У книжці про мисткиню Жаклін Ламба з'явилися нові подробиці її роману з Фрідою Кало
Книга "Jacqueline Lamba: The Forgotten Surrealist", що вийшла цієї весни у видавництві Merrell Publishers, висвітлює давно обговорюваний, але досі документально не підтверджений роман двох мисткинь – французької художниці-сюрреалістки Жаклін Ламба та мексиканської художниці Фріди Кало, повідомляє Artnet.
Підставою для пожвавлення обговорень про ймовірний роман стали нещодавно знайдені любовні листи, в яких зустрічаються зізнання, зокрема: "Я кохаю тебе безмежно" та "лише я знаю, як сильно тебе люблю". Листи були знайдені дослідником творчості Фріди Кало Саломоном Грімбергом, який написав книжку про Жаклін Ламба.
Під час дослідження Грімберг виявив архів листів, які продавалися дилером під описом "листування французької жінки". За його словами, продавець навіть не здогадувався про справжню історичну цінність цих документів.
Листування належить до кінця 1930-х років, коли Жаклін Ламба та Андре Бретон повернулися до Парижа після подорожі до Мексики, де вони перебували в гостях у Фріди Кало та Дієго Рівери.
Нова книга розповідає про життя і творчість Жаклін Ламба, повертаючи увагу до мисткині, яка тривалий час залишалася в тіні свого знаменитого чоловіка – засновника сюрреалізму Андре Бретона. У 1934 році 24-річна Жаклін Ламба зустріла Андре Бретона в паризькому Café de la Place Blanche, а вже через два з половиною місяці після знайомства вони одружилися.
Попри те, що Жаклін Ламба була активною учасницею сюрреалістичного руху й створювала власні твори, Андре Бретон, за словами дослідника Саломона Грімберга, не підтримував її художньої діяльності та хотів, щоб вона присвятила себе дому й вихованню їхньої доньки Об.
Більшість творів Жаклін Ламба, створених у період із 1934 до 1940 року, не збереглися. Серед найвідоміших ранніх робіт – "Портрет Андре Бретона в образі Сен-Жюста" (1937), у якому Грімберг вбачає складне поєднання захоплення та прихованого роздратування.
У 1967 році Жаклін Ламба представила свою останню персональну виставку в Музеї Пікассо в Антібі, під час якої сам Пабло Пікассо підтримав мисткиню та допоміг їй обрати роботи для експозиції. Після цього художниця дедалі рідше брала участь у виставковому житті й майже не презентувала свої твори публічно.