Що читати: нові книжки квітня
Квітень в українському книжковому просторі ознаменувався відносним затишшям – всі готуються до Книжкового Арсеналу наприкінці травня. Поруч із великими перекладними романами, які вже мають світову репутацію, з'являються тексти, що працюють із локальною українською пам'яттю, 90-ми, пострадянським досвідом і українською міфологією. Теорія культури сусідить із гостросюжетною прозою, а класика – з новими іменами.
УП.Культура зібрала добірку книжок, що не намагаються всім сподобатися. Деякі з них сперечаються з читачем, інші – з епохою, а деякі навіть із самою ідеєю легкого читання. Втім, кожен читач зможе знайти щось для себе й про свої страхи, злість, пам'ять, іронію, потребу в щирості або втечі в уявні світи. Саме для цього з ними варто познайомитися, навіть якщо не всі стануть вашими улюбленими.
"Очима клоуна" Гайнріх Бьолль
Жанр: історичний психологічний роман
Видавництво: Крапки
Оцінка редакції: Маст
Бьолль будує масштабну панораму повоєнної Німеччини завдяки лише одному герою – клоуну. У текст вплітаються спогади, телефонні розмови й телеграми про те, як країна, що щойно вийшла з нацизму, старанно вдає, ніби нічого не сталося.
Ганс – людина, схильна до меланхолії. Він може відчувати запахи по той бік телефонної лінії й має декілька інших не менш цікавих талантів, і саме тому він бачить те, чого інші воліють не помічати. І розповідає про це з притаманною меланхолікові часткою сарказму, хоч інколи й занадто чесно. Історія подається легко, тому читання буде швидким і досить-таки продуктивним для тих, хто цього прагне, завдяки перекладу Христини Назаркевич.
Нове українське видання доповнене ілюстраціями художника Сергія Радкевича, і тому через "маску" клоуна читачі можуть зануритися в інтер'єри численних осель і вулички міст.
Роман вийшов 1963 року і викликав шквал критики з боку влади і католицької церкви. Читаючи, стане ясно чому, оглядаючись на зріз тієї доби. Та історія зберігає й свої таємниці, зокрема історію зради й кохання, повоєнного пристосуванства, забуття власних гріхів частиною суспільства й показову моральність. Саме тому і відгукується українському читачеві зараз.
"Поховай наші кості в опівнічній землі" В. Е. Шваб
Жанр: вампірське фентезі
Видавництво: #книголав
Оцінка редакції: Хайп
Якщо ви слідкуєте за подіями буктоку та букстаграму, то вже точно бачили, як сколихувала спільноту ця книжка ще на етапі передзамовлень. Що ж привернуло таку бурхливу увагу читацтва – обкладинка й переклад назви книги зі словом "кості", а не "кістки". Та що ж пропонує наповнення?
Роман дає нам змогу подивитися на життя трьох жінок у нескінченно довгому часі – усі вони стають вампірками. Молода жінка в Іспанії XVI століття усвідомлює, що у світі нею розпоряджаються чоловіки, й зарадити цьому може лише спроба пережити їх усіх. Інша героїня в Британії XIX століття живе заможним життям у "золотій клітці", а остання навчається в Бостоні у наш час.
Усіх трьох об'єднує одна проблема – вони занадто багато хочуть від світу. Вони прагнуть чи то статусу, чи захисту від насильства, чи просто права бути собою. Шваб розуміє, що найстрашніше у вампірах те, що їхні бажання відхиляються від суспільної норми. І тепер у героїнь є сила ці бажання втілити, навіть якщо вгамувати їх уже неможливо.
Вампіризм тут радше метафора нерівних стосунків, споживання і залежності. І серйозне попередження про циклічний характер насильства. Але є одне застереження: темп повільний, тому що роман пропонує пережити досвід кожної героїні зсередини, а безсмертне життя, як виявляється, це не лише пригоди і вогняні кулі з неба, а й тягар, нудьга і спроби вгамувати спрагу.
"Лазарус. Змій" Світлана Тараторіна
Жанр: українське фентезі
Видавництво: Vivat
Оцінка редакції: Хайп
Це довгоочікуване продовження книги "Лазарус" української авторки Світлани Тараторіної. Тому варто нагадати, що перша частина серії має досить-таки вагомий бекграунд: "Лазарус" здобув премію "ЛітАкцент року – 2018", увійшов до довгого списку "Книги року ВВС", а також отримав спеціальну відзнаку Українського інституту книги на Букфорумі у Львові.
