Три книги Джона Берджера українською: уроки погляду на мистецтво
Вихід збірки есеїв "По кишені" відомого британського мистецтвознавця, письменника та Букерівського лавреата Джона Берджера у видавництві ist publishing став знаковою подією, завершуючи своєрідний триптих його найважливіших праць, виданих українською мовою. Ця книга не лише є виважено курованою автором збіркою есеїв, які включають як оповіді про відомих митців, так і поетичні та політичні міркування Берджера про світ наприкінці 20-го століття, а й підтверджує незмінну актуальність його критичного погляду на мистецтво, політику та соціальну нерівність.
За останні п'ять років ist publishing представило українському читачеві три ключові праці Берджера: знакову "Як ми бачимо" (2020), глибоку "Про погляд" (2024) та нову, дуже особисту збірку "По кишені" (2025). Цей доробок відкриває українцям одного з визначальних англомовних арткритиків другої половини XX століття, чиї тексти про способи бачення, фотографію та мистецтво й революцію досі є обов'язковими для читання в університетах світу.
Джон Берджер (1926–2017) був письменником, арткритиком й послідовним марксистським інтелектуалом. Його критичний метод базувався на переконанні, що мистецтво ніколи не існує поза соціальним, економічним та політичним контекстом. У своїх роботах він послідовно виступав проти "мистецтвознавчих містифікацій" – тенденції елітаризувати мистецтво та приховувати його економічне підґрунтя. Берджер аналізував, як капіталізм і влада використовують зображення (від класичного олійного живопису до сучасної реклами) для підтримки існуючого порядку. Його підхід зосереджений на демократизації погляду, поверненні художнього образу від вузького кола фахівців до глядача, вивільняючи його від накопичених зайвих значень та ідеологічних нашарувань.
"По кишені"
"По кишені" – збірка коротких есеїв, написаних у період 1991–2000 років, є надзвичайно особистою та, за словами самого Берджера, продиктована відчуттям нагальної потреби. У ній ми бачимо, як автор, людина третього віку, дозволяє собі максимальну свободу у письмі, відверто міркуючи про художників, ситуації та імена, які, можливо, раніше лишалися поза його публічною увагою.
"Ми бачимо яку свободу у письмі він собі дозволяє, про які теми та художників, говорить. Можливо, це ті ситуації та імена, про які він раніше думав, але не публікував. Тут ви зустрінете такі прізвища, як Едгар Дега, Ван Гога, Фріда Кало та багатьох інших, які ми читаємо як портрети митців", – зазначає видавчиня ist publishing Катерина Носко.
З притаманною йому увагою та критичним поглядом, Берджер пише про твори Босха, Рембрандта, Деґа, Кало, фаюмський портрет і наскельні малюнки, використовуючи їх для рефлексії про "задуху сьогодення, економічну нерівність та клаустрофобію глобалізованого світу". Ці есеї – це спроба протистояти недолікам сучасного світу. Вони створюють особливий, інтимний простір для спілкування між автором і читачем, де можна відкрито обговорити можливі шляхи до змін.
"Як ми бачимо"
Книга "Як ми бачимо" (1972), написана за мотивами однойменного серіалу ВВС, є першою ластівкою Берджера в Україні і одним із найбільш читаних сучасних текстів про мистецтво у світі. Берджер зосереджується не на класичному мистецтвознавчому аналізі, а на тому, як саме ми бачимо твори мистецтва.
Він пропонує революційну тезу: разом із сюжетом зображення мають ідеологічний заряд, а засоби репродукування впливають на наше ставлення до мистецьких творів. Розвиваючи ідеї Вальтера Беньяміна, Берджер аналізує вплив технічного репродукування, зображення жінки в мистецтві та зв'язки олійного живопису й реклами.
Це прагнення "ставити питання" закладено в саму структуру книги: чергуванні текстових і візуальних есеїв (які складаються лише із зображень), спонукаючи читача самостійно розбиратися і аналізувати свій власний погляд.
"Дизайн "Як ми бачимо" – це точнісіньке повторення дизайну першого видання книги англійською 70-х років, яку затверджував сам Джон Берджер. Базово Берджер виступав на максимально демократичне видання, книжку, яку міг дозволити собі купити кожен. Відтак друк чорно-білий, що нетипово для візуальних книг", – пояснює Катерина Носко.
Цей принцип максимально демократичного, доступного видання був свідомим вибором автора.
"Про погляд"
Збірка "Про погляд" розширює рамки критичного погляду Берджера, складаючись із трьох частин: одного з ключових есеїв для досліджень стосунків між людиною і тваринами – "Навіщо дивитися на тварин? (1977), розділів "Застосування фотографії" та "Прожиті миті".
""Про погляд" найбільше цікавий нам як видавцям через есей "Як дивитися на тварин", у якому автор каже, що у спогляданні тварин людина може віднайти частину себе, що пов'язує її з іншими живими істотами", – підкреслює Катерина Носко.
У цьому тексті є місце роздумам про самотність, сучасні вау-ефекти, що впливають на сприйняття тварин, і про зоопарк як місце, яке обрамлює сцену, де тварина – головний герой. Але чи справляє вона те враження, на яке очікують відвідувачі?
Крім того, Берджер аналізує творчість Авґуста Зандера, Пола Стренда, воєнну фотографію, живопис Курбе, Тернера, Бекона та інших, налаштовуючи в цих текстах погляд критика, що розглядає твори минулого крізь призму сьогодення, зіставляючи особистий досвід та історичні події.
Залишаючи спадщину
Джон Берджер був не лише критиком, а й послідовним гуманістом, чиї соціальні та політичні погляди завжди були невіддільними від мистецтва.
Як зазначає видавчиня ist publishing Катерина Носко у коментарі до книги "Як ми бачимо", позиція Берджера була завжди принциповою:
"Доволі довго Берджер, письменник і художник, мешкав у невеличкому гірському селі у французьких Альпах. ... [Він] розумів мистецтво як спільне надбання, про яке варто писати чуттєво і точно. У "Як ми бачимо" він говорить про вади капіталізму, його обмеженість і виступає проти. Наприклад, після вручення Букерівської премії за роман G у 1972 році Бержер віддав частину своєї винагороди афроамериканській ліворадикальній партії "Чорні пантери", адже спонсор конкурсу, пан Макконел, активно експлуатував Кариби. У книжці Funny Weather. Art in an Emergency письменниця Олівія Ленг пише "любовного листа" Берджерові, у якому пригадує, як бачила його на публічному виступі... Вона зазначає, що тоді Берджер говорив про гостинність: "...дружній та щедрий прийом чи розваги для гостей, відвідувачів або незнайомців... Цей імпульс до доброти й піклування про хворих і незнайомців, вразливих та знедолених наявний скрізь у роботах Берджера".
Спадщина Берджера є живою завдяки його сину, художнику Іву Берджеру, який володіє авторським правом та ретельно погоджує з видавцями, включно з ist publishing, кожен макет книжки, зберігаючи автентичність і дух видань батька.
А вже у 2026 році світ відзначатиме 100-річчя з дня народження Джона Берджера. ist publishing, як єдиний видавець автора в Україні, вже комунікує з іспанською літературною агенцією щодо підготовки спеціальних видань до цієї дати, активно міркуючи над наступною книгою мислителя, яку варто представити українському читачеві.
