Медреформа у вигляді, в якому її чекають люди, уже неможлива: інтерв'ю Ірини Литовченко

Ірина Литовченко - обрана за конкурсом очільниця директорату стратегічного планування та євроінтеграції у Міністерстві охорони здоров’я.

Одна з тих держслужбовців МОЗ, котрі ще у вересні 2019 року виступили з відкритою заявою щодо можливого зриву медичної реформи.

Це сталося після того, як тодішній заступник міністра Михайло Загрійчук вимагав звільнення очільниці директорату медичних послуг Оксани Сухорукової через "розбіжності у поглядах" та непідписання міністром важливих документів. Про ліки, наприклад. Деталі про це ми писали тут.

Через два з половиною місяці після заяви, у п’ятницю, 6 грудня, Литовченко оголосила, що звільняється через розбіжність у цінностях з новою політичною командою МОЗ.

Разом з нею з міністерства іде майже весь її директорат, 10 працівників.

В інтерв’ю "Українській правді.Життя" Ірина пояснює, що відбувалося в МОЗ упродовж трьох останніх місяців, та чому не вірить, що нова політична команда зможе вдало запустити реформу лікарень та інших видів меддопомоги.

Фото: obag

***

– Чому ти вирішила піти саме зараз?

– В обід в.о. держсекретаря МОЗ (це начальник усіх держслужбовців – УП) зателефонувала системним адміністраторам сайту МОЗ та сказала, що у них є 5 хвилин, щоб із сайту зникли всі згадки про попередню політичну команду: новини, фотографії, відео.

Системні адміністратори виконали доручення. О 9 вечора надійшло мені доручення: розмістити на Фейсбуці міністерства #антифейк-повідомлення, нібито відбувся технічний збій і всі новини з сайту пропали випадково, сервер відремонтовано.

Я говорила людині, яка змусила мене це зробити, що це неправда і всі про це знають. Але мені сказали, що це доручення, треба виконати.

Коли ставила цю новину на фейсбук (Ірина має доступ до адміністрування офіційної Фейсбук-сторінки МОЗ - УП), відчувала огиду до себе. Бо ти пишеш обман на офіційній сторінці міністерства, обманюєш людей.

Це вже не перша спроба підставити своїх підлеглих. Раніше заступники міністра Андрій Семиволос та Михайло Загрійчук прийняли рішення про скорочення фінансування орфанних хворих і переадресували ці кошти на онкозахворювання і серцево-судинні хвороби, а потім сказали, що в цьому винні держслужбовці, які їм документи підсунули. Нас звинувачували у тендерах по екстренці, які насправді були в регіонах.

Таких ціннісних неспівпадінь збирається все більше. На тебе можуть накричати через те, що в списку на якусь зустріч іде спочатку прізвище генерального директора, а потім – заступника міністра. Що це неповага до честі і гідності політичного керівника.

Або що на табличці недостатньо великим розміром було ім’я міністра надруковане. Якісь примітивні речі, які для них вони мають таку велику цінність… Це так дивно.

Ірина Литовченко. Фото Івана Примаченка

Останнім часом ми бачили, скільки тут з’являється дивних людей: Запорожан, Тодуров, Рижак з Донською, їх долучають до робочих груп.

На нараду по екстренці прийшли Довганчин і Хобзей. Довганчин була головою тендерного комітету часів Богатирьової, а Хобзей був тоді керівником медичного департаменту. Це люди, які мали найбільший вплив на закупівлі ліків. Їм доручили розробити концепцію реформування екстренки.

І ти розумієш, що на екстренку на наступний рік заклали 2 млрд гривень. І дуже захочеться спланувати все в "правильному напрямку".

По онкології в робочій групі є, наприклад, представник фонду "Крона", який вимагає в ОХМАТДИТу повернути обладнання, яке фонд дав лікарні як благодійну допомогу. Кожну таку річ треба відбивати зі скандалами. Це забирає дуже багато сил, і їх не вистачає на творення.

– Було таке, що ти йшла коридорами МОЗ і здивувалася, побачивши там якусь людину?

