Ворожбит, Кокотюха, Жадан, йога, кіноклуб і бібліотека. Як селище Козельщина на 3500 мешканців приймає зірок в сучасному "будинку культури"

А ви вже бачили уривки нового фільму Наталки Ворожбит "Демони", де Руслана Писанка зіграла свою останню в житті роль? А знаєте, чи буде продовження серіалу "Спіймати Кайдаша"? От і ми не бачили і не знаємо, а мешканці Козельщини, що на Полтавщині, вже в курсі.

Як так, запитаєте ви. То ми вам скажемо – це все тому, що Козельщина має артцентр, якому позаздрять не лише в селах, а й в райцентрах. Ми впевнені, що позаздрять навіть і в самій Полтаві. Адже в Смарт просторі (так називається цей "дім культури" на новий лад) є все, чого бажає сучасна душа для розвитку і розваг: кінотеатр, лекторій, бібліотека, а також Playstation для малечі – вони грають на ній в обмін на читання книжок.

Щомісяця до мешканців Козельщини приїздить побалакати якась столична зірка. Тут вже були письменники Сергій Жадан і Андрій Кокотюха, встиг сюди приїхати і філософ та політв’язень Кремля Ігор Козловський. Нині ж до Козельщини запросили драматургиню та режисерку Наталку Ворожбит. Вона привезла ексклюзив – показала уривки зі свого нового фільму, який ще ніхто-ніхто не бачив. УП.Культуру теж запросили. Ми від такого запрошення не змогли відмовитись.

Культурний центр став магнітом для письменників, філософів та поетів

За три години їзди від Києва розташоване невелике селище Козельщина. Найближче велике місто – Кременчук. До Смарт Простору і звідти приїздять люди на усілякі події. Сьогодні сходяться послухати Наталку Ворожбит.

Приміщення, у якому розташувався простір, називають монастирським – колись воно належало до жіночого монастиря Різдва Богородиці. Потім тут була школа, монастирська бібліотека, у радянські часи – РАЦС. І от врешті 5 років тому постав "Смарт простір". Його створили завдяки меценату Миколі Сушку, який родом з цього села, але вже багато років живе і працює за кордоном.

Приміщення має два входи: сходами та через пандус для людей на колісних кріслах і з візочками.

За 15 хвилин до початку події із Наталкою Ворожбит до лекційної зали збігаються відвідувачі – десь з півсотні людей. Чимало з них заради зустрічі із зіркою приїхали з інших сіл та міст.

Першими приходять завсідники простору – подружжя середнього віку Олена та Віталій Гордієнки. Вона – вчителька біології. Він – працівник аграрної компанії. Обидвоє часто відвідують тут бібліотеку, а коли з’являється час, приходять послухати лекції чи публічні розмови.

"Зачепив серіал про "Кайдашеву сім’ю". От як це було. Оскільки ми сьогодні вільні, то чому б не присвятити день чомусь цікавому", – говорить Олена.

Олена ділиться, що простір став важливим місцем розвитку для дітей села.

"Для нашої сільської місцевості мати заклад такого рівня – неочікувано. Ми багато подорожували раніше і ніде не бачили нічого схожого. Можливо навіть не всі великі міста можуть збудувати щось подібне", – не приховує гордості Віталій.

На творчу зустріч з Наталкою Ворожбит завітали студенти Кременчуцького університету Олексій та Олена. Вони мешкають у сусідньому селі.

"Ми обожнюємо "Спіймати Кайдаша", а також я дивилася "Кіборги", "Дике поле" і я взагалі не очікувала, що можна просто так приїхати і побачити Ворожбит вживу.

Але ми насправді їдемо на усі події, що тут відбуваються. Навіть, коли не знаємо, хто виступатиме. Тому що це доступно, безкоштовно і нам цікаво. Ми скоріше їдемо сюди через можливість", – ділиться Олена.

У залі різко з’являється тиша. Наталія починає знайомитися з відвідувачами. Історії зі свого життя драматургиня розбавляє кадрами з фільмів над якими працювала. І врешті хвилюючий момент – режисерка показує перші десять хвилин свого нового фільму "Демони", який ще ніхто бачив.

