Скоро відкривати сезон! Уривок із книжки Марі Карачиної про біг

Хочете змінити своє життя, але не наважуєтеся зробити перший крок?

Мрієте стати стрункими й здоровішими, та не знаєте з чого почати?

Намагаєтеся подолати стрес та впорядкувати свої думки?

Не відкладайте "на завтра". Книжка Марі Карачиної "Never stop" – добрий спосіб почати позитивні зміни вже сьогодні.

Марі учасниця світових марафонів та півмарафонів, фітнес-тренер та засновниця клубу "Skinny&Strong", переконана, що біг – це значно більше, аніж просто вид спорту. Це спосіб впорядкувати своє життя, загартувати дух та силу волі, навчитися ставити цілі й досягати їх. Адже рух – це життя.

Прочитайте цей уривок як маленький стимул, перший крок, щоб змінити звички та почати вдосконалювати світ навколо вас.

Книжка Марі Карачиної "Never stop" – добрий спосіб почати позитивні зміни вже сьогодні

ПIДГОТОВКА ДО БIГУ

Я біг, тому що потрібно було бігти. я не думав про те, куди це мене може завести.
Вінстон Грум / фільм "Форрест Гамп" /

Я почала бігати не через відчуття гармонії з собою чи нудьги, не через те, що хтось знайомий цим займався, – нічого подібного.

Це був період якоїсь життєвої кризи. Мені було 24, я працювала в IT, справи йшли наче непогано, але всередині постійно була напруга.

Мене ніколи не хвилювало питання любові, бо любові до мене завжди було з надлишком, і зараз я розумію, що саме це мене і врятувало.

Я не була королевою драм, не вила ночами в подушку через невдалі стосунки. Але я завжди страждала від того, що не було куди направити свою творчу енергію, відчувала, що можу дати щось світу, але не могла зрозуміти, що саме і де це шукати.

Відчуття власної нереалізованості, неможливості знайти те, що би я полюбила, постійно мене гризло і не давало спокою.

Тому я змінювала місця роботи, міста і захоплення. Щоб знайти "своє". Щоб знайти те, від чого горітимуть очі і задля чого не складно буде вставати рано-вранці.

І тут з’явився біг, він раптом затьмарив усе, взяв на себе всі хвилювання, і, коли відчуття власної непотрібності досягало критичної точки, все, що було треба, – просто бігати і заспокоюватись.

Біг став одним із методів досягнення балансу.

На фото, зробленому 5 років тому, – дівчина, яка щойно купила топ для бігу, але ніяк не може вийти на пробіжку, саме на ту, з якої почнеться регулярне бігання.

Ох, я пам’ятаю цей день.

Сиділа в цьому топі і кросівках на балконі, з якого видно стадіон, і думала: "От знову, скільки ж разів я намагалась, але постійним це все одно не стане, кого я обманюю. І селфі я вже зробила".

А насправді просто боялася.

"Чого там боятись", – сказала би я собі зараз.

Ні, на стадіоні бігають не тільки спортсмени. Ну захекаюся я після першого кола, піду пішки – подумаєш, я ж не перша. Але я точно не помру, а все інше можна пережити.

Є такі періоди, коли потрібно припинити себе звинувачувати, припинити драматизувати, почати любити своє тіло і насолоджуватись ним, не пригнічуючи емоції, а направляючи їх шалену енергію в правильному (для себе) напрямку. Потрібно вставати, бігти вниз сходами, вмикаючи улюблену музику.

Тоді я ще бігала у небігових кросівках і засікала час на звичайному годиннику, а метри рахувала за кількістю кіл на стадіоні.

Коли щось йде не так, я згадую, як стояла під крижаним душем після цієї пробіжки і не могла прийти до тями після 3 км за довгі 20 хвилин (так, у мене спочатку була така швидкість); як мене дратувало, що я слабка, а інші з усмішками на обличчях фінішують на півмарафонах та роблять селфі (на марафоні!!!); як я собі тоді сказала: "А уяви, що потрібно пробігти стільки ж, як і сьогодні, тільки ще 14 разів, – це буде марафон", та мене ледь не знудило.

"Усі вони брешуть", — думала я. Про медитацію під час бігу, про раптові спалахи натхнення, про вирішення робочих питань, про розширення свідомості, про те, як неможливо дихати від щастя.

Тисячі людей, і всі вони брешуть.

Коли щось йде не так, я згадую свій перший похід у спортзал. Як було ніяково займатися на тренажерах; як "старожили" відверто насміхались з моєї техніки, не намагаючись допомогти; як черговий тренер сказав, що в мене плоскі сідниці і потрібно їх розкачати, аби бути схожою на жінку; як я більше не заходила в зону вільної ваги, бо мене дратували ці погляди, фамільярність, маскована під дружню, неформальну атмосферу, і продаж шоколадок у спортбарі.

"Вони всі брешуть", — думала я. Про ейфорію після "дня ніг", про кайф від прогресу у підйомі ваги, про легкість, з якою повертаєшся додому після тренування.

Стільки тисяч людей, і всі брешуть.

Та треба було просто продовжувати. У день запланованого тренування витягувати себе з дому і йти займатися. Навіть якщо нічого не хотілось робити, потрібно було добратись до стадіону чи залу, а через 10 хвилин там, надихнувшись атмосферою, почати тренування.

