Яким стане майбутній Музей сучасного мистецтва в Україні? І чому він розпочнеться з Вінниці?
Дискусії про необхідність створення Музею сучасного мистецтва тривають роками – наразі в Україні немає інституції, яка системно збирає, досліджує та презентує сучасне українське мистецтво, поглиблює знання про нього та формує новітню історію українського мистецтва. Частково інші інституції – Мистецький Арсенал, Український Дім та PinchukArtCentre – беруть на себе його функції. З початку повномасштабного російського вторгнення класичні музеї, обмежені у роботі зі своїми колекціями через загрозу, почали активніше працювати з сучасним мистецтвом.
Ще у 2020 році Ольга Балашова та Юлія Гнат заснували громадську організацію "Музей сучасного мистецтва". Відтоді вони напрацьовували стратегію того, як має виглядати Музей. У 2023 році Ольга та Юлія заснували мережеву інституцію нового типу Ukrainian Museum of Contemporary Art (UMCA). Це мережа, яка має складатися з автономних інституцій у регіонах, об'єднаних через цифрову платформу. За задумом музей працює без стін (але з власною колекцією, яку уже почали збирати і яка на сьогодні налічує 240 робіт) – як резидент або співорганізатор мистецьких подій на чужих майданчиках.
Відтак першою масштабною виставкою інституції стала "Ти як?" в Українському домі у 2023 році, а за рік – "Коло Сільваші" там само.
У 2025 році організація спільно з Вінницькою міськрадою і Мистецьким об'єднанням "Плай" підписали Меморандум про створення мережевого Музею сучасного мистецтва у Вінниці, який водночас несе в собі глобальнішу мету – децентралізацію, розбудову мережі музеїв між регіонами та зрештою створення інституції, яка б могла опікуватися сучасним мистецтвом усієї країни.
УП.Культура розбиралася, яким готують проєкт майбутнього музею у Вінниці.
Навіщо нам Музей сучасного мистецтва?
"Скільки існує людство – стільки існує мистецтво. Напевно, в різні періоди й часи мистецтво завжди було сучасним. Тобто це не якийсь конкретний період, а те, що адекватне своєму часу. Коли ми як суспільство визнаємо, що мистецтво створюється сьогодні нашими колегами, сучасниками. Воно має певний характер, який фіксує трансформацію, зміни в суспільстві. Це територія зараз, де ми можемо дискутувати про якісь важливі, болючі проблеми", – розповідає Ольга Балашова.
Ольга Балашова та Юлія Гнат вирішили робити не централізовану інституцію, яка б забирала мистецтво з регіонів і концентрувала в одному місці, а навпаки – вони хочуть створити децентралізовану мережеву платформу, яка створюватиме умови для професійних середовищ у громадах та посилюватиме художню спільноту в регіонах.
За словами Ольги, у державному музейному фонді мало творів сучасного мистецтва, більшість творів циркулює у "сірій зоні". Йдеться про твори у приватних колекціях, які були нелегально придбані без договорів та оплати податків. Громадська організація збирається вивести їх у професійний обіг – врегулювати це питання юридично через правовий режим "Амністію колекцій", або його ще називають процесом одноразового добровільного декларування. Цей процес створений з метою легалізації майна, придбаного без сплати податків. В Україні його вводили у 2021 році на термін в один рік. Тому один із напрямів роботи ГО "Музею сучасного мистецтва" – внесення пропозицій змін до законодавства.
Другий напрям – робота з цифровою платформою. Йдеться про створення онлайн-середовища, де власники колекцій зберігатимуть інформацію про твори, які зберігають. Зокрема, де він знаходиться, на якій виставці, у якому стані тощо. Роботи стануть доступними для взаємодії з іншими учасниками цієї екосистеми. Наразі таку платформу вже створили – вона називається "Притока", утім, її ще не презентували.
Що означає мережевий музей?
Ольга Балашова пояснює, що йдеться про мережеву горизонтальну інституцію, яка б діяла у різних регіонах України, а колекція була б спільною. Одна з причин такої концепції – це те, що маленьким музеям важко розвивати свою конкурентоспроможність у фінансуванні, існуванні та утриманні працівників.
Тому нова модель інституції пропонує вписати музей в інфраструктуру міста та сферу відповідальності міської влади, водночас забезпечити самозарадність та інструментарій для роботи, напрацьовані політики та механізми, розроблені з урахуванням експертизи музейного середовища.
"У виборі місця принципово важливо, щоб була наявність художньої спільноти, яка представлятиме і посилюватиме музей, бажання влади мати таку інституцію та бізнес, який має це підтримувати – не просто меценати, а агентно залучені в розвиток донори", – кажуть в організації.
