Малюють для The New Yorker і The Guardian: 7 українських ілюстраторів, про яких варто знати
Українські ілюстратори регулярно з'являються на обкладинках і сторінках The New York Times, The Guardian, The Economist, The New Yorker і це переросло у стабільну практику останніх років.
УП.Культура розповідає про 7 імен і проєктів, які показують, як українські ілюстратори та ілюстраторки виходять на міжнародний ринок.
Сергій Майдуков
Сергій Майдуков – ілюстратор, який постійно співпрацює з виданнями The New Yorker, The Washington Post, The New York Times, The Wall Street Journal, Die Zeit, The Economist, Financial Times та багатьма іншими. У 2025 році він став одним зі ста ілюстраторів світу, запрошених створити ювілейний постер до сторіччя The New Yorker.
Сергій Майдуков народився на виріс у Донецьку, а по закінченню університету переїхав до Києва та почав працювати в ІТ-компанії дизайнером, згодом UX-дизайнером.
У 2019 році намалював дві обкладинки для The Guardian, зокрема, з Борисом Джонсоном і Дональдом Трампом. Вже від початку повномасштабного вторгнення почав робити ілюстрації, які присвятив безпосередньо повномашстабному вторгненню. Як наголошує Майдуков у своїх інтерв'ю – його ілюстрації переважно зосереджені на темі війни, або ж мають в собі такий контекст. Малювати замовлення на інші теми йому дається важко і не відгукується йому як авторові.
У 2022 році Сергій Майдуков брав участь у конкурсі Банку Латвії на розробку срібної колекційної монети номіналом 5 євро, яку можна було придбати за 75,5 євро. Окремі роботи художника наразі зберігаються в Бібліотеці Конгресу США. З 2009 по 2013 рік почав займатися ілюстрацією, тому відвідував курси академічного малюнку НАОМА, а свої власні роботи почав створювати у 2011 році.
Сергій Майдуков співпрацював і з Українською правдою, створивши обкладинку та ілюстрації для ювілейного книжкового видання "Вітряки і Дон Кіхоти. Українська правда 25"
Маша (Марія) Фоя
Маша Фоя – ілюстраторка з Києва, яка навчалася в Київському політехнічному інституті на факультеті образотворчого мистецтва. Співпрацює з Adobe, The Guardian, The Guardian Weekly, The New York Times, Scientific American, Die Zeit, The New Statesman, а також з київським ЦУМ, для якого розробляла дизайн вітрини.
У травні 2026 року створила обкладинку Guardian Weekly до 40-річчя Чорнобильської катастрофи, у якій побудувала візуальну концепцію на контрасті весняної природи і постійних обстрілів з відсиланням і до аварії 1986 року, і до теперішньої загрози російських дронових та ракетних атак.
За словами художниці, робота над такими темами щоразу означає не просто міжнародне замовлення, а відповідальність за те, як світ "прочитає" український досвід.
Наразі Фоя також працює над обкладинками для українських видавництв, зокрема зі "Ще одну сторінку". У 2026 році дві її роботи потрапили в довгий список World Illustration Awards – ілюстрація для Die Zeit (категорія Editorial) і робота для виставки "Everything is Translation" (категорія Exploration), яку організовує клуб ілюстраторів Pictoric.
Женя Полосіна та Анна Іваненко ("Сері/граф")
У 2015 році Женя Полосіна разом з Анною Іваненко заснувала студію "Сері/граф", яка займається авторськими зинами й експериментальним друком – шовкодруком, монотипією, гравюрою на картоні, технологією "сухої голки".
У 2023 році студія здобула нагороду Книжкового Арсеналу за найкращий книжковий дизайн – за документальний комікс "Блекаут. Хроніки нашого життя під час війни Росії проти України".
У квітні 2025 року Женя Полосіна отримала премію American Illustration – одну з найавторитетніших ілюстраторських премій США – за колаж до есе в The New York Times "Чотири сценарії українського ендшпілю".
Як зараз так і у своїх довоєнних роботах Полосіна звертається до соціально значущих тем, зокрема робила плакати до Kyiv Pride та до акцій протесту проти законопроєкту нового цивільного кодексу.
