9 днів у темряві з заплющеними очима: непалець розповів, як урятувався від повені в тунелях

Непалець Санджай Сах опинився в пастці в тунелі гідроелектростанції після того, як руйнівна повінь сколихнула регіон. Чоловік провів на самоті у темряві дев'ять днів, аж поки його не знайшли рятувальники.

Цей час він здебільшого провів із заплющеними очима, згадуючи про родину та молячись, розповідає Reuters.

30-річний чоловік останні три роки працював механіком на гідроелектростанції Upper Trishuli 3A в Непалі. Багаторівнева підземна зала ГЕС розташована всередині гірського схилу, який став і пасткою, і порятунком для Саха на довгі дев'ять днів.

Коли потужна стихія наблизилася до приміщення, чоловік разом із колегою Кабіром Махарджанаом вирішили шукати порятунку на вищих поверхах.

"Ми вірили, що навіть якщо почнеться сильна повінь, вода не зможе піднятися настільки високо", – поділився непалець.

Чоловікам вдалося дійти до шостого поверху, коли вони відчули тиск повітря, за яким слідувала паводкова вода. Сах зізнався, що, як і колега, розгубився в цьому хаосі. Телефон механіка змило потоком, а потім стихія розділила його з товаришем.

Спершу Сах намагався пересуватися, але згодом вирішив залишитися на одному місці, аби не опинитись у ще складнішій ситуації. У темряві він натикався на різні предмети, ранився об уламки і дряпав тіло. Зокрема, чоловік пошкоджував ноги, бо на підлогу попадали люмінесцентні лампи та інші предмети.

Повінь залила тунель мулом та уламками, повністю змінивши його попередній вигляд.

"Раніше я знав там кожен куточок і міг без труднощів пройти всередину. Але після повені вся споруда змінилася. Обладнання змив потік, усюди були розкидані ящики, стіни завалилися, а уламки утворили купи і вирви. Моє знання тунелю більше не допомагало", – поділився механік.

Чоловік боявся поранити очі уламками, тому тримав їх заплющеними впродовж багатьох днів.

"Навколо не було нічого, що можна було побачити. Більшу частину часу очі були заплющеними. Я боявся, що якщо послизнусь або випадково наткнуся на щось, то можу травмувати очі", – розповів Сах.

Упродовж дев'яти днів він не мав їжі, але пив воду, яку принесла повінь і яка просочувалася крізь гірську породу. Коли чоловік був близький до відчаю, то виконував індуїстський священний спів Маха-мантру.

"Я думав: навіть якщо мені судилося померти, який сенс здаватися завчасно? Тому я продовжував повторювати ім'я Бога та читати Маха-мантру. Вона дарувала мені особливе відчуття, майже духовне переживання. Я не відчував страху. Натомість я почувався спокійно й розслаблено", – додав непалець.

При цьому він був упевнений, що порятунок прийде – вірити в це допомагали думки про дворічну доньку та 26-річну дружину. Сах переконаний, що це "додавало сили і підтримувало дух".

На п'ятому поверсі будівлі ГЕС був отвір, через який непалець зміг виглянути і крикнути, щоби спробувати дізнатися про колег, яким також вдалося вижити. Однак відповіді не було.

У пастці Сах втратив лік часу і вважав, що пробув там приблизно два-три дні.

"Я почувався так, ніби жив в іншому світі", – поділився спогадами він.

В останні години перед порятунком механік чув шум ззовні і розумів, що поблизу розгорнули рятувальну операцію.

"Я чув, як працюють екскаватори та брязкають драбини. Приблизно за 10-12 годин до порятунку чітко чув роботу людей. Це вселило справжню надію", – зізнався Сах.

Після визволення з пастки і тривалого часу з заплющеними очима чоловікові заледве вдалося їх розплющити. Непалець розповів, що "був шокований", коли дізнався, що очікував на порятунок дев'ять днів.

Саха вже виписали з лікарні. З будівлі зруйнованої ГЕС також вдалося витягнути його колегу Кабіра Махарджана.

Раніше ми розповідали історію непальського директора, який вчасно відреагував на наближення повені, чим врятував життя близько 900 учнів.