– Було. Вчора в приймальній міністра сидів Геннадій Маркевич, який був помічником Богомолець. Рижак, Донська (експрацівники ОХМАТДИТу, яких звинувачували у корупції - УП) ходили, їх Загрійчук запрошував долучитись до робочих груп з трансплантації. Запорожана тут бачили, Тодурова…

– Вас десятеро іде з директорату. Хтось залишається?

– П'ятеро людей: тільки головні спеціалісти, для яких це або перше місце роботи, або дівчата, які за кілька місяців ідуть в декрет.

Інші йдуть, але не одномоментно, вони переводяться в інші міністерства. Їх туди запрошують. Це колективне рішення.

Нам всім важко. З директорату громадського здоров’я уже пішло два керівника експертних груп і, скоріш за все, ще підуть експерти. В освіті теж є відчуття, що там теж будуть втрати.

З директорату медпослуг повністю пішла група електронної медицини. В eHealth лишилася одна дівчинка, яка теж переходитиме в інше відомство. І замість 4 людей буде 0.

Пішла керівник експертної групи вторинки-третинки (спеціалізована допомога – УП), яка мала б запускати реформу в квітні.

– Ці люди теж пішли через неспівпадіння цінностей з новим керівництвом?

– Так. Бо неможливо працювати. Потихенько люди розбігаються.

– Твоя заява, як і заява про відставку Олега, для багатьох стала шоком. З тобою зв’язувалося керівництво: міністр, заступники, в.о. держсекретаря?

– Ні. Ніхто. Думаю, вони там відкорковують шампанське (сміється). Ми незручні, бо з нами треба говорити, вести дискусію. Часто вони не можуть на професійному рівні це робити.

Ми не даємо бездумно робити поганих речей. Коли вимагали почати купувати якісь препарати чи повернути інститут головних спеціалістів, ми не казали, що не виконаємо доручення, але приходили і пояснювали.

Думаю, до половини людей піде. Але це історія не про кількість, скільки іде, а про те, хто іде.

Якщо ідуть ключові люди – директори, керівники експертних груп, ті, які вели процеси... Іноді достатньо, щоб пішла одна людина, щоб процес зупинився. На жаль.

З боку керівництва немає запиту на довгострокові історії. В них немає чесності. Якщо проаналізувати їхні попередні заяви: де обіцяний Офіс пацієнта? Що зробили з аудитом Інституту раку? Обіцяли аудит ОХМАТДИТу. Де він? Обіцяли багато речей, які ніхто не робить.

Коли міністр виходить і каже, що ми зараз робимо новий закон про психічне здоров’я, ти сидиш і думаєш: "Серйозно?". А де хоч в якомусь документі записано, що ми його робимо? Щоб підготували класний закон, це треба півроку-рік мінімум. А коли в тебе сьогодні трансплантація, завтра – психічне здоров’я, післязавтра ще щось – це неможливо зробити.

Напряму до нас ніхто не виходить, щоб комунікувати. І це дуже складно. От має міністр провести переговори з делегацією ЄС, чи їде в ЄС. І нам: "Подайте матеріали і організуйте зустрічі". Які матеріали? З ким вона хоче зустрітись? "Ну, організуйте з ким-небудь". ОК.

Зв’язуємося з посольством в Брюсселі. Шукаємо, домовляємось, організовуємо зустріч. Під кожну зустріч організовуємо матеріали. Міністр туди летить без підготовки, попередньо з нами не поговоривши. Їй хтось просто дає папку з матеріалами.

І потім звідти прилітають повідомлення від секретарів: "А хто такий Пітер Вагнер? А чому вона зустрічається з цією людиною? А що це за проект, по якому ви дали довідку?".

Ти не можеш нормально проінформувати людину, а потім тобі кажуть, що ти дав поганої якості матеріали. А як вони можуть бути хорошими, якщо не розумієш, чого від тебе треба?

***

– Якою була ваша співпраця з політичним керівництвом міністерства за ці три місяці?

– У понеділок, в свій перший робочий день, Зоряна зробила велику зустріч зі співробітниками міністерства, спитала, в кого є нагальні питання, з ким треба найперше зустрітися.

Руку підняла Оксана Сухорукова (очільниця директорату медпослуг, від якого багато в чому залежить продовження медреформи – УП). Але обіцяної зустрічі не відбулося.

