"Немає безпечнішого місця, ніж у нас": як живе під час війни бібліотека Вернадського
У серпні до редакції УП.Культура надійшов лист від працівників Національної бібліотеки імені Володимира Вернадського – найбільшої бібліотеки України, яка налічує понад 17 мільйонів одиниць: рукописів, стародруків, рідкісних видань, газет, журналів та інших архівних матеріалів.
За словами працівників, бібліотека має "жахливі умови" для збереження книг. Взимку температура в окремих приміщеннях опускається до −5°C, а влітку перевищує +30°C, тоді як нормативною температурою для зберігання книг вважається +18°C протягом року.
Минулоріч через промерзання комунікацій у будівлі вийшла з ладу система водопостачання, а танення снігу затопило частину поверхів книгосховища. У листі зазначили, що частину пошкоджених видань зберігають у підвальних приміщеннях з високою вологістю та запахом плісняви.
Працівники скаржаться на брак місця у книгосховищах, погану роботу ліфтів для перевезення книг, а також на тиск від керівництва.
Щоб з'ясувати, що відбувається в бібліотеці, УП.Культура поспілкувалася з працівницею бібліотеки за умови нерозголошення її імені, а також із заступницею генеральної директорки бібліотеки з наукової роботи Юлією Половинчак.
Що зберігає бібліотека Вернадського?
Створення бібліотеки пов'язують із 2 серпня 1918 року, коли гетьман Павло Скоропадський затвердив закон про створення Національної бібліотеки Української Держави. Організацією бібліотеки займався Тимчасовий комітет на чолі з вченим Володимиром Вернадським. До його команди входили Сергій Єфремов, Гнат Житецький, Агатангел Кримський, Веніамін Кордт.
Спочатку заклад офіційно називався Національною бібліотекою Української Держави, проте за свою столітню історію він з десяток разів змінював назву.
Фонди бібліотеки формувалися з різних джерел. Тут зберігаються іменні колекції Сергія Єфремова, Агатангела Кримського, Варвари Ханенко та інших. До бібліотеки також потрапляли матеріали з монастирів, семінарій та інших навчальних закладів, які знищувалися більшовиками.
У 1923 році було запроваджено систему обов'язкового примірника: видавці мали передавати до бібліотеки по два примірники кожної надрукованої книги. Частина фондів також надходила як подарунки, зокрема від української діаспори.
Сьогодні бібліотека намагається збирати все, що видавалося про Україну в Україні та за її межами. Загалом установа має близько 17 мільйонів одиниць зберігання. Серед них – не лише книги, а й унікальні документи та артефакти.
Для зберігання фондів використовуються дві будівлі – на Голосіївському проспекті, де розташовано загальний фонд, та на Володимирській, де зберігають спеціальні фонди. Стародруки – від інкунабул, тобто перших друкованих книг, до видань кінця XIX століття. Окремо працюють Інститут рукопису, газетний фонд, фонд образотворчого мистецтва, музичний фонд та юдаїка.
Серед найвідоміших пам'яток – Пересопницьке Євангеліє. Його переписували від руки у 1556–1561 роках і прикрасили мініатюрами. Це єдиний примірник такого видання, який зберігається в Інституті рукопису. Євангеліє використовують під час інавгурації президентів України.
У бібліотеці також є його факсимільна копія, яку можна побачити в Музеї подарунків президентам України, що створили у 1996 році за указом Леоніда Кучми. Там науковці досліджують інформацію про інститут президентства.
А найдавнішими предметами у фондах називають кілька месопотамських глиняних табличок із клинописом.
Холод, вода і нестача місця: на що скаржаться працівники
З нами на анонімних умовах погодилася поговорити працівниця бібліотеки, оскільки, за її словами, на працівників чинять тиск. Катерина (вигадане ім'я) розповіла, що в бібліотеці уже щонайменше десять років не дотримуються належних умов зберігання книг. Проте за останній рік ситуація зовсім вийшла з-під контролю.
Торік узимку температура в приміщеннях опустилася до −5°C, розмерзлися каналізаційні та водопровідні труби й протікав дах, коли танув сніг.
Катерина розповіла, що коли дах почав текти, почало заливати сховища. Постраждали книги.
"Все це лилося, тонни води, черпалося. Чесно кажучи, жахливо все це фізично витримати. Багато книг просто затоплено, тому що це будівля величезна. Вода тече з усіх щілин, з яких можливо. Щось ми накривали плівкою. Рятували як могли, проте затоплених книг було дуже багато. Висушити їх у таких об'ємах теж важко", – розповіла вона.
За її словами, було затоплено багато дисертацій, які не досушили належним чином та залишили "догнивати". Проте Катерина не може сказати, про яку кількість ідеться, оскільки до приміщення не в усіх є доступ.
