Три міфи про оплакування важкої втрати

Коли ми втрачаємо близьку людину чи розлучаємось, доволі важко прийти до тями і повернутись у звичний стан.

Ви можете відчувати, що люди навколо хотіли б, аби ви нарешті все швидше пережили і продовжували жити нормальним життям. Не дивуйтесь, нас нікого не вчили, як оплакувати втрату.

Тож ми геть не знаємо, як поводитись з іншими. The Huffington Post опублікувало три міфи про те, як переживати велике горе.

Міф перший. Є три стадії горювання – відмова повірити у те, що трапилось, злість, торг з долею, депресія, прийняття.

Це один з найбільш часто повторюваних міфів. Він з’явився публікації Елізабет Кюблер-Росс, яка запропонувала описати процес оплакування смерті п’ятьма наведеними стадіями.

Але ця теорія має свій недолік, який полягає у тому, що людину нібито можна провести цими стадіями від заперечення до прийняття і поступово досягнути успіху.

горювання у кожного проходить по-різному. Фото Dee Ashley

Проблема в тому, що не все відбувається ось так лінійно, як запропонувала науковець. А усвідомлення того, що з вашим процесом оплакування все йде не так, може лише погіршити загальний стан.

Натомість горювання у кожного проходить по-різному. Хтось проходить через всі з них, а хтось – через жодну. Найважливіше розуміти, що це – теж норма.

Міф другий. Варто горювати на самоті

Втрачаючи близьку людину, ми маємо справити з величезною втратою. І це цілком нормально почувати себе сумним, одиноким, тривожним тощо.

Людина може відчувати навіть полегшення і тому – почуття вини це. Емоційний стан може бути абсолютно різним, при цьому нас вчать тримати свої погані емоції при собі. Тому не дуже хочеться навантажувати ними інших.

Але розмови про те, що ми відчуваємо, можуть дуже допомогти.

Горювання не є чимсь, чого варто соромитись. Це нормально, коли людина так себе почуває і вона не має переживати цей стан за зачиненими дверима. Фото Andy

Тож знайдіть собі гарне плече, на якому можна виплакатись. Люди, які дбають про вас, захочуть допомогти слуханням. Дайте їм шанс спробувати допомогти.

Зрештою, на запитання "як ви" можна щиро зізнатись, що сьогодні важко/погано. Якщо таку відповідь проігнорують, то це означатиме, що з такою людиною ліпше не ділитись своїм болем.

Іноді люди не можуть вам допомогти не тому, що вони злі. Просто вони відчувають, що не справляться з цією задачею. Якщо це не можуть зробити рідні чи друзі, варто знайти групу підтримки чи консультанта, аби поділитись з ним думками та емоціями.

Горювання не є чимсь, чого варто соромитись. Це нормально, коли людина так себе почуває і вона не має переживати цей стан за зачиненими дверима.

Міф третій. За рік треба перестати горювати

Цей міф є просто брехнею. Неможливо визначити якісь часові рамки оплакуванню, бо це абсолютно унікальний процес для кожної людини. Скільки часу він займає? Найкращою відповіддю буде: "Стільки, скільки займає".

Бажання чим скоріш пройти цей період і прикидання, що "я вже в нормі" не сприяє повноцінному емоційному одужанню.

Будьте терплячими і добрими по відношенню самі до себе.

Бажання чим скоріш пройти цей період і прикидання, що "я вже в нормі" не сприяє повноцінному емоційному одужанню. Будьте терплячими і добрими по відношенню самі до себе. Фото Alex

Є така думка, що не можна відновитись після втрати чоловіка/дружини. Певною мірою це так – неможливо відновити те життя, яке було до трагедії. Але можна перебудувати своє життя після цієї втрати. І шлях до цього починається з одного маленького кроку. І ним може бути відкидання старих міфів про те, як правильно оплакувати втрату.

Горювання є нормальним станом, який виникає внаслідок втрати. Кожна людина переживає її по-своєму, без якихось графіків, часових рамок стадій тощо. І переживати цей стан не обов’язково на самоті.

При цьому не варто ставити собі рамок, коли усе це оплакування нарешті має припинитись. Будьте терплячими до себе.