Посттравматичний синдром: поради психологів

1815
27 лютого 2014

Розстріл беззбройних людей снайперами біля Майдану Незалежності – це дуже тяжкий психологічний досвід.

Саме тому тепер багато говорять про так званий посттравматичний синдром. Правильно його називати "посттравматичний стресовий розлад".

А ще він, як виявилося, не такий страшний, як його малюють. Посттравматичний стресовий розлад розвивається не у всіх.

Про це та про способи допомоги "Українська правда. Життя" розпитала фахівців.

Олег Романчук, директор Інституту психічного здоров’я УКУ, психіатр-психотерапевт

Події, які були на Майдані – всі ці вбивства та жахіття – це були психотравмуючі події. А посттравматичний стресовий розлад виникає внаслідок психотравмуючої події. Він виникає не у всіх людей, які були свідками психотравмуючої події. В цілому статистика каже, що цей розлад матиме лише кожен п’ятий.

Посттравматичний стресовий розлад розвивається не одразу. Протягом першого місяця після психотравмуючої події розвивається гострий стресовий розлад. Якщо симптоми тривають більше місяця, то можна говорити про посттравматичний стресовий розлад.

Щоб його діагностувати, треба звернути увагу на важливий симптом.

20 лютого. За хвилину до цього снайпер потрапив в його друга. Фото Максима Баландюха 

Людині постійно згадується подія, що її травмувала. Вона ніби "стоїть перед очима", можуть також повертатися відчуття, що мала людина під час події.

Про неї можуть нагадувати і різні побутові обставини. Також це може проявитись у формі нічних кошмарів. Тобто людину переслідують спогади. І людина постійно знову і знову переживає згадане – зі страхом, з болем, з жалем.

Є також інші симптоми – порушення пам’яті, постійне напруження, серцебиття, постійне відчуття тривоги.

Багато людей із цими симптомами зможуть впоратися та самостійно зцілитися. Перш за все, людям, які були очевидцями подій на Майдані, потрібне відчуття безпеки.

Вони потребують обійм, тепла, безпеки.

Їм потрібне відчуття, що життя відновлюється, що жахіття залишаються позаду, а поруч є добрі люди, і що попереду – гарне майбутнє.

Цим людям потрібна підтримка в їхньому бажанні чи небажанні згадувати про ті події. Доречно дозволити цим людям виговоритися про пережите. І навпаки – якщо людина про ці події не хоче згадувати, то він них потрібно дистанціюватися – наприклад, не дивитися відповідні відео та фото.

Важливо пояснити, що наявні симптоми – це нормальна реакція на ненормальні події, і що з часом людина зцілиться сама. Людину потрібно заспокоїться, бо зараз поширеним є страх того, що завдана психологічна травма – на все життя.

І лише тоді, коли ці симптоми дуже виражені, людині потрібна фахова допомога.

Основний метод лікування посттравматичного стресового розладу – психотерапія.

Є два види психотерапії, що рекомендовані сучасними протоколами. Це травмофокусована когнітивна поведінкова терапія і метод десенсибілізації психотравми з допомогою рухів очей (EMDR).

Якщо вжити метафору, то ці події залишили рану в душі, а спеціалізована допомога цю травму допоможе загоїти, заархівувати ці події в пам’ять, щоб вони не викликали більше болючих емоцій.

Але, перш за все, людям тепер потрібна духовна підтримка та відчуття того, що попереду – весна і краще майбутнє.

(до речі, Олег Романчук разом із колегами опікується програмою безкоштовної психологічної допомоги особам, які постраждали під час Євромайдану. Записатися можна тут)

Алевтина Шевченко, психолог, дає консультації в Центрі психологічної допомоги в приміщенні "MCDonalds" на Майдані Незалежності:

Психіка людей влаштована дуже по-різному. Різний запас міцності. Так чи інакше, кожен з українців пережив гострий соціогенний стрес, але ця гостра фаза вже позаду.

Можна із впевненістю сказати, що спокійних зараз нема.

Реакції людей від агресії до глибокого суму, і всі вони є абсолютно нормальними у нашій ситуації. Саме такою має бути реакція нормальної живої людини на ненормальну ситуацію.

Скоріше і з меншими травмами вийдуть з цих станів ті, хто мав можливість безпосередньо в ході подій висловити свої екстремальні емоції, обговорити з друзями, реконструювати в уяві те, що сталося. Оце й було лікування.

Дійсно небезпечною є реакція закам’яніння, замороженості, закритості почуттів, небажання їх обговорювати.

Тут нам, українцям, якось легше, бо ми достатньо товариська спільнота, і є комунікативний зв’язок між людьми.

Тому сьогодні уваги потребують саме ті люди, які не говорять про свої нестерпні почуття. З оцим закам’янілим допомогти не так-то й просто. І не звертатися в цьому випадку до спеціалістів - лікарів і психологів - означає сильно ризикувати в подальшому саме от виникненням ознак ПТСР. 

powered by lun.ua