Як результат, із хобі це переросло в роботу мрії, у тренерство, в улюблені проекти і в оточення, яке щодня надихає.

Марі учасниця світових марафонів та півмарафонів, фітнес-тренер та засновниця клубу "Skinny&Strong"

ЯК ПОЧАТИ?

Встаньте і робіть – не завантажуйте пошуковики запитами про гарну мотиваційну літературу, про те, з чого почати, який ефективніше качати прес – верхній чи ніжній, що необхідно для першої пробіжки і в які кольори одягатись, щоб бігти швидко й не задихаючись.

Встаньте і робіть – не відкладайте тренування, бо немає відповідної футболки для залу, бо немає з ким туди ходити чи бо всі ті, хто займається, здаються обізнаними у всьому, а ви боїтеся припуститися помилки.

Головне – почати. Це вже потім ви зрозумієте, що зручним для тренувань є одяг з технологією вологовідведення, що кросівки потрібні з шипами або з жорсткою амортизацією, залежно від ваших цілей, що для фіксування результатів зручно мати спортивний годинник тощо.

Часто люди не можуть почати цей рух не через нестачу сили волі чи лінь, не через відсутність гарних кросівок чи брак грошей на абонемент. Просто вони поки не бачать необхідності в тому, аби почати займатися спортом, не розуміють, що дасть їм фітнес, біг, звичайний щоденний рух, врешті-решт, коригування харчування і "налаштування" поточного способу життя на іншу хвилю.

Зауважте, не перебудова на новий, чужорідний лад, а налаштування наявних умов життя, можливостей, хобі, стосунків, роботи із залученням фізичної активності – от і все.

У кожного новачка буде свій "стимул", який слугуватиме поштовхом. У когось – слова підтримки від близьких, у когось – негативна фраза щодо фігури навіть від чужої людини, для когось мотивацією до дії послужить кінець тривалих стосунків або, навпаки, початок нових, когось зачепить стаття про фітнес, а хтось сам усвідомить, що без руху дерев’яніє не тільки тіло, а й розум.

Багато хто питає: "Як змусити себе займатися спортом регулярно?", не розуміючи, що первинне формулювання питання помилкове і небезпечне.

Якщо на початку шляху вважати, що потрібно себе змушувати, – то краще і не починати.

Можна провести аналогію з вигулюванням собаки, наприклад. Ви наче змушуєте себе виходити на подвір’я з собакою щодня за будь-якої погоди, але розумієте, що особливо вибору і немає, тому замість того, аби кожного ранку важко зітхати і з сумом дивитись на пса, який приносить повідок, ви сприймаєте цей процес не як обов’язок, а як щоденну звичку, яка не є комфортною, але в результаті приносить радість і користь собаці та вам.

Якщо ж питання ставити по-іншому: "Як знайти мотивацію для продовження тренувань?", "Чому так важко зробити звичкою цю активність?", то уже можна говорити на мою улюблену тему – мотивацію, яка буває позитивною, негативною і нейтральною.

На кожного з нас, залежно від характеру, можуть подіяти різні чинники. Всі вони мають місце, якщо на них є попит. Деякі з них нудотно-солодкі, деякі є жорстокою грою на комплексах людей, котрі довго і болісно долали свою невпевненість, щоб почати щось нове у своєму житті.

Які слова зачіпають вас найбільше?

"Люби себе такою, якою ти є", "Прагни досконалості", "Ніколи не здавайся", "Вір у себе" або "Не винагороджуй себе їжею. Ти не собака", "Забудь про зал, ти все одно залишишся товстим", "Успішні люди не мають складок на животі"?

Так, негативна мотивація може бути значно сильнішою за позитивну, але вона має короткострокову дію.

[L]Можливо, вас змусять повірити в те, що без рельєфних м’язів ви невдаха, або в те, що якщо з’їсте цілий банан замість половини, то одразу втратите усі результати, й тому такій слабохарактерній людині не місце серед правильно вмотивованих суперлюдей.

Заохочення ні за що, так само як і приниження за кожен провал, – еквівалентні, і швидше призведуть до того, що людина припинить тренуватись, аніж надихнеться кинутись з головою у світ спорту.

Я вважаю, що мотивація повинна бути нейтральною. Що можна підбадьорювати людину, не нав’язуючи їй свій стиль життя, не розмежовуючи світ на "товстих" і "худих". Що кожна людина, яка займається спортом, є мотиватором для когось і може допомогти іншим позбутись страхів та стереотипів.

І щоб зрозуміти, чи зможете ви пройти цей шлях, – потрібно встати і робити. Якщо ви ловите кайф від успішної спроби – ви на правильному шляху. Вчіться не сумніватись у собі та своїх можливостях.

– Чи вмієте ви "все, що завгодно"?

– Не знаю, не пробував.

– Вітаю, це правильна відповідь.

Адже ви не пробували, а тому не обмежуєте себе в спробах зробити все, що завгодно. Бо відповіддю "Ні" одразу програмуєте себе на невдачу, навіть якщо маєте абсолютно все для досягнення успіху.

Рух лікує. І це не обов’язково повинен бути біг.

Рух. Тільки під час руху все починає змінюватись. І всьому можна надати ту форму, якої забажаєте. На щастя, це не просто слова, а реальність.

Тож встаньте і робіть.