Реанімації під час пандемії: як потрапити до рідного, зокрема дитини

З червня 2016 року в Україні дитячі та дорослі реанімації (відділення інтенсивної терапії, ВІТ) офіційно відкриті для відвідування.

Близькі мають право приходити до пацієнта 24/7.

Одна людина може перебувати біля ліжка цілодобово.

Такі правила визначає наказ №592 Міністерства охорони здоров’я.

На практиці ситуація інша. Дослідження, проведене через три роки після підписання наказу, показало: до реанімацій, як і раніше, пускають не завжди або дозволяють бачитися з рідними лише обмежений час.

Кожного п’ятого не пустили до реанімаційного відділення взагалі.

Згідно з цим же дослідженням, 45% українців не знають про своє право на доступ до реанімації.

Під час пандемії навіть ті реанімації, які відчинили свої двері, знову вводять обмеження на відвідування – як кажуть медики, з міркувань безпеки.

Чи є законні підстави не пускати батьків до дітей

через пандемію?

Право батьків перебувати разом з дитиною в реанімації закріплене в українському законодавстві в статті 287 Цивільного кодексу, в статтях 6 і 64 Основ законодавства про охорону здоров’я, а також – у статті 9 Конвенції ООН про права дитини, стороною якої є і Україна.

Позаяк лікарні ігнорували положення законодавства, чотири роки тому активісти волонтерської ініціативи #пуститевреанимацию, яка об’єднала активістів і пацієнтські організації, домоглися від МОЗу підписання додаткового наказу №592 про вільний допуск відвідувачів до реанімацій.

На 2020 рік Національна служба здоров’я включила виконання наказу до обов’язкових умов закупівлі медичних послуг.

Тобто, щоб отримати фінансування за певними пакетами послуг, лікарня має тримати реанімаційне відділення відкритим 24/7.

Для збільшення натисніть на інфографіку

"З початком пандемії наказ №592 не був скасований або змінений МОЗ.

Тобто, залишається чинним та обов'язковим для виконання для закладів охорони здоров'я всіх форм власності та організаційно-правових форм, – пояснює юристка Вікторія Подворчанська.

Більш того, у зв'язку з пандемією МОЗ не видало жодних інших нормативно-правових актів, які б забороняли або обмежували відвідування пацієнтів у реанімаціях".

Це ж підтвердив і міністр охорони здоров’я Максим Степанов на одному з брифінгів: "МОЗ не забороняло відвідування пацієнтів, які перебувають у реанімації".

Водночас, пункт 7 наказу передбачає, що "відвідувачі зобов’язані дотримуватися вимог санітарно-протиепідемічного режиму, визначеного адміністрацією закладу охорони здоров’я, з урахуванням санітарно-епідемічної ситуації".

На нього можуть посилатися лікарі і адміністрація лікарень, ухвалюючи рішення закрити реанімацію на час пандемії.

За словами юристки, лікарня дійсно може встановити такий режим, враховуючи поточну епідемічну ситуацію.

Але обов’язок закладу – запровадити режим таким чином, щоб виконати ключову вимогу наказу – забезпечити можливість пацієнтів бути разом з рідними, а не забороняти відвідування.

Адже така заборона прямо порушує законодавство України і умови закупівлі медичних послуг НСЗУ.

Для збільшення натисніть на інфографіку

Як показують приклади деяких лікарень, одночасно виконати вимоги епідемічної безпеки і зберегти відкритість реанімацій – цілком можливо.

Наприклад, в "ОХМАТДИТі" від батьків вимагають використання засобів індивідуального захисту, гігієни рук, проводять скринінги відвідувачів.

При цьому батьки мають доступ до дітей в реанімації без часових обмежень.

Чому важливо бути поруч з дитиною

П’ятирічний Паша в останні дні свого життя опинився в реанімації. Батьків пускали на дуже обмежений час.

Чотири роки по тому його мама, Любов, написала: "За останні два його дні мені й досі соромно. Соромно через свою безпорадність, через те, що стояла за зачиненими дверима і чула, як моя дитина кличе мене".

