Шубіна, Панаїр та серпанкове ткацтво внесли до Нацпереліку нематеріальної спадщини
Міністерство культури України додало три нові елементи до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України.
Серед них – шахтарські оповіді про духа-охоронця Шубіна, традиція святкування панаїру серед греків України та серпанкове ткацтво на Рівненщині.
"Шахтарські бувальщини про духа-охоронця" сформувалися на основі вірувань, пов'язаних із духом-охоронцем шахт. Образ Шубіна спочатку існував у професійному середовищі шахтарів, а згодом поширився серед мешканців шахтарських міст і містечок.
Шубін має вигляд старця з бородою, носить шубу та ліхтар. У різних переказах він або попереджає про небезпеку і допомагає шахтарям, або ж навпаки – спричиняє негаразди і може карати. Найбільшого поширення історії набули на території Донецької та Луганської областей.
"Панаїр" – це релігійне, громадське та сімейне свято, яке відзначають грецькі спільноти та їхні нащадки. Назва походить від давньогрецького слова "πανηγύρι" та перекладається як "гуртом" або "загальне зібрання". Гості святкування разом проводять частування, моляться, влаштовують спортивні змагання. Традиція збереглася серед жителів Приазов'я, і попри окупацію росіянами більшої частини території, "Панаїр" проводять у різних містах України.
"Традиція серпанкового ткацтва" – локальна технологія виготовлення тонкого напівпрозорого лляного полотна (серпанку). Вона історично збереглася в селах Дубровицької міської громади Сарненського району Рівненської області. До реєстру також увійшло виготовлення виробів із серпанку.
Після включення елементів до Національного переліку місцеві громади та обласні адміністрації мають врахувати рекомендації Експертної ради з питань нематеріальної культурної спадщини щодо їхньої охорони. Також вони мають сприяти моніторингу стану життєздатності цих традицій.