Після інциденту почали закупляти техніку – вологоміри для регулювання ситуації.
"Але ж усе одно, розумієте, процес затоплення відбувається на постійній основі, це по-перше, по-друге, настільки мало зараз співробітників, що навіть фізично немає кому працювати", – додала вона.
За 2025 рік у відділі звільнилося багато людей. За її словами, на 27 поверхах залишилося працювати 15 осіб. Через це навантаження збільшилося вдвічі.
Катерина говорила, що навесні намагалися ремонтувати приміщення, однак частина комунікацій, на її думку, потребує повної заміни. Вона зауважує, що досі нічого не змінилося. Натомість у бібліотеці почалася масова заміна вікон. У січні 2026 року в приміщенні вибуховою хвилею вибило вікна. Втім, на думку Катерини, постраждала невелика кількість, і можна було замінити скло в рамах, а не повністю замінювати вікна. Вона переконана, що усе це впливає на збереження фондів.
Крім того, у бібліотеці не вистачає місця для архівів. Катерина розповіла, що наразі стоси книг просто відвантажують у підвали на підлогу.
"Я вже мовчу про евакуаційні виходи, до яких просто немає доступу, усе завалено. Зараз там ніби почали встановлювати нові полиці", – розповіла Катерина. Проте, на її думку, наявних приміщень недостатньо і потрібні нові.
Команда бібліотеки заперечила інформацію про пошкоджені книжки та прорив труб. Втім, погодилася з тим, що будівля потребує масштабного ремонту та реставрацію.
Що відповідає адміністрація бібліотеки?
Після розмови з Катериною УП.Культура відвідала бібліотеку та поспілкувалася із заступницею генеральної директорки бібліотеки з наукової роботи Юлією Половинчак.
За її словами, взимку, коли не працювала ТЕЦ, опалення не було в приміщенні протягом лише 10 днів. У фондосховищах температуру для книг підтримували на рівні 17–19 °C.
"Читач при 19 градусах навряд чи комфортно почуватиметься. Книжці нормально. Умови для книг забезпечити легше, аніж для людей. Вологість лякає набагато більше, тому що папір боїться води. Ми підтримуємо умови, і в нас є Відділ наукових технологій збереження фондів, який займається консервацією, а за потреби – окремими реставраційними роботами", – пояснила Юлія Половинчак.
Крім того, бібліотека має відділ, який займається стабілізацією, консервацією та реставрацією книг. Він також відстежує умови для збереження книг: вологість замірюється двічі на день. Потім уся інформація зберігається в базі даних для наукового дослідження.
Працівники відділу стежать за тим, щоб не з'являлися грибок та пліснява. Для цього вони мають спеціальні реактиви та зразки комах і шкідників.
"Поки що ми виконували норми і не мали з цим проблем. Сподіваюся, що й не матимемо. Наразі, наскільки це можливо, готуємося до зими. Замінили вікна у деяких місцях, де були пошкодження", – повідомила заступниця директорки.
Складність у заміні вікон полягала в тому, що бібліотека має старі дубові рами, до яких в умовах воєнного стану важко знайти скло, його необхідно робити лише під замовлення. Тому деякі вікна було легше замінити повністю.
Щодо скарг про погану роботу ліфтів, Юлія заперечила цю інформацію та зазначила, що також користується ліфтами й не помічала з ними проблем. Якщо говорити про вантажні ліфти, якими перевозять книги, то до них має доступ обмежена кількість людей. Їх періодично обслуговують, оскільки бібліотека має договір на обслуговування зі спеціалістами.
Водночас у бібліотеці визнають, що будівля вже давно потребує масштабного ремонту. Ще до вторгнення тут планувався великий ремонт – президент Володимир Зеленський ще у 2020 році заявляв про його необхідність.
"Ми можемо робити лише точкові ремонти з нашим бюджетом. Але в ідеалі нам треба було б зробити системний ремонт. У січні 2022 року за розпорядженням Президента нам зайшли кошти на масштабний ремонт. Ми мали вже починати конкурс на план ремонту бібліотеки. Але ці гроші як зайшли, так і повернулися через більш нагальні потреби. Ми чекаємо завершення війни", – поділилася Половинчак.
Заступниця директорки також відхиляє зауваження щодо пошкоджених книг через пошкоджені труби.
"У нас не було пошкоджень. Можливо, йдеться про пошкодження труб на парковці перед війною, коли фонтан був заввишки 40 метрів", – додала Юлія.
Вона зауважила, що прорив труб був за межами території бібліотеки. У самій же бібліотеці усі труби прочищені та вода ніде не затримується.
