Годі бігати, переходимо на крок? Адепти прогулянок діляться враженнями

260
6 листопада 2015

Як мати хорошу фізичну форму, просто роблячи трохи більше того, що ви й так щодня робите?

Дослідники з Австралії стверджують, що людина може прожити довше, якщо щодня просто більше ходитиме.

Учені упродовж 15 років спостерігали за трьома тисячами добровольців.

Вони стверджують, що коли людина, яка веде сидячий спосіб життя, збільшить щоденну кількість кроків із 1 тисячі до 10 тисяч, вона зменшить для себе ризик передчасної смерті на 46%.

Видання The Guardian розпитало прихильників "крок-культури", чому їм подобається ходити та як це змінює їхнє життя.

Редактори австралійського The Guardian, котрі уже взяли на озброєння цю пораду науковців, вирішили розказати читачам, що мотивує їх на те, щоби щодня надягати кросівки та йти.

На думку Емілі Вілсон, ходіння – набагато кращий світовий тренд, ніж біг. По-перше, це простіше, по-друге, при цьому навіть не пітнієш, якщо живеш не в тропіках.

"Ця ідея, що ти можеш здобути гарну фізичну форму, схуднути, трансформувати своє життя, відсунути смерть просто більше прогулюючись – це прекрасна ідея", - каже вона.

Як згадує Бріджит Делані, коли вона почула про чарівні плюси ходіння, то купила собі крокомір. Спочатку це було просто чудово, ходьба стала не просто способом дістатися якогось місця, а набула власної цілі.

Метою було мінімум 10 тисяч кроків на день. Як висловилася Делані, ти ловиш себе на тому, що постійно женешся за тими кроками.

 Фото з Flickr by Z S

"Ти домовляєшся з кимось пообідати в іншому районі. Або ідеш додому під дощем. Або ввечері, у темряві ходиш туди-сюди вулицею, звично вдивляючись у маленький девайс, який тепер є твоїм тюремником, наглядачем, босом та мамою, як цокають на ньому кроки", - ділиться вона.

"Я ненавиджу тренажерну залу, а відколи мене перегнав потяг, до якого я бігла, щоби на нього встигнути, моє небажання бігати стало виправданим. Тож я ходжу", - говорить Габріель Джексон.

"Я ходжу сходами, а не їжджу на ліфтах чи ескалаторах…Я ненавиджу свою нинішню квартиру, але від неї до моєї роботи 30 хвилин пішки, тож я в ній живу. Я ходжу в дощ, вітер і град. Ніщо не може мене спинити. Моя логіка нескладна: ми мусимо бути фізично активними, тож чому не зробити фізичну активність частиною життя?", - пояснює вона.

 by Asela Jayarathne

Як розповідає Еллі Хант, крокомір для неї став найдешевшим способом мотивації більше рухатися, принаймні, пилюки вдома він все одно збирав би менше, ніж гантелі. Ходіння стало її пріоритетом, і кожен день, по завершенні котрого вона не може поставити собі зірочку за певну кількість кроків, жінка сприймає як невдалий.

"Гадки не маю, чи це взагалі покращує моє здоров'я або мою фізичну форму – думаю, принаймні не зашкодить?", - зазначає Хант.

"Іноді я випадково лишаю вдома мій крокомір і я серджуся через кожен непорахований крок, плентаюся до автобусної зупинки, заощаджуючи енергію для кожного руху, який я зроблю до завтрашньої мети, якщо сьогодні вже викреслено. Я не знаю, чи в цьому й полягає мета крокоміру. Але що можу сказати – синонім "залежний від чогось" буде "орієнтований на мету".

Нагадаємо, є як мінімум дев'ять вагомих аргументів, чому варто надягти зручне взуття та зробити крок за поріг.

powered by lun.ua