Діти постійно сваряться? Психологиня назвала 10 способів це змінити

Брати й сестри можуть сваритися через іграшки, увагу батьків чи навіть те, хто першим сяде на улюблене місце. Такі конфлікти є нормальною частиною дорослішання, але постійні суперечки можуть виснажувати всю родину.

Психологиня Сьюзен Алберс розповіла Cleveland Clinic про 10 способів, які допоможуть батькам зменшити суперництво між дітьми та навчити їх краще знаходити спільну мову.

Причини суперництва між братами та сестрами

Якщо ви хочете навчитися давати раду постійним сваркам між дітьми, спочатку потрібно зрозуміти, що їх спричиняє. І пам'ятайте: певна кількість сварок є нормальною і навіть корисною.

За словами докторки Алберс, брати та сестри часто стають першою групою однолітків для дитини. Саме в цих стосунках вона вчиться соціальних навичок – наприклад, ділитися, вирішувати конфлікти та спілкуватися. Тут же діти вчаться конкурувати.

"Конкуренція лежить в основі суперництва між братами та сестрами. І не вся конкуренція є поганою. Вона може спонукати докладати більше зусиль. Але конкуренція стає токсичною та шкідливою, коли переходить межі або батьки самі її заохочують", – пояснює докторка Алберс.

Серед інших чинників:

• черговість народження – молодші діти можуть змушувати первістків відчувати, що їх відсунули на другий план, а середні та молодші діти при цьому можуть почуватися в тіні старших;
• різниця у віці та розвитку – в міру дорослішання діти опановують такі навички, як спілкування, вміння ділитися та слухати. Якщо ваші діти перебувають на різних етапах розвитку, конфлікти неминучі;
• низька самооцінка – якщо дитина не почувається достатньо цінною, вона буде чутливішою до порівнянь і реальних чи уявних проявів фаворитизму;
• сімейна динаміка – у змішаних та прийомних сім'ях діти іноді можуть замислюватися над тим, яке місце вони посідають у родині та наскільки вони належать до неї, особливо якщо з братами й сестрами їх пов'язують різні родинні стосунки;
• відмінності в характерах – суперництво часто виникає між дітьми з різними темпераментами, інтересами або стилями спілкування;
• межі та дисципліна – діти частіше конфліктують, якщо вважають, що до них застосовують різні правила або їхні особисті межі поважають неоднаково;
• потреба в увазі – якщо дитина почувається непоміченою або незрозумілою, вона може поводитися демонстративно або провокувати сварки з братами чи сестрами, адже навіть негативна увага – це все одно увага;
• складні життєві обставини – смерть близької людини, розлучення, фінансові труднощі та інші події можуть похитнути навіть упевнену в собі дитину, через що їй стає складніше контролювати емоції;
• психічні розлади – у дітей проблеми з психічним здоров'ям можуть спричиняти поведінкові труднощі та знижувати здатність справлятися зі стресом.

Певне суперництво між братами та сестрами неминуче. Але це не означає, що ситуацію неможливо змінити.

"Повністю припинити сварки неможливо, але є способи зменшити напруження та допомогти дітям вирішувати конфлікти", – запевняє докторка Алберс.

10 порад, як упоратися із суперництвом між дітьми

Батьки та інші дорослі, які доглядають за дітьми, можуть допомогти зменшити суперництво, вносячи невеликі зміни у повсякденне життя. Докторка Алберс рекомендує 10 стратегій.

1. Зберігайте спокій і контроль

Слідкуйте за тим, що роблять діти, щоб встигнути втрутитися до того, як конфлікт загостриться.

Якщо вам довелося втрутитися, зберігайте спокій. Коли дитина починає бити когось, ще раз поясніть, що насильство неприпустиме. Скажіть, що вирішувати проблеми можна лише словами.

2. Створюйте атмосферу співпраці

Не порівнюйте дітей, не віддавайте перевагу комусь одному і не заохочуйте конкуренцію між ними. Натомість створюйте можливості для співпраці та компромісів.

Як це зробити? Наприклад, організовуйте спільне проведення часу – разом із вами.

"Сімейні вечері, дні на природі та вечори з настільними іграми дають дітям можливість зблизитися та створити щасливі спогади. До того ж це час із вами, за який їм не потрібно конкурувати", – зазначила докторка Алберс.

3. Показуйте хороший приклад

Якщо діти бачать, як ви грюкаєте дверима та голосно сваритеся з близькими, вони вважатимуть, що так само можна вирішувати власні конфлікти.

"Будьте хорошим прикладом для наслідування. Діти вчаться ладнати з братами та сестрами, спостерігаючи за тим, як ви взаємодієте з друзями, родиною та партнером", – пояснює фахівчиня.