Мене через кілька днів після цієї події покликали в кабінет міністра. Там сиділа вона з Квіташвілі (Александр Квіташвілі, ексміністр охорони здоров’я, друг голови комітету ВР з питань здоров’я нації та радника президента Зеленського з медичних питань Михайла Радуцького – УП). Вони влаштували мені допит про все на світі, чим ми займалися.

Я була дуже задоволена зустріччю, бо змогла показати справжню перехідну книгу нашу, розказати, що важливе. Квіташвілі підтверджував багато слів, які я казала по міжнародному напрямку.

Начебто все ОК. Потім була спроба попрацювати разом, коли ми готували бюджет на 2020 рік. Але на певному етапі міністр почала напряму спілкуватися з Мінфіном, взагалі без співробітників міністерства. Ми дізнавалися про ухвалене рішення пізніше.

Тоді вони прийняли рішення про зменшення фінансування орфанних хворих, в тому числі рішення, які потім спонукали піти Олега Петренка (обраний за конкурсом голова Національної служби здоров’я, який створив орган "з нуля" – УП). Мова про фінансування інсулінів та гемодіалізу з 1 квітня 2020 року, вони вклали це в програму медгарантій.

Через таку нескоординовану роботу ми повинні були заднім числом писати листи і подавати в Мінфін розрахунки, про які вони вже десь там домовилися.

Нас взагалі перестали брати на будь-які зустрічі, і міжнародні, і ті, які відбуваються в міністерстві. У міністра не було бажання налагоджувати комунікацію. Але ми не сприймали сильно на свій рахунок, бо це стиль керівництва Зоряни.

Міністр досі не зробила розподіл повноважень по заступниках. Дає їм лише окремі доручення. Їх виконувати просто нереально.

Наприклад, було доручення заступнику Андрію Семиволосу за три дні підготувати розрахунок вартості всіх тарифів медичних послуг і референтні ціни на лікарські засоби. Це дуже тривала робота.

В директорату освіти вона вимагала, щоб вони за три дні провели широке національне обговорення по темах інтернатури, безперервного професійного розвитку лікарів та самоврядних організацій. Національне, з поїздками в регіони. Це теж неможливо.

Ірина Литовченко. Фото Громадське телебачення

З заступниками міністра дуже важко працювати, бо вони самі не розуміють, що мають робити. Вони не мають права підписувати листи і доручення давати, бо не мають затвердженого переліку своїх повноважень.

Їх постійно тасують. Младену Качурець можуть попросити піти на нараду по євроінтеграції, хоча заступниця по євроінтеграції Олена Сімоненко. За годину до наради Младені кажуть, що ти туди не йдеш, а йде Коваль, новий заступник міністра, який теж нічого не знає, бо його тільки призначили.

Все настільки хаотично і несистемно, що вони не можуть вибудувати свою роботу. Заступники затикають дірки. Це якийсь пожежний менеджмент, а не системна робота.

Наприклад, нашому директорату були доручення у форматі: в четвер о 18:00 ми отримуємо доручення підготувати на п’ятницю на 12:00 план міністерства на 2020 рік.

Як це можна зробити за три години робочого дня? При цьому ще затверджений 5-річний план уряду, він ще не деталізований до концепції і заходів. А без цього не можна зробити план на рік. Плюс туди мають входити наші зобов’язання по євроінтеграції, там ще має бути план реформи держслужби, а цієї постанови досі немає затвердженої.

Тому завдання неможливо було виконати. Ми постійно заповнюємо якісь таблички, а що потім з ними далі, куди вони ідуть, чи вони комусь потрібні? Ніхто не знає. Все перетворилось у якусь фабрику з виробництва паперів.

Таке враження, що вони думають: якщо прийняли постанову, то справа виконано і все працює. От була зустріч міністра зі студентами нещодавно по інтернатурі. Вона їм сказала, що "от 1 квітня ми закінчимо з реформою і тоді будемо займатися вами".