Наталія пояснює, що хотіла подивитися, як відреагує аудиторія. Щоправда, люди особливої реакції не проявляли. А от питань посипалось чимало. Не обійшлося і без вічного питання: чи все ж буде продовження серіалу "Спіймати Кайдаша". Ні, не буде.

Руку тягне Олександр Синягівський. Як він сам себе називає, він "ветеран журналістики". 74-річний чоловік запитує Ворожбит про те, як вона пише сценарії.

Уже після зустрічі Олександр розповів, що його дуже зацікавила Наталія як сценаристка і драматургиня, адже до цього він ніколи не зустрічався з людьми такого фаху.

Чоловік живе у Козельщині вже 38 років, з тих пір як став редактором газети "Козельщинські вісті". Газету закрили у 2022 році через брак коштів. Попри це Олександр продовжує писати для інших видань, зокрема для "Зоря Полтавщини", "Україна молода" і "Кременчуцької газети". Про зустріч з Ворожбит він також планує написати.

Олександр почав втрачати зір, писати йому допомагає асистентка. А у "Смарт простір" він приходить два-три рази на тиждень, щоби послухати аудіокнижки.

"Чим оцей простір знахідка – тут є комп’ютерний клас і я можу користуватися аудіокнигами. Я тут черпаю натхнення. Шукаю те, що мене цікавить, а фахівці мені допомагають підключити усе. Я тут працюю над собою.

Цікавий збіг обставин, що цей центр став родзинкою нашого селища. Він збирає навколо себе людей. Приїжджають і філософи, і письменники, і політики. І ось сценаристка вперше приїхала", – продовжує Олександр.

Проводжаючи Олександра до виходу чоловік ділиться, що спробував трохи записати розмови з Наталією і йде зараз додому її переосмислювати та робити статтю.

Повертаюся до Наталки Ворожбит розпитувати про враження від Козельщини.

"На Полтавщині завжди почуваюся як вдома. Я знаю цих людей і мені не страшно ніколи. Я завжди переживаю перед виступом, але коли я їду сюди, то мені завжди затишно. Враження у мене дуже теплі, я ж спостерігала за їхніми спинами, як вони реагували на ці уривки, які я показувала, як сміялися, як підключалися і впізнавали себе", – говорить мисткиня.

Наталія уже вдруге приїздить до селища. Вперше вона приїхала сюди у складі PEN-клубу. Коли вони розвозили книжки бібліотекам.

"Козельщині дуже пощастило з цим Смарт простором і людьми, які ту все проводять. Якби подібні центри були в кожному регіоні України, то мені здається не було б війни. Це я так сміливо кажу зараз… але принаймні не прийшлось би велику частину українців переконувати в тому, що вони українці. Мені здається, що такі простори борються з комплексом меншовартості", – додає драматургиня.

Сучасний простір створили на базі старої бібліотеки

Я би назвала "Смарт Простір" сільським клубом здорової людини. Почну з того, що ремонт тут робили з повагою до історичної будівлі. В деяких місцях на стінах відкрили оригінальну цеглу, якій уже понад 100 років. Саме з такої цегли будувалося багато довколишніх будівель і храм Монастиря.

Екскурсію простором мені проводить його господиня Тетяна Бражник. За фахом вона вчителька, але уже п’ять років працює тут менеджеркою.

Всередині відвідувача чекає багато сюрпризів. Наприклад, щоб отримати пароль від Wi-Fi необхідно знати роки життя Івана Котляревського. Раніше це були роки життя Григорія Сковороди і Олеся Гончара. Останній, до речі, починав працювати тут у районній газеті Козельщині "Розгорнутим фронтом".

"Це приміщення є зразком перевтілення старої бібліотеки у сучасний простір. Коли до нас звертаються по екскурсії, щоб запозичити досвід – ми пишаємося.

Ми хочемо, щоб такі простори були у кожному місті, у селищі, адже і бібліотекарі, і відвідувачі заслуговують ось саме на отакі умови роботи. Бо в сучасному просторі мають бути сучасні книги, мають бути доступні усі технічні засоби, які дозволяють розвиватися", – розповідає Тетяна.

"Мені одна жінка говорила, що не вірить у довготривалість цього простору. І так багато, хто говорить. Але уже п’ятий рік працюємо. І зараз мені кажуть, що побачили справжній сенс у просторі".

