Кожна десята українська дитина зазнає насильства в родині
Про це, посилаючись на дані всеукраїнського дослідження, повідомила керівник управління забезпечення діяльності Уповноваженого Президента України з прав дитини кандидат політичних наук Людмила Волинець, яку цитує Укрінформ.
"За нашими останніми дослідженнями - служба Уповноваженого за допомогою ЮНІСЕФ проводила у квітні загальноукраїнське опитування - 8% дітей сказали, що по відношенню до них батьки застосовують фізичну силу", - сказала Волинець.
Вона поінформувала, що, згідно з даними опитування, чим старшою стає дитина, тим менше її б'ють, але у міру зменшення фізичного покарання зростає психологічне.
"Тобто батьки перестають карати фізично, але, на жаль, вдаються до психологічного тиску, образ, принижень і так далі. Зокрема, майже 15% дітей сказали, що батьки вживають по відношенню до них ненормативну лексику", - констатувала фахівець.
Волинець зауважила, що сімей, де насильство чиниться тільки по відношенню до дитини, дуже мало. Як правило, це поєднані насильства - по відношенню до дружини й дитини або до чоловіка й дитини, нерідко й діти виступають агресорами по відношенню до батьків.
Водночас, підкреслила вона, не буває насильства просто так - це продовження внутрішньородинних стосунків у таких крайніх формах, які є віддзеркаленням певної традиції сімейного виховання.
"Для поширення насильства у сім'ї у нас, на жаль, дуже багато історичних коренів", - вважає Волинець.
За словами керівника управління забезпечення діяльності Уповноваженого Президента України з прав дитини, застосування фізичного покарання до дитини у суспільній свідомості все ще залишається нормою і сьогодні, попри те, що у 2004-му році був прийнятий новий Сімейний кодекс, де вперше з'явилася 150-та стаття, в якій записано, що не можна фізично карати дитину.
"У нас існує ця норма, інше питання, наскільки вона сьогодні транслюється через засоби масової інформації, через використання при розгляді справ у судах або службами у справах дітей, через адміністративні правопорушення - є ж ціла низка засобів впливу на сім'ю. Так от, я вам можу сказати, що вона практично не використовується", - зазначила Волинець.
Коментуючи юридичний бік справи застосування фізичного насильства щодо дітей, вона наголосила на тому, що, згідно з чинним законодавством, аби визначити міру покарання за нього, спочатку треба встановити заподіяну для здоров'я шкоду.
На її переконання, коли йдеться про матір і батька, не повинно бути визначення шкоди здоров'ю - легкі тілесні, тяжкі тілесні пошкодження тощо. "Батько з матір'ю апріорі не повинні бити дитину. І тому пускати батьків і матерів по системі судочинства так само, як чужу людину, за тими самим ознаками - це неправильно", - вважає Волинець.
Підсумовуючи, вона зауважила, що у судочистві інших країн здебільшого так само оцінюють заподіяну шкоду, але той факт, що насильство вчинене батьком або матір'ю, посилює відповідальність.
"У нас сьогодні посилення як такого немає: що чужа людина,що рідна - покарання одне й те саме", - констатувала фахівець.