Що означає "1 квітня закінчимо"? Та вона тільки починається. Там будуть найбільші проблеми. До першого квітня треба виходити з найсильнішою комунікацією, пояснювати все людям, в яку лікарню іти, а в яку ні, що їх чекає, які їхні права, що буде з лікарями…

І так по всіх ухвалених стратегіях 5-річних. Їх же комусь треба виконувати. А в нас в директораті громадського здоров’я лишилось щось 10-12 людей з 30 потрібних. Те саме в освітньому директораті, їх замало.

В Зоряни відсутній будь-який досвід роботи в компаніях великих, у неї немає управлінського досвіду, і стало зрозуміло, що вона не уявляє, як це – керувати такою великою системою як міністерство.

Після зустрічі з офісом реформи при МОЗ наприкінці жовтня з нами більше ніхто не зустрічався. Але почались наїзди СБУ, різні листи. Не маю права говорити про це детально, бо маю доступ до державної таємниці. Але це стосувалося роботи з іноземними делегаціями.

Нас також намагались підловити на порушенні дисципліни, лунали погрози в ті три дні, коли я працювала держсекретарем. Сюди приходив дивний чоловік, його приводила Інна Солодка (нинішня в.о. державного секретаря МОЗ, який керує всіма держслужбовцями – УП). Вона просила охорону не записувати його ім’я та прізвище.

Він почав ходити і погрожувати співробітникам, вимагати документи, особові справи, вривався в приміщення відділу кадрів, де зберігаються особові справи, хоча не мав права. Його просили звідти піти, викликали охорону. Він порадив мені уважніше слідкувати за своїм здоров’ям і не ходити вечорами одній. Це було страшно.

Потім телефонував з погрозами керівнику управління кадрами. Я зняла цього чоловіка на фото, ми змогли його ідентифікувати, і після того він більше не з’являвся. Також погрожував якийсь радник міністра Сашку Данилюку з екстренки.

Вся комунікація керівництва ведеться в істерично-агресивному тоні. Вони постійно кричать.

Заходиш до держсекретаря, чуєш, як в.о. держсекретаря кричить на секретарок міністра. Міністр кричить на заступника міністра, паперами швиряються люди. Постійні якісь крики, істерики.

– Наскільки нам відомо, зараз у МОЗ табу на прізвище "Супрун"...

– Так, це правда. Ще у перші тижні роботи міністра мене примусили переписувати усі протоколи міжнародних зустрічей та довідки про попередню співпрацю, щоб ніде не було згадано прізвища Супрун, "бо Зоряна нервує".

Наприклад, були документи про зустріч міністра з міжнародною фінансовою корпорацією і нам треба подати довідку, про що були попередні зустрічі і домовленості.

І моя міжнародна група сидить і міняє в протоколах і довідках прізвище Супрун на "представник міністерства зазначив", бо не можна, щоб там було згадано прізвище Супрун.

***

– Ти ідеш…

– Поки що іду відпочити. Не знаю, куди все обернеться.

– Ти переживаєш за долю реформи в цьому випадку?

– Дуже сильно боюсь. Думаю, реформа в тому вигляді, в якому ми її обіцяли і в якому її чекають люди, уже неможлива.

Якщо з 1 квітня щось почнеться, це будуть половинчасті рішення. Наприклад, законтрактують абсолютно всі лікарні. Це означає, що не з’являться додаткові ресурси, щоб підняти хорошим лікарям зарплати. Пацієнти не знатимуть, приходячи в лікарню, що їм має бути безкоштовно, а що – ні.

Президент в черговому відео сказав, що Зоряна Скалецька пообіцяла, що з 1 квітня всі медичні послуги будуть безкоштовні. Але реформа не про це. Вона якраз про те, що держава чітко скаже, що безкоштовно, бо це оплачено уже з податків громадян, а за що треба доплатити.

Нерозуміння президента, прем’єра і людей, що на них чекає, зрештою викличе величезне розчарування.

– За твоїми відчуттями, те, що відбувається, це уже втрачений шанс на реформу чи можна "витягнути"?

– Можна, але не так скоро. Треба чекати наступної можливості, коли прийде лідер, який не боїться робити рішучі зміни.

Бо зміни в охороні здоров’я завжди болючі і викликають багато негативу. Має бути лідер, який не буде боятися брати на себе цей негатив і не боятися говорити правду. Тоді ривок можливий.

Нинішнє керівництво хоче подобатися. А так не буває.