Мамутеня "Діма" повернулося з ремонту: у Києві відновили мінідіораму палеоліту
У Національному науково-природничому музеї відреставрували копію муміфікованого Киргиляхського мамутеняти "Діми" та мінідіораму, що відвторює розкопки Межиріцької палеолітичної стоянки.
Про це повідомили в музеї.
Роботи провела меценатка музею, професійна художниця, дизайнерка та архітекторка Людмила Командір. В експозиції плейстоценової зали музею знаходиться гіпсовий зліпок тіла мамутеняти, який демонструє, як зберігаються рештки тварин в умовах вічної мерзлоти.
"Вічна мерзлота являє собою промерзлий ґрунт, який влітку розмерзається на поверхні, а на глибині зберігається замерзлим цілорічно. Природні зони, які містять вічну мерзлоту, розташовані на крайній півночі нашої планети та на півдні – Антарктиді. У вічній мерзлоті зберігаються тіла тварин із добре збереженими рештками м'яких тканин, нутрощів та шерсті. Наче потрапили у природну "морозильну камеру" на десятки тисяч років", – пояснює наукова співробітниця палеонтологічного відділу ННПМ Аліна Ступак.
Завдяки цьому стану вчені можуть деталізувати вигляд тварини, зокрема колір шерсті та вміст шлунку.
Мамутеня Діму знайшли неподалік від міста Сусуман у 1977 році у вічній мерзлоті. Це було перше в історії цілісне тіло мамута, збережено з м'якими тканинами та залишками шерсті.
Тварину знайшли золотошукачі, які під час знімання бульдозером верхнього шару ґрунту намагалися дістатися до золотомісних пісків. Оскільки поруч зі знахідкою протікав струмок під назвою Діма, мамутеня назвали так само.
"У певний момент, ерозійне заглиблення річки замерзло в цілісному стані із вмістом тіла мамутеняти та інших органічних решток. В замерзлому вигляді знахідки дісталися до сьогодення. В лабораторних умовах була здійснена рентгенографія, проаналізовано вміст шлунку та кишківника мамута, відібрано зразки шкіри і шерсті", – доповнила науковиця.
Після досліджень фахівці з'ясували, що мамутеняті було 7-8 місяців. Абсолютний вік тварини – близько 40 тисяч років.
Вміст екскрементів мамутів та гальки в шлунку мамутеняти, замість материнського молока, вказав на те, що невдовзі перед своєю загибеллю воно втратило маму і шукало доступної поживи. Проте тварина потрапила у природну пастку дійшовши до заболоченої місцевості в пошуках води.
"Отримані прижиттєві гематоми, та вміст річкового мулу та гальки в шлунку та кишковому тракті свідчили про його спроби вибратися. Тим не менш, шанси на виживання у дикій природі в такому випадку стали неможливими", – розповіла Ступак.
З оригінального зразка створили гіпсові копії в натуральну величину, одна з яких потрапила до нашого музею.
Зрештою історія знайдення мамутеняти надихнула мультиплікаторів на створення мультфільмів "Мама для мамутеняти" (1981) та "Про мамутеня" (1983). Ця знахідка пожвавила інтерес до геологічного дослідження регіону крайньої півночі.
Науковиця поділилася, що кілька років тому до музею звернулася пані Наталя, яка принесла фотографію з сімейного архіву учасника групи, яка відкрила мамутеня Діму, Миколи Житкова. За її словами, пам'ятне фото роздали всім авторам польових робіт, завдяки яким відкрили мамутеня.
