Формула кохання

Здається, формула "він + вона = кохання" відома кожному з дитинства. Але чому так багато розбитих сердець, чому до останніх днів свого життя людина часто продовжує розв'язувати це нібито просте рівняння?

Проблема кохання надалі залишається таїною. Достеменно лише одне - скільки людей, стільки й історій кохання.

Можемо впевнено сказати, що поезія, література, музика, художнє мистецтво зробили найбільший внесок в розуміння формули кохання. Хоча сучасна психологічна наука не "пасе задніх" і допомагає віднайти невідоме у формулі кохання.

Отже, "Я кохаю тебе" - означає, що я відчуваю потребу в тобі, твоїй присутності. Я хочу бачитися, спілкуватися з тобою, повсякчас піклуватись про тебе, захищати і підтримувати тебе. Якщо тебе немає поряд, мрію про зустріч з тобою.

Психологи виявили у взаєминах закоханих три складові, які графічно зобразили у формі своєрідного трикутника кохання. Перша складова - пристрасть, яка, як правило, дає початок інтимним взаєминам.

Змістом пристрасті є потреба у фізичній присутності коханої людини, у тілесній близькості, потребі доторкатися. Фізіологічне збудження: почервоніння, тремтіння, прискорене серцебиття, ерекція тощо - невід'ємний прояв пристрасті.

Не випадково кажуть: "Не можу без тебе бути, мені тяжко без тебе, нудно, коли тебе немає...".

Наступна друга грань кохання - емоційні взаємини. Звичайно, емоційна близькість притаманна ще й друзям, батькам і дітям тощо. Однак саме для кохання дружба є зміцнюючим, стабілізуючим фактором.

Найважливішими якостями партнера, які необхідні для збереження любові ті, що допомагають підтримати дружні стосунки - чуйність, терпимість, взаємоповага, незлопам'ятність, поступливість, почуття гумору.

Третьою гранню любовного почуття називають моральні угоди, подібність структури свідомості. Це так звана раціональна, ціннісна сторона взаємин, духовна, моральна прихильність. Тобто, спільність світоглядних цінностей. Саме вони підтримують вогнище любові приязню, вдячністю, самовідданістю.

На основі вище викладеного маємо досить переконливу формулу кохання. Вона має такий вигляд: чим довші сторони трикутників пари і чим більше вони наближаються до рівносторонніх та збігаються між собою, тим щасливіше кохання чоловіка і жінки (мал.1).

З плином часу характер кохання обов'язково змінюється і це тягне за собою зміну довжини сторін трикутника. Коротшою може стати сторона, що означає пристрасть і подовжиться сторона, якою зображають моральні угоди.

Ця психологічна концепція не є принципово новою. Ще в 4 столітті нашої ери в індійському епосі "Гілка персика" згадується: "Кохання живиться трьома джерелами. Потяг тіла породжує бажання. Потяг душі - дружбу. Потяг розуму - повагу. І тільки поєднання трьох джерел породжує любов".

Якими бувають союзи двох сердець?

Любов без дружби та моральних угод називають сліпою закоханістю чи безглуздою пристрастю. Сліпе кохання часто руйнує долі. Прикладом такого типу любові є численні коротко тривалі романи, які зав'язуються на вечірках, курортах, відрядженнях.

Навіть, якщо буде оформлений шлюб, такий союз, зазвичай, нетривалий і швидко розпадеться. Пригадаємо героїв "Крейцерової сонати" Лева Толстого. Пристрасть, яка час від часу допомагала налагодити стосунки в ліжку, не змогла підтримати стосунки за межами спальні.

Інший тип союзу, який базується на еротичному потязі, та певній схожості поглядів пари на життя. Емоційне життя, потреби спілкування таких людей залишаються відчуженими. Цей союз називають марною або голлівудською любов'ю, оскільки такі союзи утворюються досить часто серед відомих людей - кінозірок, музикантів, фотомоделей.

Така пара відокремлено співіснує, разом розв'язує лише певні майнові чи фінансові справи, лишаючись при цьому в приватному житті. Взаємини, які будуються лише на основі певної угоди, рано чи пізно руйнуються. Такий тип взаємин називають пустою любов'ю.

Зовсім інша доля у пари, яку об'єднує почуття, яке породжується не тільки взаємними домовленостями, а й дружбою, прихильністю, повагою та партнерством. Подібні взаємини можуть скластись між самотніми літніми людьми, або й молодими, які хочуть позбутись самотності, усвідомлюючи важливість товаришування і взаємодопомоги. Така любов називається компанійською.

Спектр позитивних емоцій, взаємопідтримки та взаєморозуміння може з часом скорочувати психологічну дистанцію спілкування, породжувати бажання тілесної близькості, стимулювати розвиток сексуальних стосунків.

Результатом може бути повна, гармонійна любов. Потрібно пам'ятати, що любові-дружбі притаманні дуже важливе: подільність та саморозкриття "Я", міжстатеве порозуміння, партнерська поведінка.

Романтична любов - це комбінація пристрасті та дружби, особливо в ранньому юнацькому віці. Цей тип стосунків згасне сам собою, якщо не збагатиться обопільними моральними зобов'язаннями закоханих.

Кохання - почуття вибіркове та односпрямоване. Любов приходить тоді, коли ми зосереджуємо свої думки, увагу, вчинки тільки на ньому чи на ній. Про таку вибірковість найточніше сказав фізик Лев Ландау: "Любов - це крайня ступінь зосередження на одній людині".

Саме винятковою ступінню зосередженості на іншій значущій людині можна відрізнити любовне почуття від закоханості. Закоханість орієнтована на саму себе: "Собою я заповнюю твій світ".

Розповсюдженою є думка, що кохання - це залежність. Часто говорять: "Я не можу жити без мого чоловіка (жінки, коханого), адже я так люблю його (її)". Але це не кохання, а паразитизм.

Якщо для виживання потрібна інша людина, то значить, що ви паразитуєте на цій людині. Двоє кохають один одного, якщо вони здатні обійтись один без одного, проте вибрали жити разом.

Потреба жити разом виникає від бажання поділитись, дати, від переповненості почуттями любові, а не від бажання отримати від партнера того, що бракує.

Сучасний дослідник кохання Морган Скотт Пек вважає, що кохання розширює, а не зменшує душу; воно не вичерпує, а наповнює особистість. Ціль кохання - сприяння духовному розвитку самого себе і того, кого любиш. Він розуміє любов, як дію, діяльність, а не лише почуття. Справжнє кохання, на думку автора, є актом волі; воно означає зобов'язання і діяльну мудрість.

Психологи підкреслюють: головна передумова оптимальних взаємин чоловіка та жінки, довгого життя їхньої любові - психологічна сумісність пари. Це означає, що людські якості обох партнерів можуть або доповнювати один одного, або збігатися. А ще важливо, щоб він та вона мали, передусім, однакову систему життєвих цінностей, особистісних прагнень, соціальних орієнтації та поглядів на життя.

Фото zoomi.com.ua

Ольга Калита, практичний психолог, Львів, для УП