Показуйте, як ділитися: наприклад, розділіть останній шматок пирога або разом виконайте домашню справу. І нехай діти чують, як ви просите вибачення, коли виникають конфлікти.

4. Цінуйте індивідуальність кожної дитини

Діти рідше сваряться, якщо відчувають, що батьки цінують кожного з них як окрему особистість. Для цього докторка Алберс радить:

• проводити час із кожною дитиною наодинці, займаючись тим, що їй подобається;
• переконатися, що кожна дитина має час побути сама.

Також не варто узагальнювати, коли ви говорите про характер, риси чи здібності дитини. Навішування ярликів може створювати атмосферу конкуренції.

"Не зводьте дитину до одного слова чи характеристики, а називайте різні її досягнення, навички та риси. Замість того щоб казати: "Джейн – наша художниця", скажіть: "Джейн добре малює, турботлива і старанно навчається", – радить фахівчиня.

5. Ставтеся до дітей справедливо, а не однаково

Для батьків справедливість дуже важлива, але справедливість не завжди означає однакове ставлення.

Покарання та заохочення варто підбирати відповідно до потреб конкретної дитини. Наприклад, необов'язково дарувати двом дітям однакову іграшку. Натомість можна обрати для кожного щось відповідно до його віку та інтересів.

6. Намагайтеся зрозуміти причини конфліктів

Замість того щоб шукати винного, посадіть дітей, які сваряться, і спокійно поговоріть із ними.

"Запитайте дитину, що вона відчуває через конфлікт. Якщо вислухати точку зору кожної дитини, вони можуть відчути, що про них піклуються і сприймають їх серйозно. Навіть якщо ви не розв'яжете проблему, можливість виговоритися може допомогти заспокоїти ображені почуття", – каже Сьюзен Алберс.

Щоб підтримати розмову, можна запитати:

• що ти відчував/відчувала, коли це сталося?
• як цей конфлікт змушує тебе почуватися?
• що б ти хотів/хотіла, щоб твій брат чи сестра робили інакше?
• а що ти робитимеш інакше наступного разу?

7. Слухайте дітей

Під час сварки більшість дітей роздратовані та емоційно збуджені. Може знадобитися час, щоб розібратися в деталях, але уважно вислухати дітей і поставитися до їхніх почуттів із повагою дуже важливо.

"Емоції не виправдовують негативної чи агресивної поведінки, але діти охочіше співпрацюватимуть, якщо відчуватимуть, що їх чують", – каже Сьюзен Алберс.

8. Давайте дітям інструменти для вирішення проблем

Використовуйте конфлікти як можливість навчити дітей вирішувати подібні проблеми в майбутньому. Покажіть, як можна знаходити компроміс, ділитися або по-іншому, більш позитивно й доречно, реагувати на схожу ситуацію.

9. Обговорюйте дисципліну наодинці

Якщо сварка між братами та сестрами призвела до необхідності покарати дитину, уникайте обговорення цього при інших. Соромити дитину перед її братами чи сестрами – означає посилювати ворожість між ними.

10. Проводьте сімейні збори

Зберіть усіх членів родини та дайте кожному можливість висловитися. Потім встановіть чіткі правила, яких усі мають дотримуватися. Повісьте ці правила на видному місці, щоб вони нагадували всім про взяті на себе зобов'язання.

"Так ви зможете посилатися на правило, а не визначати, хто з дітей "має рацію", – пояснює Сьюзен Алберс.

Коли варто звернутися до фахівця

Докторка Алберс додає, що важливо звернутися по допомогу, якщо конфлікти між дітьми впливають на їхню або вашу здатність нормально функціонувати. Варто звернутися до фахівця, якщо:

• ви переживаєте за безпеку дитини, але ситуація не настільки екстрена, щоб телефонувати 911;
• конфлікти впливають на навчання дітей, їхні захоплення або інші стосунки;
• ви підозрюєте, що проблеми з психічним здоров'ям погіршують ситуацію;
• сварки пов'язані з травматичним досвідом або сильними життєвими стресами;
• ваші спроби владнати ситуацію не допомагають.

"Психотерапевт може допомогти зрозуміти, як упоратися із суперництвом між братами та сестрами. Це означає визначити особисті межі кожної дитини, її стиль спілкування та тригери, а також зрозуміти, як працювати і з конфліктами, і з емоціями, які вони викликають", – радить лікарка.

Якщо у вас немає психотерапевта, можна почати з педіатра дитини або шкільного психолога. Вони допоможуть сформувати систему підтримки, яка потрібна вашим дітям, щоб зменшити суперництво та конфлікти між ними.