Роботи, які входитимуть до музею, мають бути створені з 1954 року, коли Україна отримала кордони, в яких стала незалежною суверенною державою у 1991 році, і донині. Ольга пояснює, що наразі жодна інституція не займається тим, щоб системно збирати мистецтво останніх понад 30 років, через це ми не знаємо, якими роботами представляли період Незалежності України.
Чому для створення Музею обрали саме Вінницю?
Створення Музею сучасного мистецтва входить до Стратегії розвитку культури Вінниці до 2030 року.
Олександра Венславовська, яка стане очільницею Музею, розповідає, що місту давно бракувало створення нової інституції, яка могла б винести Вінницю на культурну мапу України. Розташоване у центрі України, місто відчуває на собі конкуренцію з Києвом, Одесою та Львовом за людей, які здебільшого виїжджають в більші регіональні центри.
Допомагає у створенні Музею вінницьке мистецьке об'єднання "Плай", яке очолює Венславовська. Воно існує з 2019 року і впродовж усього часу займається освітніми та культурними проєктами, пов'язаними з сучасним мистецтвом. Зокрема, підтримує локальних митців.
Новий музей стане аргументом для жителів не полишати місто, створить можливості для митців розвиватися вдома і зробити Вінницю привабливою для мешканців інших міст.
Але чому саме сучасне мистецтво? Олександра обґрунтовує, що сучасний погляд дає можливість переосмислити та не повторити помилок, щоб не повернутися у Радянський Союз.
"Весь контент, який я спостерігаю, який створюється зараз – від візуального мистецтва до музичних експериментів – це точно є життям інституції, яка мала би створитися давно.
Ми створюємо простір заради того, щоб підсилити людей, які щось виробляють в Україні, які є конкурентоспроможними на європейському ринку. Щоб на нього вийти, інституція має мати якусь базу, аби це стало системним, зрозумілим і відбувалося на належному рівні. Я часто стикаюся з тим, що митцям складно індивідуально шукати можливості", – пояснює Венславовська.
Формат музею буде гнучкішим і відрізнятиметься від інших стандартно прийнятих процесів, які зазвичай відбуваються в музеях. Тобто, уся колекція буде доступна онлайн і мережуватиметься з іншими регіонами. Водночас він матиме надбання саме сучасної локальної мистецької спільноти Поділля, що дає можливість презентувати це на всю Україну.
"Мені видається, що концепція цієї інституції певною мірою народжується в процесі, тому що це абсолютно новий шлях і це точно не традиційний музей у тому розумінні, в якому ми звикли сприймати в Україні музей", – продовжує Олександра Венславовська.
Як зазначає Максим Філанчук, директор Департаменту культури, на сьогодні задача створення інституції полягає в тому, щоб підготувати суспільство до розуміння сьогоднішнього через сучасні мистецькі практики.
"Сьогодні сучасне мистецтво може полягати в тому, що я дивлюся деякі нариси, де маленькі діти на деокупованих територіях малюють шедеври на шматку картону, відірваному від коробки, від телевізора або якоїсь побутової техніки. Мені хочеться ось цей творчий доробок розмістити десь на стіні, в якомусь музеї, але в тому музеї, де це зрозуміють.
Тому що сьогодні це воєнне мистецтво, сьогодні це військова країна. Ми живемо в таких реаліях, де ось це і є мистецтвом, де в дитини або дорослої людини немає можливості взяти ось такий білий аркуш паперу і, можливо, висловити свої почуття на цьому аркуші паперу. Ось це сучасне мистецтво нам треба розуміти", – говорить Філанчук.
Філанчук вбачає, що простір має бути не просто виставковим, а стати місцем для самовираження людей. Приміщення має бути поділене на зони, де можна самому зайнятися творчістю, подивитися виставку та відвідати захід, подію чи презентацію. Хоча музей зберігатиме всі види сучасного мистецтва, найбільше спиратиметься на візуальне.
На якому етапі перебуває процес підготовки?
Наразі у Вінниці працюють над створенням першої ланки музею. Досліджують локальний мистецький процес з другої половини 20 сторіччя на Поділлі. Для цього залучили семеро дослідників під кураторством Олександри Кущенко.
"Ми кажемо "локальний", але розуміємо, що це екстериторіальний принцип. Тобто це про зв'язки, про людей, які практикували й курсували в різних місцях. Говорячи про таку інституцію, ми маємо на увазі й дослідження процесу, куди спрямовується фокус уваги. Ми говоримо, що це інституція, яка працює на локальному, національному, міжнародному рівнях.
Це значить, що, вдивляючись в художній процес з другої половини 20 сторіччя, ми по суті виробляємо і методологію: як саме ми спостерігаємо, що це за процес, що це за явища, які відбувалися конкретно в регіоні Поділля", – пояснює Юлія Гнат.