Події першої частини розгорталися у 1913 році в Києві, де співіснували, а радше боролися люди та міфічні істоти. Нашим головним героєм був відомий "в обмежених колах" детектив Олександр Тюрин, який розслідував 6 справ людей і нечисті.
У другій частині нам зустрічаються вже знайомі герої, але знову постає питання – чи справді світ чорно-білий, а злодії не мають виправдань? Й чи можуть наші головні персонажі змінити світ на краще?
"Метамодернізм. Між застарілою іронією та новою щирістю" Максим Нестелєєв
Жанр: культурологічний нонфік
Видавництво: Темпора
Оцінка редакції: Маст
Це перша книжка, яка подає вичерпну історію поняття "метамодернізм" від появи, тимчасового забуття і до поновленого інтересу та популярності. В книжці проаналізовано всі значущі теорії, а також непрості зв'язки явища з іронією та "новою щирістю". Зокрема, через імена різних представників метамодернізму автор і намагається пояснити, чому, до прикладу, стало немодно бути циніком.
Нестелєєв наполягає, що книжка влаштована так само, як явище, яке описує. Й очікувати там розбору мему "6 7" або явища "скібіді" чи "італійського брейнроту" не варто – все ж автор насамперед дослідник літератури. Хоча на сторінках ви побачите багато відсилань до попкультури.
Є й опис українського контексту, якому присвячений окремий розділ книжки – "Метависновок: український слід метамодернізму". Це читання не обіцяє бути легким, але точно вартує того.
"Рід" Мілєнко Єрґович
Жанр: історичний психологічний роман
Видавництво: Комора
Оцінка редакції: Маст
Роман починається з прадіда – Карла Штублара, етнічного німця з Банату, залізничника в Боснії часів Австро-Угорської імперії, який вдома говорить німецькою, а надворі сербохорватською. Його родина переживає все, що переживає Балканський регіон протягом ста років: зміну ідентичностей, Другу світову, партизанські рухи, еміграцію і врешті боснійську війну 1990-х. Роман охоплює переважно родину матері автора, починаючи з початку двадцятого століття і закінчуючись її смертю у 2012 році.
Ключова подія в житті матері автора – загибель її брата Младена, якого бабуся відправила служити до підрозділу СС у 1943 році, вважаючи це безпечнішим, ніж бути партизаном. Після його загибелі родина намагалася стерти сам факт його існування (як і в історії "Очима клоуна", згаданій нами раніше).
Книгу можна поділити на три частини – родинного роману, репортажу про матір і календаря побутових подій. Вона також містить листи, документи, фотографії, де реальне переплітається з вигаданим. Через дрібні предмети Єрґович досліджує радощі й горе людей, які прожили ціле століття воєн. Це повільне, вимогливе читання, яке точно не підлаштовується під темп читача. Проте критики у виданнях із зірковими оцінками описують її як драму приналежності до родини, яка через усе пройшла і вижила.
"Колекція гостросюжетних предметів" Яна Алтухова
Жанр: збірка короткої прози
Видавництво: Хто це
Оцінка редакції: Хайп
Це дебютна збірка авторки з 27 оповідань, яка охоплює першу чверть XXI століття від дитинства у 90-х до повномасштабної війни. Героїня проходить дорослішання з татом-військовим і спробами виправдати його очікування, вирушає у свою першу поїздку на Казантип і проживає свої перші вечірки, магічне мислення юності, святкує перші зароблені гроші та їхню повну відсутність і, звісно, кохання.
Алтухова не романтизує 90-ті та нульові, вона просто уважно проживає власні спогади та споглядає те, якими насправді були сімейні очікування, перші поразки, дивні переконання і здійснені/нездійснені мрії. Must read для міленіалів і перших зумерів (так, це покоління починає свій відлік у 1995-му, тож, можливо, ви – той самий перший зумер чи зумерка). Тому книжка стане в пригоді тим, хто хоче пригадати й зануритися у минуле або ж прожити час, в якому ніколи не жив.