Жінка та чоловік: різні від природи чи від виховання?

1986
18 травня 2010

Ми сприймаємо людину, в першу чергу, через призму статевої належності. З перших днів життя дитини соціальне оточення відіграє вирішальну роль у її вихованні.

"Не плач, - кажуть хлопчику, - ти ж майбутній воїн, чоловік, а чоловіки не плачуть". "Вимий краще рученята, - кажуть дівчинці, - дівчатка повинні бути охайними".

Статево відповідні дороговкази супроводжують дітей всюди: вдома, в дитячому садку, у школі; вони чують про це з екранів телевізорів, читають у книжках.

Відомий американський антрополог Маргарет Мід у книзі "Повноліття на островах Самоа" показала, що чоловіками і жінками не народжуються, а стають. Причому характер статевих взаємин залежить від прийнятих у племені звичаїв і традицій.

Те, що у чоловіків і жінок різна психологія, сприймається багатьма як вроджена схильність, феномен біологічної природи, а не як результат засвоєння соціальних ролей.

 

Вихованцям дитячого садка запропонували гру в "таткові та мамині" домашні речі. Діти розподілили картинки із зображенням предметів домашнього вжитку таким чином: у купці для мами опинились майже всі предмети, навіть молоток. А що залишилось татові? Тільки ті, що підпадали під три "Т": телевізор, тахта, тапці.

Біологічні відмінності між статями очевидні. Чоловіки не можуть народити дитину і вигодувати грудьми. Вони в середньому на 7% вищі зростом, мають вдвічі більшу масу м'язів.

Біологічну зумовленість психологічних відмінностей жінок та чоловіків вбачають у дії статевих гормонів; маса мозку жінки є меншою і тому чоловік нібито здібніший за неї.

Зиґмунд Фрейд вважав, що жіночість та чоловічість мають біологічну сутність. Що чоловік сприяє розвитку культури через сублімацію та розвиток над-Я, зумовленого страхом кастрації. А жінка, не боячись втратити пеніс, має набагато слабше над-Я, ніж чоловік.

Ось чому, за Фрейдом, жінка здебільшого позбавлена морального чуття, дотримується не такої суворої етики, має недостатнє уявлення про справедливість, легше сприймає життєві негаразди, більш схильна до емоційних оцінок і не сприяє розвитку культури та пізнання.

Отже, за Фрейдом, жіночість є меншовартісною.

Американська феміністка Кейт Мілет вважає, що аналіз Фрейда набув би більшої ваги, якби він об'єктивно визнав, що жінка народжується в суспільстві, в якому панує чоловік, а не навпаки.

Представники біологічної науки (Геоданян, Біанкі) пояснюють відмінність психіки через спадкові фактори. Як самці серед тварин, так і чоловіки серед людей безсоромно і сміливо досліджують зовнішній світ.

Жіноча роль - вибір батька з найдосконалішими властивостями для майбутнього потомства. Саме цим вони пояснюють залежність, пасивність і несміливість слабкої статі.

Спробуємо розібратися, наскільки великою є психологічна "прірва" між статями. Чи справді жінки є ніжніші, витонченіші, емоційніші та покірливіші натури, ніж чоловіки, психологію яких визначає емоційна стриманість, раціональність думок та соціальна активність.

Вважають, що чоловіки більш агресивні. Дослідження психологів (професор Джанет Хайд) показали незначну відмінність між агресивністю двох статей.

Цю невелику різницю науковці пов'язували аж ніяк із вродженими задатками чоловіків, а швидше навпаки - з впливом на них соціального середовища, яке всіляко заохочує до вияву агресії, як прояву справжнього чоловічого характеру.

Самовпевненість - риса, яка завжди вважалась суто чоловічою, а її відсутність - жіночою. Психологи дійшли висновку, що самовпевненість закріплюється в чоловічій психології завдяки очікуванням соціуму: чоловіча поведінка, сповнена сумнівів і вагань, безжально висміюється, і навпаки, всіляко заохочується вияв непохитності, рішучості.

"Не вагайся, геть сумніви, дій!", - ось кредо соціалізації хлопчиків. До жіночої статі звернені протилежні настанови: "Зваж все. Не рубай з плеча, постав себе на місце цієї людини...".

 
Проблеми жіноцтва криються, на думку багатьох психологів, у дисгармонійному розвитку їхнього "Я". Синдром залежності жінки - один з проявів суперечності в образі "Я".

Дифузна самоідентифікація, слабкість меж "Я" жінки спричиняють до маніпулятивного стилю спілкування з нею її близьких, дітей, начальства і у беззахисності від психічної та фізичної наруги над нею.

Саме дифузна статеворольова ідентичність, на думку вчених, викликає у працюючих жінок почуття провини, внутрішнього конфлікту між Я-матір'ю, дружиною та Я-політиком, підприємцем, вчителем, інженером тощо.

Чи завжди ці ролі несумісні? Дослідження показують, що задоволеність собою та життям у працюючих жінок вища, ніж у домогосподарок, які мають низьку самооцінку, почуваються самотніми, часто переживають депресії і відсутність самодостатності.

Дуже поширена думка, що дівчата, як і дорослі жінки, значно тривожніші, сором'язливіші, ніж хлопчики і чоловіки. Дослідження не виявили статистичної різниці їхніх рівнів.

Емпатійність та пов'язані з нею схильність опікати, доглядати за кимсь вважають суто жіночою рисою, інстинктивною. Незаперечним є факт, що до жінок частіше звертаються по допомогу. Чому так? Не забуваймо, що до опікунських ролей жінок готують змалечку, на відміну від чоловіків.

Саме життя немовби опосередковано свідчить, що в чоловіка є вроджена схильність до лідерства, а жінкам цього бракує. Сучасні наукові дані переконливо доводять, що за рівнем організаторських та лідерських здібностей статі не відрізняються.

Хоча одна відмінність була зафіксована. На противагу чоловікам, жінки більш схильні до демократичних засад у керівництві людьми та побудові взаємин з ними.

Канцлер Німеччини Ангела Меркель визнана найвпливовішою жінкою в світі у 2009 році (рейтинг Forbes)
Дослідження стилів менеджменту підтверджують: жінки-управлінці досягають успіхів завдяки жіночим рисам - пріоритету гуманних стосунків, людяному ставленню, чуйності, зацікавленості долею людей.

Етика взаємин чоловіків-менеджерів побудована на ієрархії, субординації.

Якщо жінка-менеджер переймає маскулінний тип керівництва та імітує типово чоловічий стиль роботи, вона приречена на конфлікти, авторитаризм і дегуманізацію стосунків.

Чимало є прихильників думати, що хлопчики значно активніші, ініціативніші у пізнанні навколишнього простору, ніж дівчатка. Також вважається, що хлопчики демонструють вищі здібності просторової уяви, місцезнаходження об'єктів, а у дівчаток, мовляв, кращі вербальні здібності. Цікаво, що порівняння цих здібностей значущих відмінностей не виявило.

Отож, чи існують відібрані природою психічні властивості статей, які створюють "прірву" між жінками і чоловіками?

Психологи твердять, що індивідуальні відмінності людей з більшості психологічних властивостей у рамках однієї статі набагато переважають міжстатеві.

За соціальними якостями жінки і чоловіки подібні, проте не ідентичні. При цьому наявні відмінності зумовлені більшою мірою соціально-культурними впливами, ніж природним добором. Отож, чи є чоловіча стать сильною, а жіноча слабкою?

Ольга Калита, практичний психолог, Львів, для УП

Фото з сайтів vershina76.ru, Вікіпедія, o-noble.net

powered by lun.ua