Інформацію щодо пошкодженого даху Юлія не заперечує. За її словами, дах потребує масштабнішого ремонту. Поки роблять частковий у межах можливостей. З системи публічних закупівель Prozorro УП.Культура дізналася, що частковий ремонт покрівлі планують завершити до 30 жовтня 2026 року.
"Нам потрібен великий ремонт. Бібліотека має розкішну архітектуру, її будували в пізньорадянський період. У 1989 році будівлю здали в експлуатацію. Ви бачили, як зараз виглядає фасадна частина? Її треба реставрувати", – зауважила Половинчак.
Це ж стосується стелі, плафонів, вікон. Ремонту потребує енергосистема, необхідно оновити техніку.
Як бібліотека працює під час війни?
Юлія Половинчак також розповіла про те, як під час вторгнення працює бібліотека та з якими проблемами вона стикається.
Коли ми потрапили до бібліотеки під час повітряної тривоги, нам повідомили, що для редакції зробили виняток. Будівля зачинена для відвідувачів, проте працівники мають вибір: піти в найближче укриття – станцію метро "Деміївська", або спуститися в підвальні приміщення.
При вході в будівлю нас зустрічає масштабне панно "Біль Землі" українських художників Володимира Прядка та Володимира Пасівенка. Його тут називають окрасою будівлі. За цю роботу у 1998 році митці отримали Державну премію України імені Тараса Шевченка. Ми проходимо повз оранжерею, де чимало рослин. Працівники також намагаються підтримувати їхню життєздатність в умовах холоду або сильної спеки. Шлях веде на другий поверх, де на сходах відвідувачів зустрічають бюсти діячів науки. Деякі з них закриті тканиною. Як пояснили в бібліотеці, це бюсти російських науковців. Оскільки демонтаж теж коштує грошей, їх тимчасово накрили тканиною. Поруч розташоване ще не відновлене після вибухової хвилі вікно.
Зміни в роботі торкнулися найбільше саме відвідувачів, адже бібліотека частково зачиняється не лише під час повітряних тривог, а й під час блекаутів. Юлія Половинчак пояснює, що такі нововведення зумовлені тим, що без світла працівники не можуть видавати книжки, якщо їх необхідно передавати ліфтами. Втім, за умови хорошого освітлення відвідувачі можуть залишатися в читальних залах та працювати з матеріалами, які вже взяли. Читальні зали тут споруджені так, щоб спіймати якнайбільше денного світла.
Заступниця директорки зауважує, що попри це, обмежений доступ до бібліотеки був і до початку повномасштабного вторгнення. Зокрема, до спецфондів. Щоб туди потрапити, необхідно показати паспорт або документ, що посвідчує особу, та документ про освіту і вказати причину, з якої вам необхідний доступ. У більшості випадків люди отримують копії стародруків, проте якщо написати лист з обґрунтуванням та пояснити, що потрібно особисто побачити оригінал, то під наглядом бібліотекарів це можна зробити.
Втім, на запитання про евакуацію в бібліотеці згадують лише про період Другої світової війни, а далі відмовляються коментувати переміщення книг. Роман Поліщук, представник маркетингового відділу, зауважує, що бібліотека Вернадського має статус критичної інфраструктури, тому він вважає за потрібне не розголошувати такі подробиці під час війни.
А от заступниця директорки розповіла, що бібліотека має напівпідвальні приміщення з сейфами, і деякі стародруки та артефакти знаходяться там, проте за межі бібліотеки вони не переміщуються.
"Немає місця безпечнішого за наше", – сказала вона.
"Наше завдання зараз – тримати сайт у робочому стані": як в бібліотеці працюють з оцифровуванням
Нині основний масив роботи в бібліотеці – оцифровування фондів по максимуму. У 2023 році бібліотека отримала спонсорську допомогу з технікою для оцифрування від Шведської академії наук та Німецької національної бібліотеки. Це допомогло прискорити роботу навіть під час блекаутів.
"Наше завдання зараз – тримати сайт у робочому стані. Я пам'ятаю, як важко було у 2022 році. У нас насправді в пів країни культурних установ лягають сервери, коли закінчуються акумулятори. Ми постаралися забезпечити доступ, і відчуваємо, що є запит на це, адже науковці та студенти продовжують працювати та вчитися дистанційно", – розповіла заступниця. Зокрема, за її спостереженнями, зріс запит серед західних науковців на різну україністику.
За словами Половинчак, за 2025 рік на сайті було зафіксовано 18 мільйонів відвідувань, серед яких 4 мільйони – з унікальними IP. Зростає інтерес серед української спільноти за кордоном: із Польщі, Литви, Угорщини, Німеччини, США. Високий рівень українознавчих досліджень: Канада, Польща, Німеччина; також через VPN заходять люди з окупованих територій.