Незалежно від того, перебуває дитина у свідомості чи ні, присутність мами, тата чи іншої близької людини вкрай необхідна.

Для дитини це сигнал: "Мене не покинули", "Мене не зрадили", "Мене люблять".

Ніхто крім рідних не може краще заспокоїти дитину і пояснити, що відбувається. Численні міжнародні дослідження доводять, що для одужання важливий не лише фізичний, але і психологічний стан пацієнта.

Мама в сльозах – не привід не пускати її до дитини. Фото Bork/Depositphotos

Для новонародженого малюка присутність мами – це життєва необхідність.

Не менш важливе спільне перебування і для батьків. І навіть для медиків.

"Мама в сльозах – не привід не пускати її до дитини, – розповідає співзасновниця ініціативи #пуститевреанимацию Анастасія Леухіна.

Страх, розгубленість, сльози – це нормальна реакція батьків на реанімацію.

Але коли мама бачить і відчуває на дотик свою дитину, вона швидше заспокоюється, починає сама доглядати за дитиною. Медперсоналу більше не треба міняти підгузки і вгадувати емоції малюка.

Від спільного перебування медики виграють так само, як батьки".

І навіть якщо дитину не можна вилікувати, вона має право завершити життя в оточенні рідних.

За домовленістю з лікарем поруч із вмираючою дитиною може бути присутньою не тільки мама, а й інші члени сім’ї.

У випадку, коли дитина помирає наодинці, тягар цього спогаду і почуття провини можуть супроводжувати сім’ю багато років.

14-річний Володя також помирав від раку в реанімації. Мама Анна була поруч увесь час.

Пізніше у "Зовсім не страшній книзі про життя, смерть і все, що поміж ними", Анна згадувала: "Я вийшла з палати. Медсестра все зрозуміла без слів. Викликала лікаря, той спробував сина реанімувати, але врешті-решт обійняв мене і заплакав. Чомусь вибачався, що не зміг його врятувати. Але він же тут не при чому…

Я безмежно вдячна лікарям, які дозволили нам перебувати весь цей час разом із ним. Син не вмирав сам у холодних стінах лікарні. Він був зі мною, тримав мене за руку і чув мій голос".

У країнах Західної Європи, США, Канаді, Австралії реанімації відкриті багато років.

Навіть під час пандемії лікарні знаходили способи не обмежувати допуск батьків до важкохворих дітей.

Як у мирний спосіб домогтися допуску та інші поради для батьків у реанімації – в одній брошурі

Активісти ініціативи #пуститевреанимацию разом з лікарями і психологами створили спеціальний посібник для батьків, чиї діти потрапили в реанімацію.

Його мета – зняти з медиків додаткове навантаження, а батькам дати відповіді на основні питання, які виникають у ВІТ.

Перелік частих питань збирали у батьків і медперсоналу реанімацій. У ньому – питання не тільки про допуск, але і багато інших: про наркоз, фіксацію дитини, біль, спілкування з лікарями, грудне вигодовування тощо.

Посібник можна завантажити на сайті "Відкриті двері реанімації".

Наталя Красненкова, спеціально для УП.Життя

Вас також може зацікавити:

"Хай мама почує, хай мама прийде": допуск батьків до дитячих реанімацій під час пандемії СOVID-19

Родичі допускаються до реанімації. Але лише в захисті – Степанов

Стаціонарна зона, або Чому #пустітьвреанімацію не можна скасувати на карантин

Відкрита реанімація: правила поводження для відвідувачів

Реанімація, де двері відчинені навстіж

"Пустите в реанимацию!" Как в Украине нарушаются права родителей и их детей

Ми хочемо тримати з вами зв'язок. Будемо раді бачитися і спілкуватися з вами на наших сторінках у Facebook та у Twitter.

А якщо хочете бути в курсі лише новин та важливої інформації про здоров'я, підписуйтесь на нашу Facebook-групу про здоров'я та здоровий спосіб життя.