Лікарська помилка. Чим вона загрожує, та чи захистить нас від неї медреформа

Влітку 2017 року в Жидачівську районну лікарню потрапив 12-річний Роман Кулак.

"Романа швидкою доставили в лікарню близько 17 години. У нього були жахливі болі в животі, які віддавали по всьому тілу, роздутий кишківник, не відходили гази, був тривожний стан, – розповідає Володимир Кулак, батько Романа.

Все це є типовими симптомами завороту кишок, але лікарі натомість ставили йому інші діагнози: тепловий удар, харчове отруєння, і навіть припускали, що хлопчик симулює.

В лікарні був рентген апарат та лапороскоп, були спеціалісти, які вміли ними користуватися, але даних досліджень проведено не було. Послідовності та алгоритму в діях лікарів теж не було, це було скоріше схоже на хаос".

12-річний Роман Кулак помер від завороту кишок

Правильний діагноз – заворот тонкого кишківника – був встановлений лише за 12 годин. Було вже запізно і дитина померла.

Експертна комісія департаменту охорони здоров'я Львівської області дійшла висновку, що в даному випадку надання медичної допомоги не відповідало вимогам протоколу.

7 грудня експертна комісія при Міністерстві охорони здоров'я також розглянула цю справу і одноголосно підтримала висновок львівських колег.

В Україні немає єдиних стандартів надання допомоги, кожна лікарня може створити власний локальний медичний протокол, виходячи з можливостей закладу та освіченості головного лікаря.

Відповідно, пацієнти не можуть бути впевненими, що їх будуть лікувати згідно зі стандартами доказової медицини.

Лікарі, в свою чергу, не мають документу, на який би вони могли спиратися, тому доводити їх вину чи правоту юридично теж неможливо.

"Українська правда. Життя" розібралася, як працюють медичні настанови в Україні та навіщо вони взагалі потрібні.

ЩО МОЖНА ВВАЖАТИ МЕДИЧНОЮ ПОМИЛКОЮ?

"В українському законодавстві терміну "медична помилка" не існує. Зазвичай під цим поняттям розуміють ситуацію, коли права пацієнта на своєчасну, повну, належну медичну допомогу були порушені.

Таке визначення неймовірно широке. Так і смерть від бездіяльності лікарів, і невчасно видана довідка, і відмова лікаря приймати пацієнта – є порушенням його прав", – коментує медичний юрист Максим Баришніков.

Світова практика має більш конкретне визначення. Так в Америці медичною помилкою вважають ситуацію, коли лікар вибрав неправильний план дій або вибрав правильний, але в результаті не слідував йому.

В українському законодавстві терміну "медична помилка" не існує. Фото yanlev/Depositphotos

ЩО ЦЕ ЗА ПЛАН ДІЙ, І ЧИ ВИКОРИСТОВУЮТЬ ЙОГО В УКРАЇНІ?

В Україні лікарі в своїй діяльності мають керуватися протоколами лікування.

Протокол – це інструкція для лікаря, документ, в якому зібрані настанови для лікування конкретної хвороби.

У нас є національні протоколи лікування, до яких виникає чимало питань.

Так їх часто звинувачують в тому, що вони не є об’єктивними – їх пишуть зацікавлені або некомпетентні особи.

Вони не ґрунтуються на засадах доказової медицини, можуть часом містити назви певних препаратів, які були пролобійовані фармацевтичними компаніями або ефективність яких не доведена.

Також існує проблема з їх оновленням. Деякі з них датуються минулим століттям, тоді як за цей час медицина суттєво змінилася.

Крім цього, на основі національних протоколів кожна лікарня може затвердити власний протокол лікування – "локальний". На цей порядок впливає оснащення лікарні, рівень кваліфікації лікарів, власні уподобання методів лікування головного лікаря.

Відповідно, якщо вас лікують по локальному протоколу ризик отримати допомогу, яка не відповідає жодним стандартам дуже високий.

Зважаючи на це, в цьому році МОЗ дозволило лікарям використовувати міжнародні протоколи й опублікувало перелік перевірених джерел інформації, на які може спиратися лікар.

ЧИ ДОСТАТНЬО ТАКОГО ДОЗВОЛУ ДЛЯ ТОГО, ЩОБ УКРАЇНСЬКІ ЛІКАРІ ПОЧАЛИ ВИКОРИСТОВУВАТИ МІЖНАРОДНІ ПРОТОКОЛИ?

Ні. З цим є ряд проблем.

По-перше, всі запропоновані гайдлайни опубліковані англійською мовою. Для багатьох лікарів це серйозна перепона.

З хороших новин – онлайн-перекладачі працюють достатньо якісно, і при бажанні кожен може з ними розібратися.

Онлайн-перекладачі працюють достатньо якісно, і при бажанні кожен лікар може з ними розібратися. Фото DmitryPoch/Depositphotos

По-друге, не всі бази для лікарів є безкоштовними. Так чимало сайтів містять корисну й безкоштовну інформацію для пацієнтів, але підписка для лікарів часто є платною.

