Чому треба обирати кетчуп із локальних продуктів?

Кетчуп сьогодні мабуть найулюбленіший соус українців, який завжди поруч – на літніх пікніках з шашликами, на новорічному столі, на родинних святкуваннях та навіть під час обіду в робочий час. Томатні пасти давно відомі українцям, але у форматі кетчупу на столах українських родин з’явився досить недавно.

Цікаво, що предок сучасного кетчупа був абсолютно без томатів. Хоча помідорні рослини були вивезені до Англії з Південної Америки в 1500-х, їхні плоди не їли протягом століть, оскільки люди вважали їх отруйними. Натомість, попередником нашого кетчупа був ферментований рибний соус з півдня Китаю. Ще в 300 р. До н.е., у давніх текстах зустрічається використання ферментованих паст, зроблених з нутрощів риб, м'ясних побічних продуктів та сої. Рибний соус називався "ge-thcup" або "koe-cheup", і його було легко зберігати на довгих океанських рейсах. Він поширився по торгових шляхах до Індонезії та Філіппін, де британські торговці розпробували солону приправу на початку 1700-х. Вони взяли зразки додому, але суттєво змінили оригінальний рецепт.

19 століття було золотим століттям для кетчупу. Кулінарні рецепти тих часів це рецепти кетчупів, виготовлених з устриць, мідій, грибів, волоських горіхів, лимонів, селери та навіть таких фруктів, як сливи та персики. Як правило, компоненти або зварювалися до консистенції сиропу, або їх тримали з сіллю протягом тривалого періоду часу. Обидва ці процеси призводили до концентрованого кінцевого продукту: солоної, пряної ароматичної соус-бомби. Для одного рецепту кетчупу потрібні були 100 устриць, три шматочки білого вина та лимонної цедри, трохи ячменю та гвоздики, а святковий кетчуп "Принц Уельський" був зроблений з бузини та анчоусів. Нарешті, в 1812 році дебютував перший рецепт томатного кетчупу. Джеймс Меаз, вчений з Філадельфії, писав, що найкращий кетчуп був отриманий з "любовних яблук", як тоді називали помідори.

Сьогодні кетчуп це соус з помідорів, цукру, оцту та різноманітних приправ та спецій. Приправи та спеції відрізняються у різних рецептах, але зазвичай до складу включають цибулю, свіжий коріандр, гвоздику, кмин, часник, гірчицю, іноді селеру, корицю або імбир.

Україна завдяки своєму географічному розміщенню вдало підходить для вирощування основного елементу кетчупу – помідорів. Але не всі вітчизняні виробники використовують цей фактор та закуповують сировину в інших країнах, часто іншої якості або навіть вже у вигляді томатної пасти. Одним із виробників кетчупу, який у своєму виробництві використовує вітчизняні томати є відомий багатьом та улюблений українцями бренд Торчин. Його співробітники допоможуть нам розібратись детальніше у тонкощах приготування цього соусу, адже досвіду та успіхів на цій ниві у них вдосталь.

Людей часто насторожує словосполучення "модифікований крохмаль", що його можна прочитати на упаковці кетчупу.

"Модифікований крохмаль – спеціально оброблений крохмаль, який завдяки своєму складу краще засвоюється. У модифікований крохмаль додають кислоти (оцтову), щоб зробити більш стабільною його молекулу. Це потрібно для консистенції продукту, щоб крохмаль тримав структуру довго, упродовж року", – зауважує головний технолог компанії Торчин.

Небезпеки від цього крохмалю немає, він 100% безпечний і повністю відповідає затвердженим стандартам для продуктів харчування.

І звичайно, якість кетчупу залежить від якості продуктів, особливо томатів. Одним із способів обрати смачний кетчуп є вибір продукції із локальних продуктів.

Споживання місцевих продуктів харчування має багато переваг для споживачів, виробників та спільноти. Університет штату Мічіган виділяє наступні переваги вживання саме локальних продуктів.

Місцеві продукти мають більш насичений смак. При вирощуванні на місці, урожай збирають у пік стиглості, а не на ранній стадії, щоб мати час на доставку та розповсюдження по торговим корпораціям світу.

Продукти, які вирощені недалеко від місця споживання мають більше поживних речовин. Між збором врожаю та потраплянням на ваш стіл проходить мало часу, і такі продути ще зберігають у собі корисні вітаміни та мінерали. Продукти, що імпортуються з далеких країн, довго подорожують транспортом та складами, перш ніж вони потраплять до вашого столу.

Не слід забувати і про економічну складову - Місцева продукція підтримує місцеву економіку. Гроші, які витрачаються на місцевих фермерів та виробників, залишаються всередині країни та реінвестуються підприємствами в економіку.

Місцеві продукти харчування сприяють навколишньому середовищу. Купуючи місцеві продукти, ви допомагаєте підтримувати сільськогосподарські угіддя та зелений сектор.

Місцеві продукти харчування сприяють безпеці харчування. Чим більше кроків між вами та джерелом вашої їжі, тим більше можливостей для забруднення. Продукти, вирощені в далеких місцях, мають багато варіантів для зараження при зборі, митті, доставці та розповсюдженні.

Місцеві виробники можуть розповісти, як вирощували свою продукції. Ви можете дізнатись, які методики вони використовують, щоб виростити та зібрати урожай. Коли ви знаєте походження продуктів або інгредієнтів, і хто і як їх виростив, то можете більше довіряти цій продукції.

Наприклад український виробник Торчин закуповує продукцію лише у перевірених постачальників, продукція яких відповідає усім стандартам групи ISO, вітчизняному законодавству, а також вимогам Nestle.

Загалом до того як потрапити на стіл, кетчуп Торчин, його складові та навіть упаковка проходять понад 10 тисяч аналізів щороку, під час яких визначається якість та відповідніть стандартам. Можна сказати, що лише томати-переможці таких перевірок потрапляють до кетчупу Торчин.

Власне приготування кетчупу Торчин відбувається за наступною схемою:

Процес починається з надходження сировини, ретельної її перевірки відділом якості та підготовки до виготовлення власне продукту.

Виробництво автоматизоване. Автоматично відбувається дозування води, оцту, олії, цукру, томатної пасти. Лише спеції, які потрібно ретельно зважити на спеціальних вагах, оператор додає вручну.

Суміш подається у котел для варіння, де вона пастеризується під постійним контролем. Далі охолоджується до температури фасування – не вище 72 градусів.

Відбувається пост процесний контроль кожного варіння. Відбираються зразки для інкубації, які поміщають у спеціальні термостати на сім діб. Після цього ще раз оглядають продукцію, щоб уникнути будь-яких можливих відхилень.

Кожна партія, вироблена за добу, обов'язково проходить оцінку дегустаційною групою на органолептику (смак, запах, консистенцію, колір) і зовнішній вигляд упаковки. Органолептика проводиться залежно від виду продукту або на наступний день, або через день.

Ось такий історичний і виробничий шлях пройшов улюблений мільйонами українцями соус, який тепер можна знайти навіть у невеличкий крамниці поруч з домом. Сподіваємось наша інформація допоможе вам обрати ваш улюблений бренд серед різноманіття виробників кетчупу.