Тетяна як і її колеги також бере участь в усіх активностях та ініціативах, які проходять тут: "У нас є таке гасло – "Зростай зі Смартом". Так от ми зростаємо. І особисто я зростаю. І це приклад того, що в будь-якому віці людина може рости далі і не зупинятися. Тут є для цього всі можливості".

Ну першому поверсі розташувалась "Творча студія". Вона дуже швидко може перетворитися з класу для навчання на місце веселого квартирника чи стати в нагоді любителям настольних ігор. Оскільки простір ще не повністю інклюзивний – не всі можуть дістатися сходами на другий поверх, у "Творчій студії" проводять прямі трансляції з другого поверху, де розташований лекторій.

Далі Тетяна заводить мене до читальної зали. Тут неймовірно затишно, багато книжкових полиць, столів, пуфів та настільних ламп.

"Тут знаходиться основне багатство – книги. Вони тут різні. На час відкриття смарт-простору основний фонд залишився, який був в бібліотеці, книги, що підлягали списанню – прибрали. Після цього наші полиці поповнили сучасними українськими книжками. Щоквартально ми їх оновлюємо", – говорить Тетяна.

Щоб наповнювати полиці, бібліотекарі слідкують за переможцями книжкових премій. Особливо за Книгою року ВВС. Стежать за новинками з Книжкового арсеналу, а також дослухаються до запитів від відвідувачів. Уже другий рік громада закуповує книги за кошт місцевого бюджету.

На полицях справді є багато новинок і книжок на будь-який смак – від класики до сучасних творів, для дорослих і дітей, художка і нонфікшн, а також періодика. У читальній залі немає картотек як у старих бібліотеках, тут працівники увесь книгообіг ведуть онлайн.

"А ось за цим металевим парканчиком знаходиться література для старшого шкільного віку, тут для дорослих. Зверніть увагу, що в нас є книжки по 4-5 примірників. Це означає, що книжка була на обговоренні нашого читацького клубу", – продовжує Тетяна.

Читацький клуб тут щомісяця. Зараз модерує його харківська письменниця та поетеса Наталка Маринчак. До цього ним опікувалась відома київська літературна критикиня Ганна Улюра. Остання книга, яку обговорювали на клубі – "Лісова мавка" Лесі Українки.

Також у читальні проводять "Інтелектуальні студії". Це спільний проєкт з українським PEN. Цей простір відвідали Андрій Курков, Ігор Козловський, Світлана Тараторіна, Галина Крук, Катерина Калитко, Олена Стяжкіна, Сашко Дерманський, Андрій Кокотюха, Людмила Охріменко, Тамара Горіха-Зерня, Діана Клочко та багато інших. А замість сувенірів, гості залишають підписи на книгах. Для них тут окрема поличка.

"Коли у 2021 році ми починали цей проєкт, були якісь вагання, хтось соромився. На сьогодні це вже вільний діалог і люди не бояться питати.

Ми пишаємося тим, що перша презентація, яка була у стінах Смарт простору була присвячена саме книзі нашого місцевого автора Григорія Сердюка про історію Козельщинського краю. Це плід сорокарічної праці автора і хто його знає, побачила б вона світ", – ділиться менеджерка.

Окрім того, цю кімнату використовують як коворкінг. Поміж полиць з книжками розташовані столики, пуфи, настільні лампи та розетки. Люди можуть приходити сюди та вільно працювати.

Також до поличок прикручені планшети – це аудіокниги. Люди, які не можуть читати, приходять послухати книги.

У коридорі на стінах багато репродукцій українських картин. Це ще один спільний проєкт Смарт простору – на цей раз зі столичним Національним художнім музеєм.

Працівники музею надсилають оцифровані картини, а працівники простору їх друкують в оригінальний розмір. Це вже восьма експозиція. Зараз на стінах висять роботи українських модерністів.

Підіймаючись на другий поверх можна також помітити ділянки з відкритою цеглою, а якщо підняти очі, можна побачити "дранку" – тонкі, довгі дерев'яні дощечки, якими покрита стеля.

На стінах другого поверху продовжується виставка картин українських модерністів.

"При нагоді скажу, що саме Українському модерну була присвячена одна із лекцій, які проходили у просторі. Є у нас знавець цієї теми, полтавчанин Артур Ароян. Також у нас була серія лекцій з історії українського мистецтва", – продовжує Тетяна.

