Як гормони впливають на нас, наше тіло та життя. Розповідає ендокринолог

19388
28 травня 2018

Як часто гормони винні у нашій зайвій вазі? Чи небезпечні гормональні препарати? Як гормони можуть бути пов’язані з депресією?

На ці інші питання відповідає кандидатка медичних наук, лікарка-ендокринолог, науковий секретар науково-практичного центру ендокринної хірургії, трансплантації ендокринних органів і тканин МОЗ України Марія Черенько.

ПРО ГОРМОНИ ТА ЗАЙВУ ВАГУ

Гормональні проблеми у людей із зайвою вагою визначають лише в 5-10 % випадків.

 Фото: Depositphotos

Серйозний набір ваги може спричинити гіпотиреоз – нестача гормонів щитовидної залози, або хвороба Кушинга: коли через аденому гіпофізу наднирники виробляють надмірну кількість гормону стресу кортизолу.

У першому випадку людина, окрім зайвої ваги, страждає на втому, слабкість, зниження серцебиття, набряклість, погіршення стану шкіри. Тобто, зайва вага – не єдина проблема.

При хворобі Кушинга зайва вага має особливий розподіл: руки та ноги у людини худі, а плечі, обличчя, живіт – збільшуються.

Навіть діабет не викликає зайву вагу.

Часто гормональні стани призводять до втрати маси тіла, наприклад гіпертиреоз – стан, коли щитовидна залоза виробляє надмірну кількість гормонів.

ЯК ГОРМОНАЛЬНІ ПРЕПАРАТИ ВПЛИВАЮТЬ НА НАШУ ЗОВНІШНІСТЬ

Більшість гормонів, які прописує ендокринолог – замісна терапія, коли людині не вистачає певного гормону. Наприклад, інсуліну при діабеті чи тироксину (гормон, що виробляє щитовидна залоза – авт.) при гіпотиреозі.

І ми компенсуємо потрібну кількість гормону пігулками. При правильній дозі та схемі лікування це ніяк не впливає на вагу, зовнішність та інші органи й системи.

 Фото: belchonock/Depositphotos

У невеликого відсотка пацієнтів збільшується апетит при прийомі Л-тироксину. Але набір ваги йде через їжу. Це можна контролювати.

Все, чого бояться пацієнти – набір ваги, підвищення артеріального тиску, зміни в зовнішності – наслідки лікування глюкокортикоїдними гормонами.

Це дуже серйозні й ефективні ліки. Але навіть якщо їх прийому не уникнути,  можна знизити побічні ефекти.

Наприклад, приймати великі дози стероїдних гормонів у пульсовому режимі, так звана пульс-терапія. Тоді пацієнти не набирають вагу, немає специфічних змін зовнішності.

ЩО ТАКЕ ГІПЕРДІАГНОСТИКА

Майже кожен мій пацієнт, що має підозри щодо порушення роботи щитовидної залози, приходить з УЗД щитовидної залози. Хоча УЗД – друга ланка діагностики,  й призначати її має саме лікар.

Коли людина приходить з пакетом аналізів, вона точно знайде у себе якусь патологію. Або навпаки: УЗД чудове – і людина вважає, що перевіряти гормони не слід. Але функції та структура – не завжди пов’язані.

Раніше, коли я тільки закінчила університет, людей з патологіями наднирників було мало. Збирали групи, щоб подивитися на цю патологію – пухлину або надниркову недостатність.

Тепер, через масове призначення КТ та МРТ, пацієнти часто звертаються з "патологіями" наднирників, які насправді виявляються лише анатомічними особливостями, що є нормальними для цієї людини.

 Фото: Depositphotos

Як і у випадку з щитовидною залозою, структурні та гормональні порушення – різні речі. Гормональне дослідження наднирників вимагає дуже простих правил, зокрема, виключення препаратів, що впливають на рівень гормонів, але це скрізь не виконують.

Коли лікар призначає пацієнту аналіз, він має розуміти – для чого це. Наприклад, зараз дуже модно визначати рівень гормону жирової тканини, що впливає на апетит – лептин. Але навіщо? На сьогодні ми не маємо жодних доказових ліків, що можуть скорегувати рівень цього гормону.

Коли нам треба виключити небезпечні новоутворення у людей в зоні ризику, скажімо, у тих, хто були дітьми під час аварії на ЧАЄС, лікар скеровує на УЗД. В інших випадках рівня ТТГ (тиреотропний гормон гіпофізу –авт.) та аналізу на антитіла до пероксидази для початку цілком достатньо.

ДІАГНОЗ, ЯКОГО НЕ ІСНУЄ

"Улюблений" діагноз  в ендокринології, під який можна записати будь-яку проблему –  гіпоталамічний синдром. Такого діагнозу не існує.