Крім того, бібліотека співпрацює з міжнародними відділами щодо оцифрування та обміну досвідом. Зокрема, з американською установою YIVO – єврейським науково-дослідним інститутом. Вона допомагає атрибутувати рукописи та стародруки юдаїки, створювати метадані. Організація сприяла оцифруванню воскових циліндрів Едісона.
Також заклад співпрацює з Європейським інститутом, Німецьким музичним об'єднанням, яке допомогло з оцифруванням шелакових платівок – матеріал початку ХХ століття, який не можна багаторазово відтворювати через його крихість.
Загалом Юлія розповіла, що процес оцифровування доволі повільний. Потрібна спеціальна техніка – сканери для бібліотечних фондів та спеціалісти, які створюють описи та прописують метадані.
"У відсотках ми відсканували дуже мало. Але наше "дуже мало" – це нормальна ситуація, розумієте? У нас 17 мільйонів одиниць", – пояснила Половинчак.
Щоб повністю оцифрувати матеріали, технічний відділ збирає інформацію з усіх фондів, де кожен розписує, у якій послідовності краще оцифровувати матеріали, та ставить їх у чергу. Першочергово оцифровують матеріали, на які є високий запит.
Тобто наразі на сайті можна знайти багато газет, оскільки про них постійно запитують користувачі. Причому найбільше питають про видання ХІХ століття, наприклад, "Киевлянинъ". Інші газети, на які менше запитів, знаходяться в черзі.
Взагалі розраховують витратити на оцифрування ще принаймні кілька років. Це за умови, що ситуація не погіршуватиметься.
"З іншого боку, у 2025 році у нас були досить хороші показники. Завдяки спонсорській техніці та спільним проєктам з міжнародними організаціями, попри блекаути, колеги умудрилися в минулому році пів мільйона копій зробити", – розповіла Половинчак.
Ремонти, техніка і зарплати: чого бракує бібліотеці
Бібліотека Вернадського є державною установою, тому забезпечується фінансуванням з бюджету України, яке наразі скорочують через потреби оборони України.
"Ми функціонуємо, можемо точкові ремонти робити, утримувати колектив", – сказала Половинчак.
Наразі в бібліотеці працюють науковці, бібліотечні співробітники, технічні служби. На всі приміщення нараховують близько 800 осіб. Втім, найбільша проблема полягає в тому, що працівники часто звільняються: дехто йде на пенсію, хтось змінює фах або йде до війська. В бібліотеці хочуть залучати більше молоді, якій можна було б передати знання та навички від старшого покоління. Проте коштів не вистачає.
За словами Половинчак, бібліотечні фахівці мають найнижчу заробітну плату в Україні серед людей з вищою освітою. Там сподіваються, що умови покращаться і вдасться залучити молодь до роботи.
"Ми можемо пропонувати молоді круті проєкти, і в нас є частина молоді, яка працює на ентузіазмі. Вони тут займаються наукою, мають доступ до унікальних фондів. Але, звісно, дуже б хотілося, щоб і грошима могли їх зацікавлювати", – зауважила заступниця директорки.
Проте є й покращення. Завдяки народному депутату України, голові підкомітету з питань культурної політики Комітету Верховної Ради України з питань гуманітарної та інформаційної політики Миколі Княжицькому та Комітету ВР фінансове забезпечення та загальні умови праці для науковців і співробітників НБУВ поліпшилися – раніше фахівці та науковці отримували неповну плату, а цьогоріч змогли забезпечити повний робочий день. акож бібліотеку підтримують міжнародні партнери.
Фінансування також не вистачає на закупівлю нових книжок. Попри те, що вони мають "обов'язковий примірник", заступниця говорить, що хотіли б закуповувати також і міжнародну літературу. Проте поки вони мають лише міжнародний книгообмін.
Також заступниця директорки зауважує: якби були кошти, то можна було б вкластися в участь у міжнародних бібліотечних організаціях, конференціях: "Наші колеги мають що сказати, і їх запрошують, коли є гостьові гранти".
Половинчак наголосила, що кошти потрібні завжди: на техніку, закупівлю зовнішніх жорстких дисків, комп'ютерів, серверів. Необхідні кошти на закупівлю всього – від реактивів до матеріалів, у яких зберігаються книжки, оскільки для них використовується спеціальний картон.
"Буде достатньо фінансування – будуть збережені умови для книг. І люди нам потрібні, науковці. З грошима вони працюватимуть. Чим більше ми оцифруємо та опрацюємо, тим спокійніше та безпечніше буде.
Ви питаєте про виживання. Ми тримаємося, але ми також хочемо розвиватися. Для цього нам потрібен захист міста, тоді і наші фонди почуватимуться в безпеці".