На другому поверсі розташовано три кімнати дитяча зона, комп’ютерний клас і лекційна. Проходимо до дитячої. Кімната ділиться на три міні-зони: та, що далі – зовсім для малечі з іграшками, для старших з великим столом посеред кімнати та дитячою бібліотекою. На поличках приладдя для творчості. В кутку – приставка Playstation за якою вже сидить 9-річний Богдан.

"У нас є правило. Якщо дитина хоче погратися, вона має 15 хвилин почитати. Ось дивіться, – показує Тетяна на підвіконня, де лежить з десяток книг. – Це книги, які дітки взяли читати і там є їх закладки. Після того як 15 хвилин пройшло, ми просимо їх розповісти, що вони прочитали".

За цим правилом Богдан прочитав книгу за 14 днів. Серед улюблених історій у дітей серії книг "Джуді Муді" та "Щоденник слабака".

Для молодих читачів тут є свій книжковий клуб – "Родинні читання", коли можна прийти з татом, з мамою, бабусею, чи дідусем почитати, а потім обговорити.

"Тут ми зробили акцент на тому, щоб діти вчилися висловлювати свою думку. Тобто вони не просто читають, а вони активно обговорюють, додумують і мають можливість висловитися", – пояснює Тетяна.

Далі ми проходимо у комп’ютерний клас, де вже сидить три людини, хтось грається, хтось дивиться кіно. Ще тут стоїть 3D-принтер. У будні дні тут працює дистанційно чимало людей. Кожен відвідувач має власний акаунт і тому може не хвилюватися за безпеку своїх даних. Також тут працює IT-клуб, а ще раніше тут проводили кіберспортивні змагання.

Остання кімната, яку ми відвідуємо – лекційна зала. Тут відбуваються різні курси як для дорослих, так і підлітків: безкоштовна англійська, СММ, цифрова грамотність, математичний клуб Остроградського, на якому вчать не таку математику, як в школі тощо. Понад рік тут тривав курс української мови для дорослих. Щосуботи тут для підлітків проводять курси для покращення лідерських здібностей. Певний час тут показували фільми, доки у просторі не з’явився літній кінотеатр. Цей проєкт придумали і запітчили підлітки.

Саме тут сьогодні виступала Наталка Ворожбит.

Бігові челенджі у Козельщині

Щосуботи жителі Козельщини відвідують заняття з йоги, а ще вони займаються бігом та їздять на марафони в Київ.

До нас приєднується ще одна працівниця Смарт простору Тетяна Марченко, яка раніше долучилася до бігового клубу. Вона розпочала пробіжки п’ять років тому, коли ще не працювала тут.

Спочатку це був літній челендж, який переріс у постійну звичку. Врешті жителі Козельщини почали їздити на марафони у Київ. Це стало невід’ємною частиною їхнього життя – вже третій рік їздять.

"Великі можливості з маленького селища потрапити в Київ, в цю когорту бігунів, насититись атмосферою, зарядитися. Ми приїздили і нас потім тиждень тримали ці емоції, я вам чесно скажу", – ділиться емоціями Тетяна.

Нині бігають усі: і жінки, і чоловіки, і діти. Хоча, коли лише запускали ініціативу мало, хто погоджувався на цю авантюру. Люди не одразу розуміли навіщо це треба і часто висміювали тих, хто хотів бігати.

"Одна моя знайома, коли починала бігати, то теж соромилася, і виходила бігати в темряві, коли нікого немає", – розповідає Тетяна. Але врешті односельці звикли до бігунів і підтримують їх.

"Іноді город прополовши, попоравшись по господарству, все кидаємо і біжимо. Більшість запитують: "Коли ви знаходите час? У вас діти? У декого по троє діток навіть. Біг – це і рано вранці прокинутися і ввечері після усіх справ піти на пробіжку. Це такий кайф. Я дуже щаслива. Я по-іншому не розумію", – пишається результатами Тетяна.

Також у просторі є можливість займатися скандинавською ходьбою та шахами.

Чимало ініціатив залишилися поза текстом, якщо хочете дізнатися більше – треба їхати. Смарт простір працює щодня, окрім неділі. І має ще купу планів на майбутнє. Одним з них поділилися зі мною – відремонтувати та зробити сцену для театральних та музичних виступів.