За такою системою, наприклад, працює рекомендований МОЗ сайт UpToDate. Підписка для лікаря там коштує $40 на місяць або $1000 на 3 роки.

Крім цього, протокол – це завжди інструкція. Як і будь-яка інструкція протокол діагностики і лікування може бути більш чи менш зручним.

В деяких протоколах зазначаються стани, які лікар має виключити, в деяких містяться підказки – на що саме необхідно звернути увагу, що перевірити, в інших взагалі міститься покрокова інструкція по веденню пацієнтів.

"Більшість протоколів написано для нозологічних форм (діагнозів, наприклад, – пневмонія), але цей діагноз ще потрібно встановити. Такі протоколи призначені для дуже розумних лікарів, – пояснює Тетяна Анікєєва, доктор медичних наук, терапевт, ревматолог.

Для того, щоб мінімізувати помилки в умовах лікарні, потрібно створювати діагностичні алгоритми – покрокові інструкції для діагностики захворювань.

Маршрути пацієнта також будуть відрізнятися залежно від умов, наприклад, в амбулаторії та лікарні третинного рівня".

ЯКЩО УКРАЇНСЬКІ МЕДИКИ ПОЧНУТЬ СПИРАТИСЯ НА МЕДИЧНІ ПРОТОКОЛИ, МИ БУДЕМО НА 100% ЗАХИЩЕНІ ВІД МЕДИЧНОЇ ПОМИЛКИ?

"Протокол не зможе на 100% захистити від лікарської помилки, але однозначно може знизити її ризик. Так кожен лікар має свої "улюблені" діагнози, які найчастіше зустрічаються у його практиці. Особливо великий ризик помилки, якщо симптоми пацієнта дуже "знайомі", – коментує Тетяна Анікєєва.

Власне, діагностичні протоколи можуть допомогти лікарю згадати, які ще хвороби необхідно виключити, які обстеження необхідно провести, щоб виключити особистий досвід та спиратися на доказову медицину".

Діагностичні протоколи можуть допомогти лікарю згадати, які ще хвороби необхідно виключити та які обстеження необхідно провести. Фото XiXinXing/Depositphotos

Так само ми не можемо знати на 100%, чи вдалося б зберегти життя Роману Кулаку, якщо б лікарі Жидачівської лікарні слідували протоколам.

Але, наприклад, згідно з рекомендаціями Американської академії сімейних лікарів, при гострому болю в животі рекомендовано зібрати консиліум лікарів та провести рентген черевної порожнини, а цього зроблено не було. Лише після повного обстеження можна було довести діагноз і починати лікування.

В залежності від діагнозу – лікування буде суттєво відрізнятися. Так, наприклад, при завороті кишок категорично не можна стимулювати роботу кишківника, тоді як при запорі такі дії будуть доречними.

[L]В той же час, вчасно виявлений та прооперований заворот кишок у має позитивний прогноз, а без хірургічного втручання – смертність складає понад 80%.

НЕВЖЕ ПРОТОКОЛ ВАЖЛИВІШИЙ ЗА ДОСВІД ЛІКАРЯ?

Медичні настанови не є панацеєю і не можуть замінити лікаря, але вони дають можливість медику спертися в своїй діяльності на якийсь документ, обґрунтувати свій алгоритм дій.

Врешті, саме слідування протоколам є аргументом в спірних ситуаціях, в тому числі й у суді.

Протокол також можна використовувати як чек-лист. З його допомогою лікар може згадати, чи всі необхідні обстеження зроблені, чи всі інші діагнози виключені.

ЧИ МОЖУТЬ ПРОТОКОЛИ ДОПОМОГТИ ПАЦІЄНТУ, І ЧИ ВАРТО ЇХ ДОСЛІДЖУВАТИ ПЕРЕД ВІЗИТОМ ДО ЛІКАРЯ?

Так, варто, але не з метою самолікування.

Якщо пацієнт ознайомився з інформацією про свій стан, він може суттєво допомогти лікарю.

У своїй лекції про те, як шукати медичну інформацію в інтернеті, журналістка і засновник телеграм-каналу "Намочи манту" Даша Саркісян називає три головних сайти для пацієнтів, на яких можна знайти інформацію про своє здоров'я в достатньо простій формі:

• UpToDate, авторитетна база медичних знань для лікарів з розділом для пацієнтів.
• MedlinePlus, американський державний сайт для пацієнтів.
• NHS Choice, сайт британської Національної служби охорони здоров'я.

На цих сайтах ви зможете знайти відповіді на наступні запитання:

1. Наскільки терміново потрібно звертатися до лікарів та чи потрібно взагалі;
2. Які симптоми є важливими. Так ви зможете більш точно описати ситуацію своєму лікарю;
3. Які дослідження мають бути зроблені, та що вас очікує під час візиту до лікаря. Ви маєте насторожитися, якщо сценарій бесіди радикально буде відрізнятися від того, з яким ви ознайомилися на авторитетних сайтах.

Дарина Даниленко, медичний журналіст, спеціально для УП.Життя