Джунглі, кувшинки й квіткові поляни: що хочуть сказати світові бренди своїм захопленням природою?
Якщо щосезону вдивлятися глибше у сукні й пальта на Тижнях моди, відображення гострих світових тем у колекціях найвідоміших дизайнерів стає очевиднішим за наявність дощу восени.
Тією чи іншою мірою мода завжди віддзеркалювала світові події: від прогресу феміністичного руху й створення штанів для жінок до тренду на мінімалізм у період світових криз.
У час, коли нас охоплює повсюдна урбанізація, тотальний прогрес штучного інтелекту й танення льодовиків, дизайнери вирішують звернути увагу поціновувачів на красу навколишнього середовища й те, які магічні відчуття воно може давати.
Бажання вдихнути свіжого повітря поза світом технологій стало чимось непереборним не лише для дизайнерів, а й для споживачів. Заходячи в соціальні мережі, особливо якщо вони налаштовані на модну повістку, натрапляєш на згенерований ШІ контент на кожному кроці. Креатори ремоделюють образи з серіалів 20-річної давнини на сучасний лад, генерують сукні у стилі культових дизайнів, намагаються передати власне бачення моди не за допомогою творчості, а лише через компʼютерні технології.
У межах Тижня моди в Мілані Vogue провів своє щорічне шоу Vogue World, де показали визначні луки з останніх колекцій, а також святкували італійських митців, танцюристів і дизайнерів. Одним із найбільш знакових виходів шоу стала презентація трьох роботів, що були частиною третього акту показу під назвою "The Age of Intelligence". Реакція італійських дизайнерів Міуччі Прада й Алессандро Мікеле завірусилася у соціальних мережах. Поки більшість публіки аплодувала танцю трьох машин, сеньйора Прада й креативний директор Valentino не приховували свого нерозуміння й розчарування у тому, що сьогодні відбувається у fashion-індустрії.
Тож хоча fashion-світ намагається не відставати від прогресу, акцент на натуралізмі стає своєрідною частиною протесту й прагненням залишитися у реальному середовищі. Якщо у колекціях Valentino й Prada це простежується тонкою лінією через принти чи натхнення образотворчим мистецтвом, такі гіганти, як Chanel і Dior, йдуть ва-банк і переносять свого споживача у абсолютно первозданний або ж чарівний світ. Ще два сезони тому це могло бути точково у вигляді підвіски на шию з бедриком чи квітчастої вишивки на сукнях. Тепер колекції сезону осінь-зима 2026 виглядають так, наче втілюють сюжет казки, де до діснеївської принцеси збігаються всі лісові тварини.
Ще більше ця казкова алегорія відчувається саме в кутюрних колекціях цих брендів. Haute Couture завжди була чимось малодосяжним — це своєрідна фантазія, яка створює окремий простір для кожного, хто має змогу носити ці речі. Проявити свою уяву й чітко передати свій посил в цих умовах дещо простіше для дизайнерів, тому що до першочергових завдань цих колекцій не входять функціональність чи комерційність речей. Пальта й капелюхи, наче покриті соломою, сумки-квасолі, у які не поміститься навіть помада, туфлі на підборах із фентезійними мотивами й сукні, які наче обросли дикими ліанами — основна мета усіх цих речей — показати альтернативний світ, максимально далекий від того, що оточує людство насправді.
Той самий прийом використовує й Джонатан Андерсон в Dior Haute Couture осені 2026. Класичні для бренду жакети Bar завʼязуються на талії, імітуючи ніжні пелюстки. Бахрома на зелених пальтах створює враження, що вони покриті травою. Обʼємні сукні у русі перетворюють свою власницю на квітку. У Schiaparelli того ж сезону моделі виходили на подіум у сукнях і спідницях, обшитих живими квітами. Виглядало це так, наче сама природа вирішила перенести свої фарби на одяг. За словами креативного директора бренду Деніела Розбері, саме так виглядає майбутнє кутюру поза технологіями.
Це наче й не нова тематика. Можна згадати десятки колекцій за багато років, які були сфокусовані виключно на сутності довкілля. Але останній рік та ця манія дизайнерів показали, наскільки сучасний світ потребує сповільнення й життя поза віртуальною реальністю. Наче всі трендові естетики останніх років, серед яких були cottagecore ака одяг для сільської місцевості, чи coastal grandmother, що описує смиренне життя біля океану, акумулювалися в одну велику істерію й тугу за чимось "справжнім".
Навіть якщо бренди мають випускати одяг на щодень в колекціях prêt-à-porter (від фр. "готове для носіння"), вони однаково знайдуть спосіб показати, як інтегрувати природу у свою реальність. Сет-дизайн показів — головне рішення для цього. Глядачі останнього показу Miu Miu переглядали його в залі зі справжнім мохом й сухим листям під ногами. Освітлення на показі Hermes імітувало відтінки місячного сяйва і перехід дня від сутінків до ночі.
Водночас захват після перегляду цих неймовірних колекцій та інтервʼю дизайнерів про їхні джерела натхнення може випаруватися дуже швидко після відкриття новин і повернення до реальності. А в реальності модна індустрія залишається одним із найбільших забруднювачів навколишнього середовища.
І як би дизайнери не протестували проти роботів на подіумах, вони не припинять створювати кастомні вбрання для дружини Безоса, Лорен Санчес Безос. Естетичний фасад був і залишається головним парадоксом моди, але спостерігати за найдорожчим способом висловлення незгоди все ж захоплююче.