер обличчя випадкових глядачів назавжди закарбуються на кіноплівці.
"Щасливчики, і на виставу потрапили і ще й в кіно з’явилися", – тихо жартує чоловік на сусідньому сидінні.
Об’ємний звук із кіношних динаміків доповнює історію кожного з героїв. На сцені Семенко у строкатій шубі більше нагадує корейського К-ПОП артиста, що вправно кружляє з танцівниками й танцівницями. На чолі у Хвильового на крупному плані об’єктива проглядається піт. А перед арештом Курбаса його обличчям стікає сльоза. Цікаво, чи бачив це хтось, сидячи в залі? Навіть, як ні, то тепер вони мають цю змогу.
Глядачі хіхікають у кінозалі в унісон з глядачами Жовтневого. Після закінчення вистави усі виходять із зали зі своїми думками. Починається традиційне постпереглядове обговорення.
Знаходжу компанію вже знайомих дівчат, що перед показом раділи квиткам.
"Це було класно! І звук, і сама сцена, і звісно ж самі актори. Бачити хлопців на екрані було круто, навіть непомітно, що ти не на виставі, а бачиш цей запис. Тим паче ця стрічка важлива для нашої історії, так ми більше дізнаємося про наших авторів і про їхні взаємодії між собою", – розповідає глядачка.
"А ще не думаю, що в театрі хтось бачив обличчя й емоції так близько, навіть ті, в кого далекозорість. Тому це ще один плюсик фільму", – жартує її подруга.
Втім, серед глядачів є і скептики, які вважають, що МУР не зробив роботу над помилками. "Це дуже талановита робота, мені справді сподобалась, але вона потребує доопрацювання. Бо ідейно ця вистава поки що сира", – розповідає мені телеведучий Вадим Карп'як.
"Мені бракує повноцінної редактури мови. Тим більше, виникають питання щодо вставок авторських поетичних текстів у репризах, присвячені поетам Розстріляного відродження. Авторська поезія, на жаль, слабка: забагато дієслівних рим, дієприкметникових зворотів.
Я також сумніваюся, що Сосюра, як його там зображають, справді вагався між Червоною армією та УНР. І чому він зрештою обрав УНР не пояснюється. Складається враження, що він просто махнув рукою – і все. Курбаса показують так само – ніби він просто ховається в театрі.
Але ж він не ховався – він робив театр про те, що відбувається. А тут це виглядає як паралельна реальність. Що б не сталося – ми собі просто граємо. І це вже ідеологічна проблема. Якщо автори хотіли цього – окей, але виникає дисонанс. Вони фактично повторюють те, в чому звинувачують радянську владу – політизацію творчості", – ділиться своїми заувагами телеведучий Вадим Карп’як.
Виробники стрічки розглядають цей мюзикл як власний експеримент.
"Власне, ми зараз побачимо, чим завершиться цей експеримент. Моє внутрішнє продюсерське передчуття підказує, що запит на це справді дуже сильний.
По-перше, ми бачимо шалене прагнення українців дізнаватися більше про свою історію – це помітно і в книгарнях, і в театрі. І ось зараз доходить черга до симбіозу театру і кінематографа. Мені здається, це може відкрити нову сторінку для нас", – розповідає продюсер виробника кіноверсії і дистрибутора FILM.UA Кирило Горобець.
Продюсер жартує, що ніяк не може потрапити на "Конотопську відьму", хоч вже й був готовий заплатити за це великі гроші. Тож після того, як МУР увірвався в кіно, сподівається, що так воно і станеться з іншими виставами.
"Ми розуміємо, що одну і ту ж виставу не можна грати безкінечно. Це можуть собі дозволити хіба що державні театри, у яких є постійне приміщення, репертуар. А через кіноверсії ми можемо подарувати виставам друге життя. Це круто для майбутніх театралів. Але й для звичайних глядачів — це теж величезний бонус.
Коли я — ну і, думаю, всі студенти-кінематографісти — дивимось фільми Хічкока, Довженка, ми відчуваємо цінність архіву. Те саме ми можемо зробити з театром: зберігати історію, показувати її розвиток. Це важливо", – завершує розповідь Горобець, поки до нього підкрадається незнайомець.
"Вибачте, але скажу прямо – ви молодці! Тепер я реально хочу і на виставу. Просто капець як!", – емоційно жестикулює чоловік. Учасники МУРу ховаються у своїй гримерній, втомлені, але раді такому відгуку.
Читайте УП.Культура в Telegram i WhatsApp!
