Росіяни теж плачуть? На Венеційському фестивалі показали фільм пропагандистки з Russia Today
У четвер, 5 вересня, на Міжнародному Венеційському кінофестивалі показали документальну стрічку російсько-канадської режисерки Анастасії Трофімової – "Росіяни на війні" (Russians at War), повідомляє Reuters.
Стежте за найважливішими подіями української культури в Telegram i WhatsApp!
Документалістка провела сім місяців разом з російським батальйоном на Сході України й створила фільм, щоб "кинути виклик стереотипам". Адже, за її словами, на батьківщині вони вважаються героями, проте глобальний Захід таврує їх військовими злочинцями.
"Для мене найбільшим шоком було побачити, наскільки вони звичайні. Абсолютно звичайні хлопці з сім'ями, з почуттям гумору, з власним розумінням того, що відбувається на цій війні", – розповіла Трофімова після презентації стрічки.
Втім вона не заперечує що більшість солдатів йдуть воювати, щоб заробити грошей. Частина ж військових воює "заради помсти" й "з відчуттям товариськості" до загиблих побратимів.
"Люди можуть не розуміти причин (війни), але вони починають воювати, тому що втратили когось. І це може бути питанням помсти", – додала режисерка.
Стрічку показували поза конкурсною програмою Венеційського фестивалю. Фільм розповідає про команду медиків, які забирають тіла з поля бою і перебувають в розпачі, коли троє з їхнього підрозділу повертаються в чорних мішках. Військові переживають постійне розчарування у так званому конфлікті, мають застаріле озброєння та техніку, рятуються алкоголем і сигаретами. Навіть називають висвітлення війни в пропагандистських російських медіа "брехнею".
Проте стрічка ніяк не показує руйнувань і жертв, що завдають росіяни українцям. Один з солдатів у фільмі відкрито заперечує звинувачення в тому, що російські війська коять воєнні злочини. Сама Трофімова говорить, що поки створювала стрічку – жодного подібного злочину не бачила.
"Я думаю, що в західних медіа російські солдати асоціюються саме з цим, тому що інших історій просто не було. Це інша історія, це моя спроба побачити крізь туман війни і показати людей для людей", – наголосила вона.
Як відреагували на фільм про росіян
Стрічку вже встигли переглянути гості Венеційського кінофестивалю, зокрема й українці. Вони розповіли цікаві деталі про "Росіян на війні" й ставлення режисерки до стрічки.
Режисерка фільму "Пісні землі, що повільно горить" Ольга Журба на пресконференції після фільму висловила свою думку про нього й наголосила, що ще зарано співчувати окупантам: "Я думаю, що російські кінематографісти повинні ... показати справжнє обличчя злочинців цієї війни".
Трофімова заперечила цю думку, й наголосила, що росіяни не повинні втрачати зв’язків зі світом: "З початку війни 24 лютого 2022 року було зруйновано багато мостів між Росією і Заходом. Я б хотіла, щоб цей фільм був, можливо, не мостом, але принаймні мотузкою, яку я можу перекинути і яка допоможе нам побачити один одного".
Також стрічку переглянула продюсерка стрічки "Пісні землі…", програмерка Міжнародного фестивалю документального кіно Docudays UA Дар’я Бассель. Вона наголосила, що фільм Трофімової може ввести в оману своїх глядачів й лише здається антивоєнним фільмом. Проте насправді фільм став прикладом якісної російської пропаганди.
"Режисерка починає свою розповідь з українця, який зараз живе в Росії і воює на російському боці. Це дуже інтригуючий вибір для початку історії про росіян на війні. Пізніше цей персонаж стверджуватиме, що в Україні у 2014 році почалася громадянська війна. Він також припустить, що українці бомбардували східні райони власної країни (і саме тому він переїхав до Росії).
Інший персонаж заявить, що українці – нацисти. Ми вже чули ці наративи раніше; вони широко і активно поширювалися (і, очевидно, продовжують поширюватися) російськими медіа. Одним із таких рупорів пропаганди є канал Russia Today, для якого режисерка "Росіян на війні" раніше зняла кілька документальних фільмів", – вводить в контекст Бассель.
Під кінець фільму російський батальйон перекидають до Бахмута. Більшість героїв фільму помирають, а їхні смерті оплакують родичі. У фіналі режисерка доходить до висновку, що росіяни – звичайні люди, якими маніпулюють політики заради своїх ігор.
"Я знайшла цю перспективу кумедною, тому що режисерка, як і Путін та його режим, грають з цими людьми в цікаву гру. Вони відмовляють їм у простій здатності мати гідність, думати і вирішувати за себе. Для неї ці люди – лише безправні об'єкти. Якби ті, хто бере участь у війні, що триває вже понад 10 років, не були безсилими, це означало б, що вони, в більшості своїй, насправді підтримують цю війну, чи не так?", – підкреслює Дар’я Бассель.
Натомість для тих, хто перегляне цей фільм, вона рекомендує подивися стрічку Оксани Карпович "Мирні люди": "Мирні люди" також відкриває двері в життя звичайних росіян, які воюють на цій війні. Вам буде цікаво його дослідити, адже він, безсумнівно, вас здивує. Можливо, ви також захочете додати "20 днів у Маріуполі" до свого списку перегляду, щоб, за влучним висловом режисерки фільму "Росіяни на війні", "поглянути крізь туман війни"
Хто така Анастасія Трофімова
Режисерка народилася в Москві. Навчалася на політолога в Коледжі Шерідан у Канаді й здобула ступінь магістра з міжнародних відносин в Амстердамі.
Понад 10 років Анастасія Трофімова працювала у медіа та брала участь у різних документальних проєктах у Канаді, на Балканах, Близькому Сході та в Росії. У 2015 році вона отримала нагороду за "найкраще розслідування" від Canadian Screen Awards за фільм про світову торгівлю органами – Tales from the Organ Trade.
Вона створила низку документальних фільмів для Russia Today. Серед них стрічка "Дорога в Ракку" – історія про курдських військових, що боролися проти бойовиків "Ісламської держави".
