Інтенсивні фізичні вправи послаблюють імунну систему людини?

370
28 серпня 2015

Про це у своєму дослідженні розповів науковець Аппалачського університету Північної Кароліни та бігун-марафонець Девід Німан, пише The Guardian.

1 березня 1987-го року тисячі бігунів вийшли на вулиці Лос-Анджелеса для щорічного марафону. Вони навіть не підозрювали, що нададуть важливі докази для дослідження, яке надихне науковців на інший 30-річний експеримент, покликаний з'ясувати зв'язок між вправами та імунною системою.

Науковець зацікавився зв'язками між інтенсивним тренуванням та нашою сприйнятливістю до застуди чи вірусів, після виснажливого грипу, на який він захворів перебуваючи на піку своєї підготовки до майбутньої гонки.

 Flickr by U.S. Army

Заінтригований можливим взаємозв'язком, Німан зв'язався із організаторами у Лос-Анджелесі та поділився своїми планами щодо моніторингу бігунів та їхньої сприйнятливості до інфекції до та після гонки, у порівнянні із небігунами, що знаходилися в тому ж місті, в той же час.

Того року більше 2 тис. бігунів взяли участь у дослідженні і результати, здавалося, підтвердили підозри Німана: майже 13% бігунів захворіли протягом тижня після змагання у порівнянні із 2% небігунів.

В результаті, він сформував свою власну теорію, так звану "парадокс спортсмена". У той час, як фізичні вправи є корисними для фізичного і психічного здоров'я, надзвичайна їх інтенсивність може призвести до порушень у роботі імунної системи протягом двох годин. Ці дві години є відкритим вікном для інфекції.

Коли Німан опублікував своє дослідження у 1990-ому році, його теорія викликала чималий інтерес  у суспільстві і серед імунологів, які почали досліджувати основні молекулярні процеси більш докладно.

Вони виявили, що фізичні вправи, насправді, стимулюють потужний анти-запальний процес, головну частину "вбудованого" в тіло лікувального процесу організму.

А регулярні фізичні вправи помірної інтенсивності можуть боротися із слабо вираженими запаленнями, що лежать в основі багатьох хронічних захворювань, в тому числі діабету, серцево-судинних захворювань, деменції, різних видів раку та депресії.

З еволюційної точки зору вважалося, що анти-запальний процес в організмі включається тому, що наші органи розвинулися у процесі руху. Регулярні "спалахи" інтенсивності вправ - від помірної до високої - стали частиною нашого повсякденного життя, діючи у якості природного механізму із очищення від будь-яких затяжних запалень.

 by Jeff Kubina

Запалення отримало погану репутацію протягом останніх років, але - це природна відповідь на травми та хвороби, керований та захисний процес, що тримає нас в живих. У короткостроковій перспективі він викликає такі симптоми як біль та набряк, але він же і вбиває небезпечні мікроби та одночасно стимулює тілесний "ремонт" та відновлення.

Більш небезпечна форма запалення - хронічна. Це низький рівень запалення, який виникає через комбінацію факторів. Генетична схильність, стрес, порушення сну, сучасні дієти та елементи способу життя, зокрема, паління та зловживання алкоголем. Вони причетні до запальних процесів.

Люди наразі стали вести більш сидячий спосіб життя, ніж будь-коли за всю історію людства. В результаті, процеси, призначені для захисту, починають працювати із вадами.

В університеті Лафборо, Жоау Віана досліджував вплив фізичних вправ на хронічні захворювання нирок, які зачіпають 6% жінок та 7% чоловіків та часто призводять до проблем із серцево-судинною системою.

За його словами, запалення лежить у більшості цих хронічних захворювань.

"Це робить цих пацієнтів дуже уразливими до дрібних, незначущих інфекцій. Це трапляється тому, що їхні клітини дуже запалені і їх імунна система постійно включається, коли насправді має реагувати на бактерії та віруси. Як наслідок - вона не обробляє їх як слід", - каже він.

"У здорових людей, ефект від фізичних вправ дає поштовх імунній системі. Але ті, хто мають хронічні захворювання, мають налагодити роботу імунной системи. Вона починає працювати нормально через 30 хвилин ходьби на біговій доріжці. Великі поліпшення розпочнуться через 6 місяців від початку регулярних тренувань", - каже він.

Аби достеменно зрозуміти протизапальні переваги фізичних вправ, ми маємо звернути увагу на складні процеси, які відбуваються на молекулярному рівні. Ключовими гравцями у цих ланцюжках - це білки, так звані цитокіни. Вони - це посланці, що взаємодіють з клітинами імунної системи і регулюють про- та антизапальні реакції організму. 

Одним із найбільш важливих наслідків від фізичних тренувань є вивільнення великої кількості білка Інтерлейкіну-6, багатофункціонального цитокіну, що "доправляється" саме з м'язової тканини.
Чим більша тривалість та інтенсивність тренування, тим більше Інтерлейкіну-6 проводиться. У даному випадку Інтерлейкін-6 діє як потужний центр, що вимикає інші цитокіни, які беруть участь у запаленні і стимулюють ті, що контролюють протизапальні реакції.

Він також співпрацює із рухомими центрами мозку, аби стимулювати наднирники. Саме ці залози виділяють гормон кортизол у кров, що зупиняє імунні клітини від вироблення про-запальних цитокінів.

 Природні молекули захищають організм. Фото by whologwhy

Фізичні вправи також впливають на рух та надлишок імунних клітин у жировій тканині, особливо важлива роль, яка призводить до утворення молекул жиру - адипокінів. Вони підтримують постійний рівень запалення, сигнал про яке надсилається до імунних клітин, що помилково вважають його ознакою травми або інфекції у жировій тканині. Вправи припиняють цю міграцію та знижують кількість жиру, який зберігається в області живота.

Але ж лишається відкритим питання, чому марафонці, що мають послідовні та інтенсивні режими підготовки, отримають миттєве ослаблення імунної системи? Це трапляється тому, що природній протизапальний процес посилюється до незвичайного рівня. Великі кількості протизапального цитокіну називаються Інтерлейкіном-10 і в таких кількостях послаблюють захисні сили організму і призводять до бактеріальних чи вірусних патогенів.

Тим не менше, це просто означає, що такі спортсмени мають бути більш обережними під час тренувань та змагань.

Німан та інші дослідники вважають, що є способи протидії Інтерлейкіну-10. Зокрема, це природні рослинні молекули, наприклад кверцетин. Він міститься у яблуках, чорниці, цибулі, капусті та брокколі і є в 5 разів більш потужним за вітамін С.



powered by lun.ua