"Нова українська хвиля" в Брюгге: виставка знакових митців 90-х сьогодні
До 23 листопада у старовинній залі Garemijn у Дзвіниці Брюгге показують виставку "HABITUS" – головну подію Тижня української культури в Бельгії. Проєкт, створений за підтримки Havas Village, показує роботи семи українських художників, зокрема Олега Тістола, Миколи Маценка, Костянтина "Вінні" Реунова та Марини Скугаревої – знакових постатей українського мистецтва "Нової хвилі" 1990-х.
Спеціально для УП Культура куратори виставки Віталій Адлерманн та Катерина Рай розповідають, що варто знати про цих митців і чому їхній доробок не втрачає актуальності.
Що таке "Нова хвиля"?
Кінець 1980-х та 1990-ті стали для українського мистецтва часом емансипації та творчих експериментів – як з темами, так і з медіумами. Художники відірвалися від звичного соцреалізму і почали експериментувати з фантасмагорійними сюжетами, абстрактними формами, використовувати фото, відео та інсталяції для створення художніх робіт, а також гратися з алюзіями та іронією.
Це був період постмодернізму, або ж, за висловом мистецтвознавиці Аліси Ложкіної, "постсоцреалізму" в українському мистецтві. Карнавальність, іронічність та космополітизм були темами часу. Художники тоді об'єднувалися в неформальні групи ("Живописний заповідник"), сквоти (сквот "Паркомуна" чи сквот на Олегівській), групи та дуети (Фонд Мазоха, Тістол–Маценко, Савадов–Сенченко) і шукали нові філософські парадигми для власної творчості. Згодом цей етап українського мистецтва дослідники назвали "новою українською хвилею".
Про звички спільноти
Виставка у Бельгії зосереджена довкола поняття habitus – спільного поля життя, уявлення про себе, власного способу мислення та звичок. Habitus формується родиною, друзями, колегами та суспільством.
Цей концепт куратори обрали недаремно. Для митців "нової хвилі" дружні і партнерські стосунки часто ставали основою співтворчості. Художники жили в одному сквоті і працювали пліч-о-пліч. Так, ще у 1979 році Олег Тістол і його шкільний друг Микола Маценко разом вступили до Львівського державного інституту декоративно-прикладного мистецтва. А згодом познайомилися з художницею і майбутньою дружиною Тістола Мариною Скугарєвою. Пізніше, уже разом з іншим художником, Костянтином "Вінні" Реуновим Тістол сформував свою ідеологічно-мистецьку програму – "Вольову грань національного постеклектизму", перший пункт якого звучав так: "Імперський підхід до історичної науки — це повне знищення аналізу". 25 років потому ця програма нагадує, де шукати витоки української деколонізації.
Про теми виставки
На виставці у Брюгге митців об'єднує специфічне ставлення до реальності, увага до її деталей, які вони перетворюють на смислові коди — часто у буквальному сенсі. Кожен із них будує власну систему візуальної мови, поєднуючи іронію, притаманну постмодернізму, національні історичні сюжети та мовні прийоми, що підкреслюють мультикультурність українського суспільства.
У Маценка це тривалий проєкт "Неофольк", який перетворює символи з традиційної української культури на орнаментальні геральдичні патерни, що формуються на стику дизайну, вірувань і легенд. Образи змій, екзотичних фруктів, робочого приладдя складаються у візуальні колажі, ніби закарбовуючи історію у зрозумілих, наочних формах.
Так само Олег Тістол послідовно працює з темами національності та ідентичності, зокрема у серії "Українські гроші", де художник переосмилював дизайн національної валюти. Тістолу притаманні колажні перспективи та тиражовані образи, один з яких – гора Арарат – постає як символ місця виникнення нової історичної віхи, місце-святиня і, водночас, кітчевий символ. Чому? Тому що сучасній людині властиво все перетворювати на товар. Ціннісні орієнтири зміщуються. І Тістол підкреслює і неосяжність символу, і його поразку в сучасному світі.
Роботи Олега Тістола з серії "Національна географія" дозволяють подивитися на звичку розділяти людей на "своїх" і "чужих" через портрети людей з різних частин світу. Ми знайомимося з ними та їхньою культурою, вдивляючись в обличчя. Зображення їжі – культова серія Тістола – пропонує нам "портрети" страв різного національного походження. Адже звичка готувати, а головне знати, як готувати страви різних народів – також частина мультикультурного світогляду українців.
Марина Скугарева, дружина Олега Тістола, у своїх серіях звертається до зображення кухні. Це поезія квартир, звичка жити разом, бути присутніми у житті один одного через побут, особливо в часи репресій або соціально-політичних змін, що вимагали моральних зусиль.
Усього в проєкті взяли участь сім митців – Олег Тістол, Микола Маценко, Марина Скугарева, Андрій Зелінський, Дмитро Шевченко, Вінні Реунов та Яна Бистрова. Виставка триває до 23 листопада.