Під ним може ховатись вже згаданий синдром Кушинга, коли аденома гіпофізу настільки мала, що ми не можемо її виявити.

Або порушення рівня гормонів вищого рівня, ліберини, які наука також ще не вміє виміряти лабораторно. Під цей діагноз записують все, що невідомо або не зрозуміло.

 Фото:Depositphotos

Ми справді багато чого не знаємо в медицині. В ендокринології навіть недоречно використовувати підручники: кожні декілька років повністю змінюються поняття щодо причин виникнення захворювань, їх перебігу й лікування.

Часто можна почути: якщо щитовидна залоза вийшла з ладу, страждати будуть всі органи та системи. Це міф. Щитовидній залозі просто не пощастило бути розташованою так близько до наших рук.

Якщо людина отримує необхідну кількість Л-тироксину і рівень гормонів в нормі, не треба списувати інші проблеми зі здоров’ям на щитовидну залозу.

ЯКІ ЛІКИ ВАС НЕ ВИЛІКУЮТЬ

Гінекологічна ендокринологія просто рясніє неефективними ліками.

Кожна друга пацієнтка приходить до мене від гінеколога з приписаним їй відомим гомеопатичним перпаратом.

Через щитовидну залозу багато маніпуляцій з селеном та йодом: їх призначають абсолютно недоречно.

Призначення йоду – обов’язкове для вагітних. За всіма міжнародними рекомендаціями, кожна вагітна та мама, що годує грудьми, має отримувати 250 мкг йоду на добу.

З харчуванням вона цього не отримує ніколи. Але призначати йод тільки тому, що в людини є щитовидна залоза, не потрібно.

 Фото:Depositphotos

Інша популярна тема – препарати селену. В настановах Європейської Тироїдної Асоціації  чи Американської Тироїдної Асоціації немає їх регламентованого призначення, за виключенням ендокринної орбітопатії. Це єдине захворювання, де селен прописаний в міжнародних рекомендаціях.

Моя спеціалізація – ендокринна орбітопатія. Антитіла, що руйнуть щитовидну залозу, часто вражають і очі. Існують міжнародні схеми лікування, які працюють, але лікарі часто ігнорують їх і призначають все, що завгодно, тільки не те, що працює.

Щодо діабету, то тут існує улюблена практика – "прокапатись". Це не практикують ніде в світі. Ніхто просто так у вену не лізе. Вени необхідно берегти.

У наших людей в 40 років вени в такому стані, що неможливо взяти аналіз. Чому так? Тому що роками людині капали гомеопатію, вітаміни, ноопротектори та інші препарати, які мають 0% ефективності.

Людський організм – не машина, якій раз на півроку треба проводити заміну всіх мастил та рідин. Найважливіше, що ми можемо зробити у випадку з цукровим діабетом – щоденний контроль цукру. Ваша щоденна поведінка набагато важливіша за "прокапування" раз в півроку. Ви будете краще почуватися після крапельниці. Навіть якщо це звичайний фізрозчин. Ми всі зневоднені і 200 мл фізрозчину, що потрапляють відразу у вену, покращать самопочуття, але ефект буде короткотривалий.

Народні цілителі обожнюють наживатися на темі цукрового діабету.

Є препарат з доведеною  ефективністю, але певними обмеженнями – за дозуванням, побічними ефектами, кінцевими результатами.

Зараз більшість препаратів на ринку мають не лише єдину дію – знизити рівень гормонів щитовидної залози або нормалізувати рівень цукру в крові, але і ряд додаткових факторів.

Лікар при призначенні має це враховувати: цьому пацієнту краще захистити нирки і прописати цей препарат, а ось цей препарат сприяє схудненню.

Прихильники альтернативної медицини беруть таблетки, подрібнюють їх та дають пацієнтові у вигляді гранул чи в іншій формі. Там є діюча речовина, але часто без урахувань особливостей окремої людини.

ПРОФІЛАКТИКА

При діабеті другого типу – це нормалізація ваги тіла.

Від неї багато залежить і в плані жіночого здоров’я: при зайвій вазі порушується робота жіночих гормонів, збільшується ризик розвитку полікістозу яєчників, підвищується тестостерон, що унеможливлює вагітність.

Для профілактики роботи щитовидної залози призначають йод тим, хто в групах ризику. Але багато ендокринних захворювань є генетичними.  І тут методів впливу не існує.

А от людині в депресії слід замислитись про перевірку щитовидної залози, а також рівню кальцію в крові. Гіперпаратериоз, тобто підвищення паратгормону, що регулює рівень кальцію  в крові, серйозно впливає на психіку. Це розповсюджене захворювання, яке рідко діагностують в Україні.

Наталія Бушковська, журналіст, спеціально для УП.Життя

powered by lun.ua

Головне на сайті