Де розміщуватиметься Музей?
Новий Музей сучасного мистецтва створять у колишньому кінотеатрі імені Михайла Коцюбинського. Будівлю обрала міська влада. Сам кінотеатр закрили ще у 2021 році. Максим Філанчук пояснив, що раніше будівля належала Торгово-промисловій палаті, втім, їхня господарсько-професійна діяльність там закінчилася. Потім почалося повномасштабне вторгнення, і, за словами Філанчука, на утримання приміщення ледь вистачає коштів.
"Знаєте, як будь-яке приміщення, якщо воно залишається без господаря, воно рано чи пізно занепадає. Але одним із напрямів програми розвитку культури територіальної громади та стратегії розвитку культури була ревіталізація існуючих просторів.
Свого роду це був культурний простір, але тільки його частина. Там були кінотеатр, арт-кафе, виставкова частина", – говорить директор Департаменту культури.
Саме тому вирішили переобладнати кінотеатр на музей. Крім того, як зазначив Максим Філанчук, перевага будівлі в тому, що вона знаходиться в центральному ареалі міста.
Сама будівля є унікальною. Її звели у 1931 році. Архітектором був Валеріян Риков, автор проєкту київського кінотеатру "Жовтень" у Києві. Після Другої світової війни вінницький кінотеатр перебудували, додавши колонаду і створивши впізнаваний образ напівкола, який перегукувався з обласною адміністрацією, що розташована навпроти.
Втім, вінничанин Леонід Марущак, голова проєкту "Музей відкрито на ремонт" і співзасновник ініціативи "ДЕ НЕ ДЕ", не погоджується з вибором приміщення. Оскільки ще з 2015 року його організація опікувалася кінотеатром "Росія", який знаходиться на одній вулиці з колишнім кінотеатром Коцюбинського. Упродовж усього часу у приміщенні "Росії" проводили культурні події.
В стратегії розвитку Вінницької міської територіальної громади до 2030 року окремою стратегічною ціллю була ревіталізація кінотеатру "Росія" та створення на його базі Європейського дому, як мультифункціонального культурно-мистецького, освітнього та діалогового центру з метою проведення масштабних заходів.
6 вересня 2021 року закінчився строк оренди кінотеатру "Росії", тому у цей день низка громадських організацій Вінниці провела акцію "Повернення" для привернення уваги до подальшої долі кінотеатру. Майже половина учасників заходу висловила своє бачення долі простору і звернулася до міського голови з ініціативою укласти меморандум між Вінницькою міськрадою та низкою локальних ініціатив про співпрацю в питанні вироблення стратегії розвитку та проєкту ревіталізації для кінотеатру та простору довкола.
Втім, пізніше міськрада зупинила роботу кінотеатру імені Михайла Коцюбинського, і тепер музей намагаються створити на його базі.
Наразі це рішення обґрунтовують тим, що цей кінотеатр знаходиться у центрі і через це має більш привабливий вигляд для потенційних відвідувачів.
Проте для того, щоб відкрити музей у кінотеатрі, будівлю необхідно переосмислити та переобладнати. Тож якраз цими днями у Вінниці триває міжнародна архітектурна конференція "FATA MORGANA: Музей. Спадщина. Відновлення", на якій обговорюють питання спадщини та переобладнання будівель конструктивізму, які пережили радянську реконструкцію.
Серед спікерів на заході виступають: Іван Вербицький, заступник мінстерки культури, Кʼяра Децці Бардескі, голова представництва ЮНЕСКО в Україні, Володимир Чорногор, начальник відділу музейної справи Мінкульту, Сєнка Ібрісімбегович, директорка Музею сучасного мистецтва Ars Aevi (Боснія і Герцеговина), Юлія Ваганова, директорка Музею Ханенків, Галина Григоренко, керівниця напряму Культура у Фундації Множина та багато іншим.
Після конференції архітекторам пропонують взяти участь у конкурсі та переосмислити будівлю та адаптувати її для музею. За результатами конкурсу буде присуджено п'ять премій, зокрема першу премію у розмірі 350 000 гривень.
Сам конкурс триватиме до липня, а вже восени створять ретроспективну виставку за результатами презентації проєктів.
Кому належатиме Музей?
Триває обговорення щодо створення організаційної, управлінської та фінансової моделей інституції. Громадська організація працює над тим, щоб з'явився державний музей сучасного мистецтва, який належатиме громаді. Ольга Балашова пояснює, що це буде публічна інституція.
"По суті, у нас викривлене певне розуміння того, що таке національні інституції, яким установам вони підпорядковуються. Тобто, коли ми говоримо "державний", ми говоримо про спосіб підпорядкування. Йдеться про те, що громада або суспільство відповідає і утримує цю інституцію зі своїх податків", – продовжує Ольга.
