В Україні смертність від СНІДу зросла на 70% - активісти
Про це йдеться у повідомленні Міжнародного Альянсу з ВІЛ/СНІД в Україні.
Чому у нашого ВІЛ-інфікованого співвітчизника ризик померти від СНІДу більший, ніж у мешканця найбільш ураженого епідемією регіону Африки? Є три ключові причини:
1. Брак державного фінансування на програми профілактики та лікування не дозволяє повноцінно вплинути на епідемію.
Країна, яка виділяє "нуль" гривень на профілактику інфікування ВІЛ, ніколи не здолає СНІД.
Кожен рік Загальнодержавна програма зі СНІДу фінансується з державного бюджету менше ніж на 50%. Внаслідок цього в країні щоденно виявляється 57 осіб з ВІЛ-інфекцією та 11 осіб помирає.
2013 рік – останній рік реалізації п’ятирічної "Загальнодержавної програми з відповіді на епідемію ВІЛ", зараз є останній шанс профінансувати її у повному обсязі. В основу наступної державної концепції боротьби зі СНІДом має бути покладена стратегія, спрямована на зменшення нових випадків ВІЛ-інфекції.
2. Недостатнє виявлення інфікованих та незабезпечення антиретровірусним лікуванням підвищує смертність від СНІДу і сприяє швидшому поширенню ВІЛ-інфекції.
Високий рівень смертності від СНІДу пов’язаний із надзвичайно низьким доступом громадян до антиретровірусної терапії (АРТ): лише 22% від осіб, які потребують лікування, його отримують.
Шанси отримати лікування у споживача ін’єкційних наркотиків у 6 разів менші, ніж в іншої дорослої людини, яка не вживає наркотики. З огляду на те, що епідемія ВІЛ-інфекції в Україні тривалий час розвивається серед споживачів наркотиків, такий низький рівень доступу до лікування ставить під загрозу можливість подальшого зниження епідемії ВІЛ серед загального населення.
Аби збільшити доступ до АРТ для серед тих, хто її вкрай потребує, необхідно прибрати штучні бар’єри до діагностики та лікування ВІЛ-інфекції, туберкульозу, а також до замісної підтримувальної терапії для наркозалежних людей.
Відповідно до Загальнодержавної програми до кінця 2013 року 20 000 наркозалежних пацієнтів мають отримувати замісну підтримувальну терапію за державний кошт.
3. Нехтування кращими практиками профілактики ВІЛ/СНІДу в Україні та створення нормативних перешкод реалізації програм гальмують профілактичні втручання.
Українські програми з профілактики ВІЛ, що втілюються громадськими організаціями у співпраці із лікувальними установами, визнані одними з найкращих у світі.
На жаль, Альянс-Україна змушений вже другий рік судитись із Міністерством охорони здоров’я, адже держава штучно створює перепони ефективній профілактиці.
Зокрема, дотепер не скасовано наказ МОЗ, яким два роки тому збільшено криміналізацію споживачів опіоїдних наркотиків. Замість переслідування організаторів наркобізнесу, держава наповнює тюрми молодими споживачами наркотиків, яких варто було б направляти в програми лікування.
У 2012 році МОЗ своїм наказом № 200 суттєво ускладнив роботу програм замісної підтримувальної терапії – одного з найбільш ефективних засобів профілактики ВІЛ-інфекції.
Ухвалення Верховною Радою України у другому читанні гомофобного законопроекту № 8711 може призвести до повного припинення впровадження профілактичних програм для гомосексуальних людей.
На сьогоднішній день Україна має найвищі темпи скорочення чисельності населення у світі.