Серед проєктів з якими працювала Анна Іваненко — видавництво "Ще одну сторінку", журнали Hyperallergic та The Globe, The New Yorker й інші. У 2020 році Іваненко стала переможницею європейського конкурсу iJungle Illustration Awards у категорії Commercial, а також отримала відзнаку Книжкового Арсеналу в категорії "Дитяча книжка".
Іваненко регулярно входить до складу журі конкурсу "Найкращий книжковий дизайн" від Книжкового Арсеналу – зокрема у 2023 та 2024 роках.
Марія Кінович
Київська ілюстраторка, яка активно співпрацює як з українськими, так і з міжнародними медіа, брендами та фондами. Її роботи публікувалися у закордонних виданнях, зокрема в The Economist, де вона створювала концептуальні метафоричні ілюстрації до аналітичних статей.
Вона вивчала культурологію в Національному університеті "Києво-Могилянська академія", а з 2014 року працює графічною дизайнеркою. До повномасштабного вторгнення професійно займалася каліграфією, створювала обкладинки для українських і світових видавництв, працювала в комерційній ілюстрації.
В Україні авторка ілюстрацій і дизайну обкладинок для кількох книжок, зокрема співпрацювала з "Видавництвом Старого Лева", "Ще одна сторінка", Yakaboo Publishing та багатьма іншими.
Воєнна тематика з'явилася в її роботах з перших днів повномасштабного вторгнення – художниця казала, що не може малювати нічого, крім війни, бо це для неї єдиний спосіб проживати те, що відбувається. Її ілюстрації того періоду зображували евакуацію з Києва, бійців ЗСУ. Зараз її роботи поєнують тему війни й повсякденного життя.
Серед інших брендів, з якими працює Кінович – Facebook, Adobe, MacPaw, а також британське видавництво Penguin Random House. У 2024 році її серія портретів захисників, які поєднали цивільні професії з військовою службою, лягла в основу виставки "Вдягаю піксель" на Книжковому Арсеналі.
Женя (Євгенія) Олійник
Женя Олійник – ілюстраторка, художниця коміксів, журналістка й культурологиня за освітою. Працювала кореспонденткою і карикатуристкою на Радіо Свобода з 2011 року, а також культурною оглядачкою в інших виданнях.
З 2018 року працює ілюстраторкою та графічною журналісткою, її комікси про російську війну проти України виходили в The Economist, The New Yorker, The New York Times, а також у Spiegel, Council of Europe, United Nations, Amnesty International.
Навесні 2026 року на Книжковому Арсеналі анонсували графічний роман Олійник у співавторстві з кінокураторкою й культурною менеджеркою Ольгою Бірзул у видавництві "UA Comix".
Книга побудована на особистому листуванні Бірзул із загиблим на фронті чоловіком, режисером монтажу й військовослужбовцем Віктором Ониськом. Авторки обрали формат безперервної візуальної лінії, що поєднує воєнну реальність в Україні з мирним життям у Відні, де на той час перебувала Бірзул із донькою.
Клуб ілюстраторів Pictoric
Ця спільнота була заснована випускниками Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури та художниками з Києва, Львова та інших міст. Наразі проєкт курують ілюстратори Олена Старанчук, Олег Грищенко та Анна Сарвіра.
За роки існування Pictoric встиг оформити багато українських видань, співпрацював з комерційними та благодійними проєктами, привозив до Києва колег із інших країн, зокрема Польщі й Чехії й створив простір взаємодії для українських та іноземних ілюстраторів.
Серед учасників клубу в різні роки був і Сергій Майдуков. Метою створення клубу стала реалізація спільних проєктів і популяризація якісної сучасної ілюстрації в Україні та за кордоном, а також просвітницька діяльність. До повномасштабної війни Pictoric щороку організовував міжнародні виставки ілюстрації в межах фестивалю "Книжковий Арсенал" і запрошував в Україну художників з інших країн.
Після початку повномасштабного вторгнення Pictoric організовує виставки українських ілюстраторів за кордоном, які супроводжуються зборами коштів на підтримку України. У 2025 році клуб уперше провів PIC Conference – міжнародний фестиваль ілюстрації та дизайну, а у 2026 році Pictoric запустив уже власний міжнародний конкурс – Pictoric Illustration Contest (PIC), відкритий для ілюстраторів різного рівня з різних країн. До міжнародного журі конкурсу увійшли, зокрема, засновники української студії "Аґрафка" Романа Романишин та Андрій Лесів.