Але чи буде це державний чи локальний бюджет – для співзасновниць Музею сучасного мистецтва – неважливо. На їхню думку, важливо, що суспільство відчуває відповідальність і створює таку інституцію та утримує її з податків.
На думку керівника Департаменту культури Максима Філанчука, це має бути симбіоз приватно-державного партнерства. Цим закладом частково пікуватимуться міська влада, департамент культури, бізнес-партнери, громадські партнери та організації.
Роль міської влади у створенні інституції – адміністративна, фізична та матеріальна підтримка; це адміністративний супровід департаменту культури та осередку, який опікується культурою міста, пояснив директор Департаменту культури. Він зазначив, що співпраця дає можливість подаватися на різні гранти, брати участь у різних програмах і залучати позабюджетне фінансування.
Втім, наразі немає точної інформації, як і ким фінансуватиметься інституція.
"Ми ще не маємо розуміння, яку установу ми отримаємо. Якщо це буде суто установа культури, це буде одна розмова. Якщо це буде державно-приватне партнерство – це, відповідно, інше. Якщо це буде суто громадська інституція, яка буде за рахунок певних грантових програм, які діють від року до трьох, це буде третя історія", – додав Максим Філанчук.
Також, за його словами, з бюджету територіальної громади виділили кошти на відкриття інституції. Напрацювання, які тривають, відбуваються за рахунок коштів від грантів, якими оперують громадські організації.
"Поки що ми працюємо ось в такому підготовчому процесі, скажімо так, в умовах війни на власному ентузіазмі. На такому, знаєте, більш піднесеному прагненні створити щось нове в майбутньому", – сказав Філанчук.
Яку критику уже отримала нова ініціатива?
За словами Леоніда Муращака, Вінниця має п'ять музеїв, серед яких два міських та три обласних. Через брак коштів останніми роками відсутні закупівлі нових робіт, тож виникають сумніви, де й як збиратиме колекцію новий музей.
УП.Культура також звернулася за коментарем до мистецтвознавиці, кураторки та дослідниці сучасного мистецтва Ксенії Малих, яка очолила новий артцентр в Івано-Франківську – Promprylad Art Center. Раніше Ксенія була членкинею експертної ради з питань сучасного мистецтва при Міністерстві культури України.
Промприлад Артцентр є частиною інноваційного комплексу Промприлад на території ревіталізованого заводу. Артцентр відкрили 12 грудня 2025 року виставкою дуету художників Романа Хімея та Яреми Малащука.
Ксенія Малих переконана, що Україні потрібен Музей сучасного мистецтва, адже через його відсутність багато інституцій розподіляють між собою його функції. На її думку, це має бути самостійна інституція, яка отримає державний супровід і підтримку. Головна функція музею – зберігати колекцію сучасного мистецтва, а також працювати над осмисленням, рефлексією та створенням історії українського сучасного мистецтва, теоретичними практиками тощо. Такий музей має бути створений на національному рівні.
Втім, Ксенія додає, що створення Музею сучасного мистецтва у Вінниці варто розглядати як дослідження. Воно не обов'язково може призвести до створення музею сучасного мистецтва, але це може призвести до відпрацювання системи, за якою зможе працювати мережа державних музеїв сучасного мистецтва.
"Ми маємо розуміти, що це діяльність громадської організації. Це не музей. І я знаю, що вони розробляють різні концепції і підходи до створення музею сучасного мистецтва, але це лише їхня діяльність. Вона не має жодного стосунку до того, що робить держава. Тому я б не сприймала це, власне, як відкриття першого музею сучасного мистецтва в Україні".
Проте Малих переконана, що якщо мати релевантне приміщення, сильну команду і стабільний бюджет хоча б на три-п'ять років, то створити музей можна швидко. Наразі вже є багато напрацювань приватних інституцій та ініціатив, які можна об'єднати під одним дахом.
Тим часом ініціатори музею підсумовують конференцію як продуктивний та насичений старт для заснування нової інституції. Вони планують свій горизонт роботи до кінця року і наголошують на тому, що у ініціативі наразі залучені як український Мінкульт, так і UCORD – швейцарсько-український проєкт "Згуртованість та регіональний розвиток України", спрямований на розвиток регіонів. Підсумком роботи стане презентація архітектурних проєктів майбутнього музею та виставка на основі дослідження сучасного мистецтва та культури Поділля, обидві події відбудуться восени.
"Ми продемонструємо громаді, що це за інституція, з яким типом мистецтва вона працюватиме, з якими підходами та практиками, як вона розуміє сучасне мистецтво", – сказала у коментарі для УП.Культура Ольга Балашова.
